У першому кварталі 2003 року, за даними аналітичного відділення штабу Чернівецького прикордонного загону, через кордон пропущено 464 тисячі 282 особи, 65 тисяч 603 одиниці транспорту. Порівняно з аналогічним періодом минулого року інтенсивність руху громадян та транспорту через кордон збільшилася на 13 та 30 відсотків відповідно. Для 136 осіб кордон було зачинено. Припинено 79 випадків перевезення контрабандних товарів на 1 млн. 188 тис. гривень.
Чернівецька область — прикордонна, вона межує з Молдовою та Румунією. Обидва кордони — тривожні. І якщо з боку Румунії, вояки якої пуцують чоботи перед вступом до НАТО, а окремі політики не полишають територіальних претензій, кордон видається спокійним, хоча листівки і література сепаратистського змісту час від часу запускаються у обіг, то через українсько-молдовський кордон намагаються пробратися контрабандисти всіх мастей. Їхні торгові шляхи пролягають лісовими та польовими дорогами через села Кельменецького і Новоселицького районів області. Загальна довжина ділянки кордону, яку обслуговує Чернівецький прикордонний загін, — 404,7 кілометра. Розмовляємо з начальником штабу підполковником Олегом Алтуніним.
— Скільки прикордонників пильнує ці 400 кілометрів?
— Майже 500 військовослужбовців, а також прапорщики та офіцери. У нас діє змішана система добору особового складу — це строковики та контрактники. Людей, зрозуміло, не вистачає, хоча особовий склад — вояки надійні і перевірені. Тому часто спираємося на допомогу місцевого населення, що, до речі, передбачено законодавством. Нині відчуваємо значне покращення у технічному забезпеченні підрозділів, збільшення асигнувань на прикордонну службу відчули і військовослужбовці-контрактники: грошове утримання їм збільшено в 1,8 разу. На нас звернули увагу досвідчені професіонали, котрі несли службу в інших родах військ, але поки що все на стадії рекламного інформування населення.
— Ви на цій посаді недавно. Яка ділянка кордону найнапруженіша?
— Молдовська. Там порушують щодня, сигнал тривоги лунає кілька разів за ніч. Доходить до сутичок, але зброю намагаємося використовувати лише у крайньому разі. Навіть коли затримуємо автомобіль, що не зупиняється, намагаємося обійтися без стрілянини. У нас, як і в міліціонерів, це вважається виявом професіоналізму. Проте навчальні стрільби — мало не щодня, і в разі чого особовий склад готовий дати відсіч.
— Хто основні порушники кордону?
— Головний порушник — контрабандист: везуть турецький товар, пальне, цигарки, продукти, фрукти, наркотики, автомобілі тощо. Віднедавна посилився потік економічних мігрантів. У всіх свої проблеми, біди, немає паспортів або віз. Психологічний пресинг шалений. Ось учора ми затримали групу порушників кордону на пункті пропуску «Мамалига-авто», які пред’явили паспорти з дагестанською пропискою. З’ясувалося, це чеченці з підробленими документами. Наші фахівці чітко розпізнали фальшиві печатки. Затриманим заборонили в’їзд в Україну, на що одна жінка звернулася до свого дев’ятирічного сина зі словами: «Дивись, синку, це — українські прикордонники. Коли виростеш — помстишся за нас».
— Чи вплинула війна в Іраку на прикордонну ситуацію?
— На щастя, валу емігрантів не було. Але з початком бойових дій коаліції в Іраку охорона Державного кордону України здійснюється за посиленим варіантом. Для можливих біженців ми навіть підготували майданчик під наметове містечко на нашій території. До будь-якого розвитку подій готові.
— Що можете сказати про технічне забезпечення, або чим відрізняється український прикордонник від Карацупи?
— Жодних порівнянь з нами навіть легендарні не витримують, хоча маємо багато морально застарілого. В основному претензії стосуються сучасних засобів зв’язку, яких обмаль. Біда з транспортом: старий виходить з ладу, новим забезпечують погано. Той, що є, енергозатратний, а пально-мастильних матеріалів теж обмаль, хоча цю проблему ми подекуди вирішуємо самотужки. Харчуються прикордонники добре, нарікань на зарплату теж нема, а от з технічним забезпеченням гірше. Щоправда, заради експерименту нам надали мотоцикли, і ця ідея себе виправдала.
— Чия ідея?
— Голови Держкомкордону, генерал-полковника Литвина. Для її втілення оголосили тендер, мотоцикли закупили в Білорусі. Підприємство, що виграло тендер, уже поставило нам майже 200 транспортних засобів. Мотоцикл за мінімального споживання пально-мастильних матеріалів (3—3,5 л на 100 км) забезпечує транспортом повноцінний прикордонний наряд з двох осіб. До кінця року весь інспекторський склад сяде на мотоцикли. Отже, панове контрабандисти, начувайтеся!
— Можна сказати, молоді хлопці в камуфляжах тепер почуваються байкерами?
— Головне, щоб вони відчували відповідальність за кожний метр української землі.
