Вальс сумнівів — так романтично називається одна із вправ у повітроплаванні. Її суть: пілот заявляє своє завдання уже в повітрі і намагається його виконати. Наше завдання — політати над околицями Києва — було визначено заздалегідь. А «вальс сумнівів» полягав у тім, що впродовж двох вихідних ми перебували в постійній готовності виконати завдання, а нас «кружляли»: полетимо — не полетимо.
Але про все по черзі. Ввечері в суботу нам таки вдалося відірватися від землі. На знімку ви бачите, як пілот Владислав Долгов і наш кореспондент Анастасія Сироткіна дивляться на полум’я, яке виривається з пальників: що воно сильніше, то швидше нагрівається повітря, і кулю вже важко втримати, вона рветься в небо... А в сутінках полум’я створює ефект світіння куль. Видовище приголомшливе. Подивитися його після відкриття київського етапу змагань «Повітряне братство» могли всі охочі. В парку на набережній Дніпра біля пам’ятника засновникам Києва — Кию, Щеку, Хориву та Либеді. Це був подарунок киянам від Федерації повітроплавання України, очолюваної Олександром Ніколаєвим.
У кубку Києва, етапі змагань чемпіонату України з повітроплавання, під кінець неділі було заявлено дев’ять куль — це пілоти України, Росії, Голландії. Рано-вранці в неділю о 6 годині 50 хв. у небо злетіли три кулі. А наша, на кошику якої за домовленістю з Федерацією повітроплавання розміщено логотип «Голосу», так і не прибула на спорткомплекс «Чайка». Причини називали різні — від «пілот проспав» до «кулі переплутали». Отож ми з розчаруванням дізналися, що не летимо — немає місць. Кошик маленький, піднімає лише близько 240 кілограмів, у ньому тільки пілоти та ще кілька балонів з газом. Та й пілоти, очевидно, обіцяли взяти в небо своїх близьких і коханих. Одне слово, ніхто не хотів залишатися на Землі... Нас переконали, що вже ввечері летимо точно. Якщо буде гарна погода.
Вона була чудова. Але не для повітроплавців. Два брифінги (а це таке зібрання, на якому керівник польоту Валерій Пономаренко ставить завдання і дає основні характеристики польоту: заявляє учасників, район зльоту та приземлення, час польоту, метеохарактеристики) звели наші мрії нанівець. Увечері було очевидно, що польоти переносять. Ми вже втратили надію. Хоча досвідчений пілот Юрій Бейдик і казав: «Це ще не факт», готовність інших пілотів до початку вечері була переконливіша. Втім, їм так хотілося літати, привезли на «Чайку» всі кулі. І ми подумали: а може, нам краще поїхати і вони злетять? Нехай буде так! Адже кожен живе своїм життям. Але не всякий живе «вальсом сумнівів». Утім, ми своє «полювання на лисицю» — це також одна із вправ повітроплавання — виконали. Розповівши читачам про те, як це не просто здійнятися в повітря. І як це гарно...
А умови для польоту такі: швидкість вітру — не більш як п’ять метрів на секунду, для спецформ, таких, як представлена голландським екіпажем, — до двох з половиною метрів на секунду. Відсутність термічних потоків — висхідних і низхідних, які зазвичай з’являються вдень, тому літають або вранці, або ввечері, і відсутність атмосферних явищ: гроза, дощ, град, шквал, смерч. А буває, що погоди повітроплавці так і не можуть дочекатися... Тоді навіть змагання оголошують такими, що не відбулися.
З вівторка спортсмени «гарячого повітря», «повітря в повітрі» «потраплятимуть у нуль», що означає впоратися із заявленим завданням, набиратимуть до тисячі очок. І переможе найсильніший. Якщо буде гарна погода... Втім, тусовка повітряного братства вже сама по собі чудова подія.
P. S. У неділю ввечері, в понеділок уранці польотів не було.
