Сучасне освоєння землянами космічного простору без України немислиме. А точніше — без участі Дніпропетровського конструкторського бюро «Південне» і виробничого об’єднання «Південний машинобудівний завод». Про те, що в масштабах усієї планети значить на старті ХХІ століття наш вітчизняний ракетно-космічний гігант, бездоганно знає Олександр Вікторович ДегтЯрьов — один із заступників генерального конструктора КБ, який якраз і відповідає за зовнішньоекономічну та комерційну діяльність свого колективу. Він має безпосереднє відношення до тих найпрестижніших і найперспективніших міжнародних проектів, в реалізації яких однозначно одне з провідних місць належить зараз українським творцям високотехнологічної космічної техніки. І які нині є найважливішими для них, оскільки забезпечують ракетобудівників коштами. Серед іноземних замовників — фірми США, Німеччини, Китаю, Єгипту та інших країн.

— Про наші неабиякі можливості свідчить те, — каже Олександр Вікторович, — що працюємо ми сьогодні разом з чи не найбільшою і не найавторитетнішою американською авіаційно-космічною фірмою «Боїнг». Яка, залучивши ще й російську РК «Енергію» та «Кварнер Маритайм» з Норвегії, першою у світі зважилася на унікальний проект «Сі лонч» — «Морський старт», як називаємо ми його в себе. Досі чогось подібного — старту величезного і складного ракетно-космічного комплексу з плаваючої в океані платформи — світ ще не знав. А мало хто зна, що сама ідея запускати космічні об’єкти з морської акваторії поблизу екватора кілька десятків років тому виникла і була обгрунтована у Дніпропетровську. Однак тоді вона не дістала підтримки та реалізації, бо Радянському Союзові вистачало наземних космодромів. Але чому, запитаєте ви, для цього підійшов тепер наш «Зеніт»? Свого часу він проектувався для запусків не лише космічних апаратів оборонного та наукового призначення, а й космонавтів. А це потребувало високої надійності та повної автоматизації пусків. Ці якості разом з технологією горизонтального зістикування ступенів та космічних апаратів не в останню чергу і послужили вирішальними для втілювачів програми «Морський старт».

А участь наша в програмі «Морський старт» — явно одній з найуспішніших нині поміж аналогічних глобальних — виявилася тепер вигідною всім та допомогла передусім Америці, і не лише їй, переконатися, що в українському Дніпропетровську працюють чи не найкращі зараз на планеті конструктори ракетної техніки. І що генеральному конструктору «Південного» Станіславу Миколайовичу Конюхову рівного нині марно шукати. Я це кажу не від себе. Це заявив недавно Джим Албо, який тривалий час виконував обов’язки технічного повпреда фірми «Боїнг» у програмі «Морський старт». Тепер він дістав підвищення по службі — обійняв посаду одного з трьох керівників усієї корпорації «Боїнг». А прощаючись, влаштував для друзів — членів ради директорів компанії «Сі лонч» (американці, повірте, такі ж щирі і приязні люди, як і ми) —вечірку і перший тост виголосив за Станіслава Миколайовича. «Я буду довго і глибоко шкодувати, що більше не доведеться мені тісно та постійно спілкуватися з найнеперевершенішим ракетником світу, — сказав Джим Албо. — Сьогодні дефіцит такого спілкування — це велика втрата. Під час пусків у центрі управління в Лонг Бічі мені не треба було спостерігати за екранами і стежити за інформацією, як відбувалися старти та польоти «Зенітів». Досить було дивитися на шановного Конюхова, щоб мати повну ясність про це».

До речі, на даний момент здійснено 8 пусків за програмою «Морський старт», на нинішній рік заплановано ще чотири. Ясно, що з космічними апаратами різного призначення. Тим паче, що нам вдалося значно підвищити енергетичні характеристики ракетоносія «Зеніт», і він тепер здатен виводити на орбіти, що переходять в геостаціонарні, об’єкти вагою до 6 і більше тонн.

