Аграрна наука: внутрішні резерви та перспективи зовнішніх зв’язків

— Справді, наше суспільство, і це особливо віддзеркалюється серед депутатського корпусу, поділене на дві частини: категоричних прихильників західного способу життя і прискореного проведення радикальних суцільних соціальних реформ і так само пристрасних супротивників. Причини цього криються у витоках нашого історичного розвитку та сталого українського менталітету. Тому, відповідно, і підходити до вирішення тих чи інших питань треба із врахуванням наших особливостей. Однак не варто надто з острахом сприймати співробітництво з зарубіжними країнами, і особливо в галузі наукової діяльності.

— Власне це була не проста зустріч, а перше за 12 років нашої незалежності розширене спільне засідання президій Російської академії сільськогосподарських наук на чолі з її президентом Геннадієм Олексійовичем Романенком та Української академії аграрних наук. А проходило воно в сусідній з Харківською Бєлгородській області. Впродовж дводенної роботи нас супроводжував губернатор Євгеній Степанович Савченко. Він розповів про досвід організації в області виробництва і переробки м’ясної продукції. Українську сторону Харківщини представляв заступник голови обласної адміністрації з питань агропромислового комплексу, член-кореспондент Української академії аграрних наук Микола Дмитрович Безуглий.

Резюмуючи, можу сказати, що поглиблення та встановлення творчих зв’язків з нашими російськими колегами покликане життям. У нас однакові проблеми: і в наукових дослідженнях, і в розвитку агропромислового комплексу країн. Безперечно, за таких умов, що склалися останніми роками і в Росії, і в Україні, важливо проводити аграрну політику не наосліп, а спиратися на вже здобутий нашими вченими досвід.

Наші вчені творчо співпрацювали впродовж багатьох десятиліть. В Україні, зокрема, було чимало наукових установ всесоюзного значення: інститути — цукрових буряків, гідротехніки і меліорації, Миронівський —пшениці та інші. Як відомо, в останні два роки дещо пожвавилася наша співпраця в рамках Програми міжрегіонального і прикордонного співробітництва, прийнятої урядами обох країн на 2001—2007 роки. Тому наукові і особисті добросусідські стосунки збереглися і понині. 17 провідних учених Російської Федерації обрано членами Української академії аграрних наук, а 15 учених—аграріїв України є членами Російської академії сільськогосподарських наук.

— Власне, на порядку денному було два питання: «Виробництво м’яса на промисловій основі» та «Розвиток ринку сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства в Росії і Україні». Та під час обговорення цих питань було порушено значно ширше коло проблем, які знайшли своє відображення у підсумкових документах.

Ми з користю для себе прослухали доповіді та виступи провідних російських учених, а вони, в свою чергу, зацікавлено ознайомилися з напрацюваннями наших науковців: академіків Віктора Петровича Ситника, Валерія Петровича Бурката, Григорія Олександровича Богданова, Валентина Павловича Рибалки, Петра Трохимовича Саблука та Михайла Івановича Бащенка; членів-кореспондентів Віктора Васильовича Кириченка та В’ячеслава Михайловича Соколова.

Треба віддати належне господарям: наші знання про досягнення росіян в агропромисловому комплексі значно збагатилися під час відвідання комбінатів з виробництва м’яса та молока, птахофабрики та забійного цеху птиці. Кожному з нас запам’яталася зустріч з головою колгоспу імені Фрунзе Бєлгородського району двічі Героєм Соціалістичної Праці 84-річним В. Горіним, який очолює це господарство з 1959 року, ознайомлення з культурно-історичним комплексом «Прохорівське поле» та Бєлгородським державним університетом.

— Справді. Мною і президентом Російської академії сільськогосподарських наук Геннадієм Олексійовичем Романенком підписано «Угоду про науково-технічне співробітництво Російської академіі аграрних наук і Української академії аграрних наук на 2003—2007 роки», у якій, зокрема, передбачено обмін ученими, спеціалістами, експертами і стажистами; обмін науково-технічною інформацією; організацію спільних конференцій, семінарів і симпозіумів; обмін зразками насіння, садивним матеріалом, хімічними препаратами і біологічними матеріалами. Важливо, що до угоди додатком затверджено «Програму співробітництва в області аграрних досліджень», в якій конкретизовано всі положення угоди.

— Я зазначив би три такі пріоритети.

Перше — участь у міжнародних проектах.

Друге — цілеспрямована та взаємовигідна співпраця із зарубіжними інвесторами.

