Незвичне застосування молочній сироватці знайшли фахівці Крижопільського сирзаводу на Вінниччині: з її допомогою видаляють накипи у трубах парових котлів і компресорів...
Дві тисячі тонн твердого сиру реалізував торік крижопільський сирзавод. 16 видів твердих сирів, що виготовляють нині на підприємстві, поставляють споживачам столиці, Харкова, Севастополя, Сум, Трускавця та інших міст країни.
Сир ніколи не можна готувати у поганому настрої, пояснили на заводі один із секретів високої якості своєї продукції. Так само, як не можна допускати найменших відхилень у технологічному циклі. За словами головного інженера підприємства Івана Гичака, донедавна мали багато клопотів з виконанням простої, як на перший погляд, роботи — видаленні накипу із труб у парових котлах і компресорах.
Для цього, уточнює співрозмовник, постійно залучали бригади фахівців з Києва або з Донецька. Тільки вони знали секрет приготування спеціального розчину: нічим іншим видалити солі, що відкладаються на стінках труб під час виробничого процесу, не вдається. Робота нескладна, могли б і самі впоратися, але... До того ж таке миття влітало підприємству в копієчку.
Заводчани не раз бралися самотужки готувати подібні розчини, та все марно. Майже всі труби — їх у парових котлах і компресорних десятки кілометрів — невеликого діаметру. Отож без ефективних препаратів видалити зі стінок закам’янілі солі не вдавалося — хоч плач. Дехто радив скористатися так званою кислою водою. Знайшли її виробника в Бердянську Запорізької області. Тамтешнє приватне підприємство хоча й запевняло в ефективності дії своєї продукції, але... Одне слово, бажаного ефекту досягти так і не вдалося. Залишалося одне — знову йти на поклін до заїжджих спеціалістів. А вони тим часом підвищили розцінки за роботу.
Головний інженер давно виношував думку спробувати для видалення накипу молочну сироватку. Знав ще з шкільного підручника, що цей молочнокислий продукт частково має властивості кислоти, тобто може давати реакцію нейтралізації — що й потрібно у даному разі. Однак Гичак не був упевнений у кінцевому результаті. Тому, щиро зізнається, боявся, щоб не засміяли.
Ніби між іншим підкинув свою ідею фахівцям —Володимиру Шпортку, нині він начальник ТЕЦ, та тодішньому начальнику цеху Юрію Фуреру (він уже не працює на заводі). Заодно поцікавився думкою слюсарів, хто безпосередньо мав виконувати цю роботу. Іван Мельник та Михайло Півторак, як і інші спеціалісти, погодилися з припущеннями головного інженера: «Має спрацювати, — казали вони, — давайте спробуємо...»
Експеримент проводили на одному агрегаті — котлі для виробництва теплової енергії. Насосом закачали у труби сироватку (на підприємстві її вдосталь). Через тиждень знову-таки з допомогою насоса піддали циркуляції. З часом те саме повторили ще декілька разів. Не знали лише, протягом якого часу проявиться ефект дії сироватки. Вирішили дати витримку протягом одного місяця. Забігаючи наперед, скажу: нині для проведення такої операції заводчани затрачають два-три тижні.
— Коли зливали розчин, — каже І. Гичак, —дивувалися: на такий ефект дії звичайнісінької сироватки не сподівався ніхто. Накип ніби рукою зняло. Нам залишалося зробити ще одну промивку уже чистою водою — для видалення з труб решток накипу. Воду перед тим, щоправда, очистили від солей, щоб вони не стали причиною нових соляних утворень.
Усе геніальне просте: тепер цей метод на заводі використовують постійно. Як жартує головний інженер, труби чистенькі й грошики ціленькі.
Вінницька область.