— А осмілюся нагадати, Олександре Вікторовичу, — зауважую трохи несподівано своєму співрозмовнику, — і про прикру невдачу, яка спіткала КБ ще при його спробі прилучитися до іншої міжнародної програми — «Глобалстар», здійснювати яку взялася одна з найамбіційніших у США космічна компанія «Спейс Системс-Лорал». Це коли трьома стартами українські «Зеніти» мали вивести у навколоземне середовище 36 супутників глобального планетарного зв’язку. Але перший пуск скінчився аварією...

— Так, «Спейс Системс-Лорал» після цього справді відмовився від ідеї по 12 супутників запускати одним стартом, — погоджується Олександр Дегтярьов. І далі запитує: — Однак чи знаєте ви, що незабаром компанія щиро шкодувала: погарячкувала, мовляв, чи фатально перестрахувалася. Взаємні з’ясування стосунків скінчилися тим, що (цитую офіційний документ не сторонніх чи нейтральних, а суто американських арбітрів) «справу між «Спейс Системс-Лорал» і ДКБ «Південне» та ДП ВО «Південний машинобудівний завод» урегульовано і вичерпано. Сторони дійшли згоди, що всі претензії знято і визнано відсутність порушень будь-яких зобов’язань. Сторони задоволені таким результатом».

КОР: Гаразд, але ж «Морський старт» тепер, Олександре Вікторовичу, не може залишатися єдиним проривом дніпропетровських конструкторів у світ великих дерзань. Що ще уже є чи незабаром буде в активі КБ?

О. ДЕГТЯРЬОВ: Наш професіоналізм, наше ретельне, небайдуже і часом самозречене ставлення до своїх зобов’язань обернулися довір’ям до КБ з боку американських компаньйонів. А реалізація програми «Морський старт» ще триватиме. Є намір не обмежуватися шістьма пусками на рік, а довести їх бодай до восьми. Та головне інше. Орієнтуючись на істотне пожвавлення попиту на світовому ринку космічних послуг, ДКБ «Південне» подало ініціативу поновити комерційні запуски ракетоносієм «Зеніт» з російського космодрому «Байконур». І компанія «Сі лонч» разом з нами приступила до напрацювання нової програми, умовна назва якої «Старт у пустелі». Або точніше — «Наземний старт». Ми за новою концепцією модернізуємо зараз наш «Зеніт», забезпечуючи підвищену енергетику його двигунів. Воднораз використовуємо геть сучасну бортову електронно-обчислювальну машину, яка вже пройшла випробування на морських варіантах, а також значно досконаліші російські розгінні блоки. Ми на порозі значного розширення у використанні модернізованих «Зенітів» в дво- та триступеневих виконаннях.

Якщо хочете знати, вдалося настільки удосконалили ракету на предмет підвищення її енергетики і схеми виведення на орбіту, що виникла можливість запускати космічні апарати будь-якої ваги — і малі, і великі, скажімо, шеститонні. Зовсім не другорядне й те, що вдалося забезпечити значно «комфортніші» умови для тих космічних апаратів, які будуть виводитися як на геостаціонарні, так і звичайні орбіти. Хтось, може, подумає, що чи й не подія —повернення на Байконур!

Насправді мова іде про те, що ми приведемо на знаменитий у минулому радянський космодром нових численних західних партнерів і особливо потенційних замовників, котрі зацікавлені в гарантованих запусках своїх навколоземних супутників. Зросте комерційна експлуатація Байконура. Бо чим привабливий, я б сказав, суто зенітівський проект «Наземний старт»? Тим, що наші ракети здатні задовольняти великий спектр запитів на ринку пусків. Перші маркетингові дослідження попиту на проект «Наземний старт» дають підстави сподіватися, що з часом він буде затребуваний максимально. При останньому запуску «Зеніта» з російським «Метеором» на Байконурі перебував президент компанії «Сі лонч» Джейм Мейзер. І він висловив надію, що вже через рік-два неодмінно розпочнеться реалізація проекту «Наземний старт». Не скористатися потенціалом найкращих у своєму класі ракетних комплексів, мовляв, великий гріх. Не виключено, що буде створено й нову «спеціалізовану» компанію «Лен лонч».

