Травневі свята ми з чоловіком зазвичай проводимо на природі. Якщо погода не дозволяє, пораємося по господарству — прання, прибирання, похід на базар, миття вікон.
Але цього року вирішили змінити традиції і поїхати... до Криму. Наш сімейний доход у середньому становить близько тисячі гривень на місяць. На перший погляд  відпочинок на казковому півострові до нього не вписувався. Але так хотілося після довгої зими поніжити себе ледарством і весною...
У Миколаєві, як, мабуть, і в інших містах, агентства навперебій пропонували здійснити триденну мандрівку Кримом. Тур коштував 150—180 гривень з однієї особи. Сюди входили екскурсійне обслуговування, харчування (два дні — сніданок і обід), проживання в готелі. Звучить непогано. Але мандрівка на автобусі здавалася утомливою. Та й вільними залишалося тільки два дні. Зате я почула суму, на яку можна орієнтуватися, і спробувала зробити власний розрахунок.
Ми їдемо, їдемо, їдемо
Найзручнішим виявився поїзд «Одеса—Сімферополь»: виїзд із Миколаєва о 22.50, прибуття до Сімферополя о 8.30. Вартість плацкартного квитка — 16 гривень. В обидва кінці на двох відповідно 64 гривні. Дістатися Ялти можна було за сім гривень тролейбусом або за 15 — «маршруткою». Але ми піддалися на вмовляння таксиста і заплатили по двадцятці з кожного.
Із житла нам по кишені був лише приватний сектор. За кімнату з верандою платили десятку за добу. А вартість номера в не найдорожчому санаторії, щоправда, з триразовим харчуванням і зручностями, — 80 гривень.
Міжсезоння — теж сезон
З маршрутом визначилися одразу. Серед численних кримських видатних місць обрали Воронцовський палац, гору Ай-Петрі та Нікітський ботанічний сад.
Довго не думаючи, першого ж дня вирушили до Алупки. Більшу частину часу провели, гуляючи знаменитим парком, з рук годували білок, спостерігали з берега за дельфінами. Знайомство з Воронцовським стало в 24 гривні («маршрутка» в обидва кінці — п’ять гривень, екскурсія до музею — сім).
Апогеєм перебування в Криму для нас стало відвідання Ай-Петрі. Дістатися на 1200-метрову висоту можна романтично — канатною дорогою (10 гривень) і на таксі (20 гривень). Плюс «маршрутка» до місця підйому (2.50). Сервіс тут різноманітний. Традиційні страви й вина пропонують скуштувати гостинні господарі затишних «кафешок». Плов, шурпу, манти, шашлики та інші страви пропонують по 10 гривень за порцію. Накладають щедро, окремо подають національні спеції, безплатно можна продегустувати вино. Вина тут чудові, але й коштують недешево — 25—30 гривень пляшка. Звичайно, ми не відмовилися від порції плову й шурпи, випили по скляночці вина. Задоволення на двох становило 30 гривень.
Третій день провели в Нікітському ботанічному саду. Екскурсія та проїзд із Ялти коштували нам 18 гривень.
Про ціни і не тільки
Ціни на наші самостійні екскурси вказую не випадково. У Ялті, як і в інших містах Південного узбережжя, широко розвинута мережа екскурсійного обслуговування. Пропонуються найрізноманітніші види відпочинку — від відвідання Ласточкиного гнізда до прогулянок на конях та підводного плавання з аквалангом. Про коней з аквалангами не цікавилися, але, наприклад, екскурсія до Воронцовського палацу коштує 35—40 гривень.
Нагадаю, ми витратили по 12. Підйом на Ай-Петрі потягне на 40 гривень, а в нас, без плову й вина, пішло по 25. І, нарешті, Нікітський ботанічний пропонують відвідати за 30 гривень з  особи, а ми заплатили по 9. Як бачимо, самостійно ознайомитися з кримськими видатними місцями можна дешевше в 2—3 рази. Хоча, звичайно, є місця, куди дістатися, не маючи транспорту, складніше: Байдарські ворота і Фороська церква, Долина Привидів, водоспади, печери. Але й екскурсії туди значно дорожчі.
Щодо цін на харчові продукти, загалом вони не вищі від миколаївських: хлібина або кілограм картоплі —1,3 гривні, кілограм помідорів — десятка, огірків — сім гривень, літр молока — майже дві, стільки само пучок редису.
Загалом за чотири дні витратили 380 гривень. Але за жодною з них не пошкодували. Хоча з Ялти до Сімферополя діставалися тролейбусом. Витратилися, знаєте...
 
Миколаїв—Ялта—Миколаїв.