Третє — реалізація наших наукових розробок на ліцензійній основі.

— Принагідно зазначу, що у світі є два провідні наукові центри, які координують наукову діяльність та наукові дослідження у галузі сільського господарства.

Перший із них — ФАО. Це Організація з сільськогосподарських і продовольчих ресурсів при Організації Об’єднаних Націй. Можливості цієї організації з надання фінансової допомоги величезні, але, хоч як прикро, Україна до неї не входить.

Другий центр — Консультативна група з міжнародних сільськогосподарських досліджень, яка працює під егідою Світового банку. Ця група має 16 спеціалізованих галузевих центрів з основних сфер наукової та господарської діяльності, які розташовані у різних країнах світу. Важливо, що головним напрямом діяльності групи в країнах Центральної та Східної Європи є сприяння у проведенні наукових досліджень, яке здійснюється шляхом заснування окремих цільових фондів та надання технічної допомоги, що передбачає і стажування науковців.

— Безперечно. Взяти хоча б те, що кілька років тому, а конкретніше 1999 року, за фінансової підтримки Світового банку групою вчених із Голландії було проведено аналіз стану аграрної науки в Україні. З нашого боку робочу групу очолював віце-президент УААН академік Петро Іванович Коваленко. Треба віддати належне фахівцям-експертам: підготовлені «Рекомендації» слугували гарним орієнтиром у виробленні стратегічних планів реформування аграрної науки. Інша річ, що через фінансові обмеження ми не до кінця змогли реалізувати ці слушні поради.

— І непоодинокі. При академії є структурний підрозділ науково-технічних зовнішніх зв’язків, який очолює кваліфікований фахівець Ольга Сергіївна Шаповал.

Минулого року, наприклад, за спільними проектами працювали 62 наукові установи, а це 186 опрацьованих завдань з різних проблем розвитку агропромислового комплексу. 257 науковців перебували за кордоном з метою виконання спільних наукових досліджень, серед них 38 перспективних молодих фахівців пройшли довготермінове стажування.

Активними реципієнтами донорської допомоги з країн Європейського союзу є інститути грунтознавства та агрохімії, біології тварин, рослинництва імені В. Я. Юр’єва, гідротехніки та меліорації тощо.

Нова риса міжнародної допомоги установам Академії —децентралізація коштів країн-донорів по регіонах України. Найактивнішими користувачами цієї допомоги є Закарпатський, Буковинський та Черкаський інститути агропромислового виробництва.

У 2002 році найплідніші міжнародні контакти мало відділення регіональних центрів наукового забезпечення агропромислового виробництва, очолюване членом-кореспондентом УААН Миколою Микитовичем Гаврилюком. Відділення здійснює моніторинг усіх нових програм країн Європейського союзу і повідомляє інформацію через оперативні комунікації установам академії.

Співпрацю наших установ встановлено з окремими науковими центрами та іншими структурами Росії, Білорусі, Молдови та Литви; європейських країн —Німеччини, Великої Британії, Чехії, Швейцарії, Польщі, Болгарії, Угорщини, Австрії, Словаччини, Голландії, Данії, Фінляндії та Румунії; американського континенту — США, Канади та Мексики; далекосхідних країн — Китаю, Японії, Індії, Шрі-Ланки, Малайзії та Австралії; близькосхідних країн — Ізраїлю. З метою розширення зовнішньоекономічних стосунків найближчим часом я запланував зустрічі з послами окремих арабських країн з питань встановлення наукових та аграрних контактів.

Безперечно. Малайзія — найвищий у світі хмарочос, на її островах проводять всесвітньо відоме пригодницьке шоу «Останній герой». Для нас же важливо, що самі малайзійські вчені-аграрії, а мають вони Малайзійський аграрний інститут з досліджень та розвитку сільського господарства і майже 30 дослідних станцій, виявили ініціативу щодо започаткування співпраці з багатьох питань аграрної науки та виробництва. Дипломатичне представництво поінформувало нас, що малайзійським аграріям бракує сучасних науково-технічних розробок у сільському господарстві, а на дослідних станціях мало кваліфікованих фахівців.

— Не тільки. Одним із важливих чинників економічного прогресу і розвитку науки є, як відомо, розвиток інноваційної діяльності. Хоча ми маємо всесвітньо визнаний науковий потенціал, можливості його реалізації обмежені. Ми, наприклад, не можемо самостійно отримати фінансування окремого проекту, якщо не буде передбачено внесення певних доробок на користь Євросоюзу.