КОР: Виходить, дніпропетровське КБ «Південне» — це сьогодні передусім бездоганні ракетоносії і все? Чи як?

О. ДЕГТЯРЬОВ: Дійсно, шість типів ракетоносіїв, у різні роки створені нашими конструкторами, зараз активно експлуатуються, і подібним не може похвалитися жодна інша ракетно-космічна компанія світу. Що й дозволяє нам нині істотно розширювати міжнародне співробітництво на найпередовіших інженерно-технологічних напрямках сучасності. Візьмімо родину інших ракет — «Циклонів». Які на даний момент виготовляються за кількома різними варіантами і версіями. На узбережжі Атлантичного океану, наближеному до земного екватора, Бразилія має свій космодром. То на ньому найближчим часом розпочнеться будівництво стартового комплексу якраз під наші «Циклони». Бразильська національна космічна програма ставить конкретну мету: перетворити і свій космодром на комерційно привабливий для багатьох країн світу. А кращих від наших «Циклонів-4» гарантів для здійснення цього наміру не знайти. Уже розглядається проект, згідно з яким КБ «Південне» та Південний машинобудівний завод заснують тут спільне з бразильцями підприємство.

А на багатообіцяючому і перспективному ринку космічних пусків на так звані низькі орбіти ми також сподіваємося і маємо всі шанси зайняти свою достойну нішу ще й новітньою родиною ракет-носіїв «Маяк». Це останні, але не єдині наші розробки, які ще тривають і обіцяють неабиякий успіх і які ми запропонуємо світовій космонавтиці найближчим часом.

Як, до речі, великі надії покладаємо і на проект, пов’язаний зі створенням системи «Спейс кліпер» — «Космічний вітрильник». Таку назву дістав ще багато років тому напрацьований нами варіант авіаційно-космічних комплексів для повітряних стартів. Ми мов дивилися на кілька десятиліть уперед, працюючи над розробкою, яку і найвигадливіші фантасти не могли передбачити у своїх захоплюючих романах. Сьогодні ж її цінність і поготів очевидна. Україна не володіє власним космодромом і об’єктивно володіти не буде. Зате ж дістає можливість здійснювати пуски... з борту свого унікального літака АН-124 «Руслан». Повітряний стартовий «майданчик»-космодром, злетівши, скажімо, у Дніпропетровську, дістається будь-якої заданої точки планети над безлюдними приекваторіальними просторами світового океану — а далі справа техніки, створеної нами, щоб відправив у навколоземний простір необхідний космічний апарат. Це вже реальність, яка навіть трохи забарилася. Та сьогодні радує, що проект привертає увагу не лише в Європі, а і в Азії. Європейські держави на відміну від американських донедавна, між іншим, трохи сторонилися нас, але нині їхнє ставлення на очах змінюється. І космічної Європи без України уявити вже не можна.

КОР: Усе це добре і вельми приємно, Олександре Вікторовичу, але ж, крім ракет-носіїв, КБ «Південне» свого часу домінувало і своїми суто космічними апаратами найрозмаїтішого призначення. Якщо не помиляюся, їх дніпропетровського виробництва загалом нараховувалося до півтисячі. Невже на цьому напрямку тепер поки що заминка?

