Учора, 21 травня, в Києві відкрилася V Всеєвропейська конференція міністрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи». Цей процес виник на початку 90-х років минулого століття. Міністри-екологи вирішили об’єднати свої зусилля з метою розвитку довгострокового та інтенсивного загальноєвропейського співробітництва на урядових рівнях, щоб запобігти подальшому розвитку надто помітного всюди «захворювання» довкілля.
Довідка. На свою першу конференцію 34 міністри екології (і не лише з Європи) зібралися 1991 року, в місті Добриші (колишня Чехословаччина). Найголовніший принцип, який було визначено тоді, — всі держави є відповідальними за стан довкілля у глобальних масштабах.
У другій конференції 1993 року у швейцарському місті Люцерн взяли участь міністри вже із 45 країн. Міністерська Декларація тоді визнала: процес «Довкілля для Європи» має бути спрямований на гармонізацію природоохоронних та політичних процесів на континенті, забезпечення миру, стабільності та екологічно збалансованого розвитку.
Декларація, ухвалена третьою конференцією, котра відбулася в 1995 році у Софії (Болгарія), констатувала необхідність інтегрованого підходу до запровадження практичних природоохоронних заходів і критеріїв в усіх секторах суспільної діяльності.
А на четвертій конференції (1998 рік, місто Орхус, Данія) міністри навколишнього середовища вирішили переорієнтувати процес «Довкілля для Європи» на потреби нових незалежних держав. Було ухвалено важливий документ — Конвенцію про доступ громадськості до екологічної інформації, її участь у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.
У вересні 1998 року Європейська економічна комісія ООН прийняла рішення провести V конференцію міністрів навколишнього середовища в Києві.
Думки з цьому приводу голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Геннадія Руденка.
— Проведення конференції загальносвітового масштабу — буденна справа. Але проведення такої конференції у столиці України — непересічна подія. Проходить вона в новому Міжнародному виставковому центрі на Лівобережжі. Бажано, щоб 55 міністрів, які беруть участь у цьому форумі, відчули, що Київ — це не лише Чорнобиль, ті чи ті скандальні історії, а красива й потужна європейська столиця.
В Україні екологічний рух є, екологічна громадськість активна, інтелектуально розвинена. І те, що наша держава приєдналася до Орхуської конвенції, свідчить: наші парламентарії не на словах, а на ділі готові до європейського відчуття, підходів до екологічних норм. Завдяки тісній співпраці уряду, парламенту і громадськості.
Україна підготувалася до такої зустрічі. Безумовно, найбільший тягар ліг на плечі Міністерства екології та природних ресурсів і, зокрема, міністра Василя Шевчука.
Гадаю, конференція дасть неабиякі результати. Для нас велике значення має Карпатська конвенція, яка могла б об’єднати і скоординувати зусилля всіх країн, на території яких пролягає Карпатський хребет. Дуже важливим є розгляд питань з проблем води, транскордонних водних артерій. Хотілося б відчути нові тенденції, нові підходи до питань Кіотського протоколу.
Ми очікуємо приблизно сім важливих документів конференції, які потім ратифікуватимемо у Верховній Раді. Сподіваюся, що вони знайдуть підтримку народних депутатів. Потім співпрацюватимемо з парламентаріями інших країн. Підготовлено Звернення нашої Верховної Ради до парламентаріїв Європи стосовно спільних екологічних стратегій.
Насамкінець зазначу: Україні є що сказати, є чим ділитися з європейськими колегами. І — жарт. Якби напередодні конференції відбулася ще якась демонстрація, пікетування тощо, як у всіх цивілізованих країнах, тоді все у нас було б на світовому рівні...
Напередодні Європейської конференції міністрів в Україні громадські організації провели чимало важливих заходів. Так, Благодійний фонд «Екоправо-Львів» у селищі Славське Львівської області ініціював зустріч керівного комітету Комісії з екологічного права Міжнародного союзу охорони природи, симпозіум з екологічного права суддів верховних та конституційних судів країн Центральної та Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії.
Цілу низку різних заходів у рамках четвертої Всеукраїнської конференції екологічної громадськості, зокрема, кілька спеціальних семінарів, конференцію з екологічної політики як форми участі громадян в ухваленні рішень відповідно до принципів Орхуської конвенції провела Всеукраїнська екологічна ліга. У дні роботи форуму міністрів-екологів проходять паралельно її конференція та фестиваль екологічної творчості молоді «Свіжий вітер».
А ось Українська коаліція «За дику природу», Київський еколого-культурний центр й інші громадські організації вчора пікетували урочисте відкриття V конференції міністрів екології. Їхня мета — привернути увагу учасників цього великого й високого екологічного зібрання до спроб господарського освоєння заповідних зон. Вони висловили свою незгоду із планованим будівництвом судноплавного каналу через Дунайський біосферний заповідник. Отже, «бажання» Геннадія Руденка збулося...
Усі перелічені заходи громадськості — свідчення її пробудження, зацікавленості у збереженні довкілля для нинішніх і прийдешніх поколінь. І що V Всеєвропейська конференція міністрів навколишнього середовища в Києві — явище справді не випадкове.