Загалом треба зазначити, що інноваційна сфера України не стала привабливою для іноземних інвесторів. Якщо в нас, порівняно з іншими східноєвропейськими країнами, на душу населення, за останніми даними, припадає 15 дол. США інвестицій, то в Угорщині було 1000 дол. США, Чехії — 400, Естонії — 320, Росії — 272, Польщі —320 доларів.

Уряд не залишив поза увагою критичний стан в інноваційній діяльності. 20—21 лютого цього року було проведено всеукраїнську науково-практичну конференцію «Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України», на якій я мав честь виступити і висловити своє бачення розвитку інноваційної діяльності аграрної науки.

— Справді, у сфері інноваційної діяльності необхідні радикальні зрушення. Вони зумовлені перспективою входження України до Європейського союзу та Світової організацію торгівлі. Якщо агропромислове виробництво функціонуватиме на нинішній технічній та технологічній основі, воно не витримає західної конкуренції. Дешевша імпортна сільськогосподарська продукція витіснить вітчизняну, а зовнішній ринок наших товарів не прийме. Це, зрозуміло, спричинить розвал всієї аграрної галузі. За такої ситуації створення необхідних економічних передумов для переходу аграрного сектору до інноваційної моделі розвитку стало визначальною потребою сьогодення.

Тому не дивно, що ще 1997 року ми розпочали вивчення тенденцій і напрацювання перспективних інноваційних моделей розвитку високотехнологічних, наукоємних галузей агропромислового комплексу в ринкових умовах. Творчим завершенням проведеної нами роботи стало прийняття наприкінці 2001 році спільно з Мінагрополітики постанови «Про прискорення переходу аграрного сектору економіки до інноваційної моделі розвитку».

За цією постановою невдовзі було створено перший в Україні спільний Центр інтелектуальних технологій агропромислового комплексу. Іншим рішенням — президії академії, з кінця минулого року в нашій системі розпочав функціонувати Інститут інноваційного провайдингу УААН.

Сподіваємося, що цей перший досвід поєднання взаємовигідних інтересів науковців та технологів, інвестиційних та державних структур сприятиме реалізації інноваційної політики у сфері АПК України і переходу галузі на високотехнологічний рівень.

— Усі ці назрілі проблеми можна розподілити на три блоки: стратегічні, правові та організаційні.

Під час розв’язання стратегічних проблем насамперед необхідно допрацювати і затвердити Національну програму розвитку агропромислового виробництва і соціального розвитку села до 2010 року разом з конкретними механізмами її реалізації. Водночас необхідно, на мою думку, впорядкувати надання та використання міжнародної технічної допомоги, що відповідала б основним вимогам Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським союзом і Україною.

Щодо правового забезпечення, передусім необхідно відпрацювати і прийняти на рівні Кабінету Міністрів відповідні нормативні акти, які регламентували б зміст програм і проектів міжнародної технічної допомоги, їх ефективність та доцільність впровадження в Україні. Водночас треба вишукати альтернативні джерела фінансування, в тому числі венчурних та регіональних фондів розвитку. Адже не секрет, що лише 30% науково-технічних розробок фінансуються за цільовим призначенням.

У плані організаційному — варто створити спеціальний орган, який відповідав би за вироблення та реалізацію державної політики України щодо залучення і використання міжнародної технічної допомоги. Цю функцію до 2000 року виконувало Національне агентство України з питань розвитку та європейської інтеграції, а нині його функції передано Департаменту міжнародного розвитку і європейської інтеграції Мінекономіки. Але згаданий департамент не має права самостійно звертатися до зарубіжних донорів від імені держави.

На часі, на мою думку, створення структури, яка забезпечувала б координацію діючих проектів і програм та здійснювала б контроль за їх виконанням. Значно розв’язало б вузол наших проблем розроблення та прийняття такого патентного законодавства, яке узгоджувалося б з міжнародними організаціями та національними патентними і стандартизаційними службами.

Розв’язанню певних проблем аграрної науки сприятиме входження академії до національної мережі контактних і інформаційних пунктів та до міжнародної інформаційної системи. А це, в свою чергу, дасть змогу розширити участь українських вчених та спеціалістів у наукових програмах та конкурсах Шостої рамкової програми Європейської комісії.

Загалом, я переконаний, переборюючи тимчасові труднощі, аграрна наука посяде чільне місце і в українському економічному просторі, і в просторі міжнародного співтовариства.