О. ДЕГТЯРЬОВ: Я б почав з того, що наша молода і ще фінансово далеко не процвітаюча держава багато одначе робить для того, щоб максимально зберегти та застосувати свій винятковий космічно-технічний та технологічний потенціал. Особлива дяка Верховній Раді, яка з цих же міркувань і з цією ж метою прийняла доволі важливе законодавство. Чи не від самісінького здобуття незалежності в Україні працює, зауважте, Національне космічне агентство. Обшири його інтересів, задумів і програм сягають практично всіх тих потенційних можливостей, які нами разом з багатьма науковцями, інженерами й виробничниками Києва, Харкова, Львова і т. д. нагромаджені. І чимало з яких справді чекають кращих часів і, в разі втілення, обіцяють неординарні здобутки. В тому числі і в царині створення та експлуатації космічних апаратів.

Тепер же можу уточнити, що колись у Радянському Союзі левова частка тих штучних космічних об’єктів, які запускалися з метою радіорозвідувального спостереження за всім, що відбувалося на земній поверхні, а також з метою вивчення, дослідження та пізнання планети, процесів на ній і в ній, проектувалася і складалася саме у Дніпропетровську. І наш перший досвід міжнародного співробітництва пов’язаний з дослідженнями в народногосподарських інтересах в рамках добре відомої у минулому програми «Інтеркосмос». Газетної сторінки не вистачить, якщо я зараз візьмуся лише перераховувати ті наші розробки, проекти і рішення, котрі ми напрацювали і які досі або не мають аналогів, або й залишаються неперевершеними. І які за десять з лишком років самостійної діяльності наше КБ не тільки не втратило, а значно удосконалило та розширило.

На багато які з них поновлюється попит світової космонавтики. Передусім у Європі, де ми недавно в Брюсселі відкрили своє представництво. Але не тільки. Зараз на орбіті успішно функціонує суто український супутник «Січ-1», а колектив конструкторів наполегливо працює над створенням ще двох власних супутників — «Січ-1 М» та «Мікросупутник», запуск яких планується цього року. Недавно ж КБ «Південне» виграло міжнародний тендер на проектування, виготовлення і запуск першого єгипетського супутника. Цей супутник дистанційного зондування земної поверхні задумано створити на основі мікротехнологій, а експлуатуватися він буде на сонячно-синхронній орбіті висотою близько 600 кілометрів. Запуск на яку здійснити передбачається нашим конверсійним ракетоносієм «Дніпро». Умови тендеру вимагають також створення і розгортання на території Єгипту наземної станції управління польотом і модернізацію станції приймання даних дистанційного зондування та підготовку й навчання єгипетського персоналу.

Хочу сказати і про запропоновану нами орбітально-космічну систему «Попередження» — в ній зацікавлене, мабуть, усе людство. Адже є можливість з навколоземного середовища надійно і пильно передбачати та прогнозувати не лише стихійні лиха і катастрофи, природні чи кліматичні аномалії, а й техногенні негаразди і навіть терористичні акції. Я ніскільки не сумніваюся, що вже незабаром за реалізацію проекту «Попередження» разом з нами візьметься чимало країн. Хоч як дивно, а сучасна планетарна історія і дійсність сьогодні розпоряджаються так, що далекий і загадковий, до кінця ще не вивчений космос своїми неймовірними можливостями зближує і зближуватиме народи земної кулі. А навіть короткий огляд нашої діяльності свідчить, що наперекір усім економічним труднощам разом з Національним космічним агентством України й підприємствами, які працюють із КБ «Південне» та «Південмашем» в кооперації, ми проводимо запуски унікальних ракетоносіїв, створюємо новітні космічні апарати та іншу високотехнологічну й наукоємну техніку і не відстаємо від невеликої групи країн — лідерів у цій галузі.

Я подякував Олександру Вікторовичу Дегтярьову за змістовну бесіду, а над усе за цікаву ексклюзивну інформацію, яку вдалося почути від нього. І хочу нагадати, що це вже не перша наша грунтовна публікація, яку готуємо з Державного конструкторського бюро «Південне». Запевняємо, що й не остання. Наша дружба з творцями унікальної космічної техніки обов’язково й далі знаходитиме своє відображення на сторінках газети.

 

Дніпропетровськ.