Здається, найперша асоціація, яку викликає Бельгія в пересічного українця, — її невеликі географічні розміри і розташування в Західній Європі. Наступні, і найчастіше, — Європейський Союз і НАТО, які обрали Брюссель місцем розташування своїх штаб-квартир, перетворивши це місто на одну із світових політичних столиць. І, звичайно, з Бельгією асоціюються знайомі з дитинства «Пригоди Тіля Уленшпігеля» Шарля де Костера, «Комісар Мегре» Жоржа Сіменона, а також класична школа фламандського живопису, уособлена іменами Рубенса і Ван Дейка.

Але які інтереси пов’язують сьогодні Україну з Бельгією, котра розташована на протилежному кінці Старого Світу? Як свідчить новітня історія, на нашому континенті не залишилося малих чи маловпливових країн. Кожна з них у геополітичній еволюції останнього десятиліття грає свою партію, збагачуючи багатоголосе розмаїття Європи. Щодо Бельгії, то вона завжди була і залишається одним із найактивніших будівничих об’єднаної Європи.

Поступовий перехід Бельгії до федеративного устрою, завершений 1993 року, а також досвід участі в об’єднанні Бенілюкс (Бельгія, Нідерланди, Люксембург) роблять із неї своєрідну мікромодель майбутньої Європи, лабораторію політичної, соціальної і міжспільнотної злагоди, терпимості, пошуку консенсусу.

Прагнучи всебічної розбудови зв’язків із Бельгією, Україна виходить саме з цих обставин. Бельгія стала прикладом того, як мала країна може успішно відстоювати національні інтереси, змушуючи рахуватися зі своєю незалежною позицією і в ЄС, і в НАТО. Не забуваймо, що Бельгія є також активним учасником Ради Європи та ОБСЄ. І саме тому я впевнений, що для України відносини з Бельгією є вагомим чинником поступової інтеграції до європейського політичного й економічного простору.

Досвід соціально-політичного розвитку Бельгії може виявитися корисним для України й з огляду на важливість зміцнення демократичних інституцій, політичної структуризації суспільства, запозичення таких потрібних нам політичної етики, мистецтва злагоди й компромісу — всього того, що об’єднує і згуртовує, а не розділяє.

А якщо вдаватися до історичних паралелей, то між Україною і Бельгією можна знайти чимало спільного. Досить згадати, що обидві наші країни свого часу зазнали чужоземних зазіхань і поневолень.

Попри те, що Україна і Бельгія розташовані далеко одна від одної, торговельні та культурні зв’язки двох країн мають глибокі історичні корені. Вважається, що перші торгові зв’язки Київської Русі із Фландрією та іншими провінціями сучасної Бельгії були започатковані ще в ХІ столітті. Київські купці привозили до Фландрії хутра, а купували сукно.

Галицько-Волинське князівство торгувало з Фландрією через Пруссію та Балтійське море. Із Фландрії до Львова надходили вироби з вовни, прикраси з янтарю в обмін на хутро, шовк та східні приправи. Мало хто знає, що вже тоді фламандські картографи позначали на своїх мапах територію України.

Після створення в 1830 році Королівства Бельгія торгово-економічні відносини України з цією країною набули нового виміру, активно розвивалося співробітництво між бельгійським та українськими підприємцями. Заводи, збудовані в Донецькому басейні бельгійськими промисловцями, деякі з яких збереглись і донині, є свідченням амбіційності та упевненості в успіху. «Юзівка» — саме так назвали в народі цей регіон через активну діяльність тут бельгійського промисловця Юза. До Донбасу масово прибували бельгійські майстри, які роботу там вважали привілеєм. Символічно, що вже на початку минулого століття перші в Російській імперії лінії електричного трамвая було прокладено в Одесі та Києві бельгійською фірмою «Трактебель», яка й сьогодні працює в Україні. Першим дипломатичним кроком європейської ходи України можна вважати започаткування у 1919—1923 роках у Брюсселі діяльності дипломатичної місії Української Народної Республіки, очолюваної відомим діячем українського визвольного руху А. Яковлевим.

Цікаво, а що прийдешні покоління будуть згадувати про нинішній етап україно-бельгійських відносин? Можливо, сухі статистичні дані, згідно з якими товарообіг між Україною та Бельгією 2002 року становив 463,4 млн. доларів, що на 33,6 відсотка більше порівняно з 2001 роком? Чи становлення спільних україно-бельгійських підприємств, яких сьогодні в Україні налічується 59? Чи те, що в 1996 році корпорація «Інтербрю», штаб-квартира якої розташована в бельгійському місті Лювен, створила з чернігівськими, миколаївськими та харківськими броварями спільне підприємство з виробництва пива, якість якого вже встигли оцінити українські споживачі? Мало хто в Україні знає, що численні вулиці міст України, зокрема Європейська площа в Києві, освітлені ліхтарями, виготовленими в Тернополі на україно-бельгійському спільному підприємстві «Ватра-Шредер».

Але на цьому крапку ставити зарано, адже україно-бельгійське співробітництво має значні невичерпані можливості. Як слушно відзначають бельгійські офіційні чинники, Бельгія спроможна багато запропонувати українським партнерам у галузі надання експертної оцінки, виробництва високоякісної продукції, створення спільних підприємств у таких різноманітних галузях, як громадський транспорт, вугледобувна, сталеливарна, хімічна та фармацевтична промисловість, енергетика, будівельна індустрія, сільське господарство. Не слід забувати, що маленька за територією країна 2002 року мала ВВП, який оцінювався у 261,236 млрд. євро.

Публікації в низці провідних газет Бельгії та репортажі на телебаченні свідчать про інтерес до культурних надбань України. Вже стала доброю традицією участь українських музикантів та співаків у Брюссельському міжнародному музичному конкурсі імені Королеви Єлизавети, який є однією з найголовніших подій у музичному житті Європи й традиційно перебуває в центрі уваги численних шанувальників класичної музики, провідних європейських музичних критиків і фірм звукозапису. Бельгійські меломани встигли оцінити майстерність гри на фортепіано переможця згаданого музичного конкурсу Віталія Солошка та чарівний голос талановитої української оперної співачки Ольги Пасічник, яка, ставши призером музичного конкурсу, дедалі частіше виступає на оперній сцені Бельгії. Бельгійські шанувальники кіно мали змогу оцінити творчість українських кінематографістів на Міжнародному фестивалі європейського кіно у місті Віртон, де український кінематограф уперше був представлений фільмом режисера Кіри Муратової «Другорядні люди». І таких прикладів можна навести чимало.

Успішний розвиток економічного співробітництва з Бельгією, співпраця у сфері культури та мистецтва, налагодження прямих контактів між українцями та бельгійцями — це не лише запорука успішного розвитку двосторонніх відносин, а й важливий чинник поступу України до Європи.

Володимир ХАНДОГІЙ, посол України в Бельгії і Люксембурзі, глава Місії України при НАТО.