Часи змінюються і ми змінюємося разом з ними — сказав колись один мудрий чоловік. Ідеї побудови відкритого суспільства, які сьогодні визначають напрям розвитку кожного цивілізованого суспільства і втілюються повсюдно, починаючи від державних справ і закінчуючи архітектурою, певною мірою почали впливати і на вітчизняний політикум. Щоправда, ці демократичні віяння доходять до України у дещо спотвореному вигляді.

У досить своєрідний спосіб підхопили цю тенденцію і на Банковій. Останнім часом кожен українець мав нагоду особисто пересвідчитися в тому, що всенародно обраний глава держави не забуває ні про кого: вітає з Новим роком кожну сім’ю, намагається потішити серце кожного теплими вітаннями з нагоди найважливіших державних справ, радиться з громадянами з приводу втілення в життя своїх державотворчих ініціатив тощо. Як кажуть, все це було б дуже приємно, якби не було так сумно.

Не потрібно мати вищої економічної освіти, щоб зрозуміти, що масові (у масштабах усієї країни) публічні акції — справа надзвичайно дорога. Їх рідко дозволяють собі навіть потужні транснаціональні компанії з багатомільйонними (у доларах США) рекламними бюджетами. І можна було б порадіти за державу загалом та Президента зокрема, якби не українські реалії. Нагадаю, що в державному бюджеті на цей рік на обслуговування діяльності глави держави передбачено трошки більш як 25 мільйонів гривень. Міркувати, багато це чи мало, можна з різних позицій. Однак абсолютно очевидно, що цього недостатньо, щоб забезпечити Леоніду Кучмі проведення численних, з дозволу сказати, рекламних акцій.

Такі міркування спонукали мене спробувати з’ясувати, за які гроші останнім часом забезпечується «зв’язок» Президента з громадянами. З цією метою я підготував, а Верховна Рада України підтримала, три депутатські запити на адресу Рахункової палати України та Генерального прокурора України.

Зокрема, 13 січня цього року я звертався із депутатським запитом на адресу Голови Рахункової палати України з проханням з’ясувати і повідомити мені, скільки коштувало підготувати та розіслати новорічні привітання Леоніда Кучми у вигляді поштової листівки, які напередодні головного свята року надійшли практично до кожної української родини, та з яких джерел було здійснено фінансування. На початку березня я одержав офіційну відповідь, в якій з посиланням на Державне управління справами зазначалося, що витрати на виготовлення та доставку до адресатів новорічної листівки з привітанням Леоніда Кучми загалом становили 1444474,93 гривні, а оплата зазначених робіт було проведено «винятково за спонсорські кошти».

Здавалося б, приводу для хвилювань немає — державні кошти не витрачено, а громадяни відчули на собі турботу глави держави. Як то кажуть: і вовки ситі, і вівці цілі. Але законність таких фінансових джерел викликає серйозні сумніви. Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади», органи державної влади (зокрема й Президент України) здійснюють свою діяльність винятково за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Не менше запитань викликає і згадка про спонсорів діяльності Леоніда Кучми, яка фігурує у відповіді керівника Державного управління справами Ю. Дагаєва на поставлені мною запитання. У чинному законодавстві чітко визначено, що спонсорство — це «добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг». Водночас, як я пригадую, ані на листівках з новорічними привітаннями Леоніда Кучми, ані на рекламних щитах з іншими святковими поздоровленнями глави держави не згадуються імена чи назви спонсорів. Хто ці безіменні благодійники-мільйонери (чи, може, мільярдери), перед ким вони прагнуть «популяризувати» своє ім’я, — мені особисто, як і мільйонам моїх співвітчизників, невідомо. Але, зважаючи на впертість, з якою керівники відповідних державних відомств та підприємств, відповідальних за виготовлення та розповсюдження привітань Президента, відмовляються називати імена «спонсорів» окремих заходів, які здійснює Леонід Кучма, я роблю висновок, що або ж останні бажають «популяризувати» своє ім’я з не зовсім безкорисливою метою та не перед громадянами чи діловими партнерами, або вони не так вже й «добровільно» займаються цим «спонсорством».

Необхідно зазначити, що такі порушення законодавства, очевидно, мали місце і у зв’язку з фактами оприлюднення привітань Президента Л. Кучми з нагоди свят 8 Березня та 9 Травня цього року. В останніх випадках у населених пунктах України було розміщено рекламні щити з відповідною інформацією, які, крім іншого, не містять вихідних даних ані про замовника, ані про виробника зазначеного рекламного продукту. До речі, Верховна Рада України підтримала свого часу мій депутатський запит з цього приводу. Однак відповіді я й досі не отримав.

Ще й до сьогодні триває рекламна кампанія на підтримку впровадження політичних ініціатив глави держави стосовно зміни конституційного ладу України. У цьому випадку мова йде вже не тільки про порушення законодавства України у частині вимог до джерел фінансування органів державної влади, а й про недобросовісну рекламу, яка, відповідно до статті 10 Закону України «Про рекламу», заборонена. У зазначених рекламних матеріалах досягнення добробуту громадян та процвітання держави загалом виразно пов’язуються із втіленням у життя президентських ініціатив. При цьому наводяться некоректні з точки зору повноти і доречності приклади розвинених країн Європи та світу. Так, на низці рекламних щитів зазначено:

«Бажаєш жити як в Європі, підтримай двопалатний парламент». Зрозуміло, що з тексту такого рекламного матеріалу чітко випливає, що всі європейські країни мають двопалатні парламенти. Цікаво, з яких міркувань автори наведеного тексту «забули» про такі економічно розвинені країни Євросоюзу, які мають однопалатні парламенти, як Швеція, Данія, Фінляндія, Люксембург, Португалія, Греція та інші? У такий спосіб рекламодавці, які ініціювали розміщення таких рекламних матеріалів, використовуючи перебільшення, неточності, двозначності тощо, замовчуючи той факт, що доцільність ініційованих главою держави конституційних змін — проблема надзвичайно багатогранна, небезспірна, а також дискусійна навіть у професійних колах юристів та фахівців з державного управління, намагаються ввести споживачів такої реклами, тобто мільйони громадян, в оману.

На моє переконання, всі ці порушення мали б стати предметом пильної уваги правоохоронних органів. Днями Верховна Рада України підтримала підготовлений мною відповідний депутатський запит на ім’я Генерального прокурора України С. Піскуна з проханням встановити джерела фінансування здійснення від імені Президента України зазначених вище заходів, провести ґрунтовну перевірку законності такого фінансування та вжити заходів для притягнення до відповідальності винних осіб. Сподіваюся, що прокуратура найближчим часом таки назве прізвища таємничих спонсорів публічних акцій Леоніда Кучми.

Микола ТОМЕНКО,голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, народний депутат України.