Оманливий штиль

На Рівненщині зареєстровано 80 обласних організацій політичних партій. Особливо урожайним був перший квартал нинішнього року, коли їх зареєструвалося вісім. Активізувався процес утворення партійних осередків у районах та містах (нині таких на Рівненщині вже 605) навіть тих політичних партій, які досі не були структуровані.

Усе це пов’язане з тим, що Міністерство юстиції здійснює перевірку розбудови політичних партій у регіонах. І, звичайно ж, не потрібно скидати з рахунку наближення президентських виборів. Адже штиль у політичному житті регіону оманливий, бо насправді найвпливовіші партії збираються з силами, а, скажімо, обласна організація Української народної партії через свій тижневик «Волинь» ненав’язливо, з номера в номер, з допомогою одного лише рядка призвичаює читачів, що «до перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах залишилося стільки-то днів».

Якщо вірити офіційним даним, які декларують політичні партії, то виходить, що 80 тисяч мешканців Рівненщини є членами тієї чи тієї партії. А це 9,3 відсотка від усієї кількості виборців. Найбільше — 31 тисячу осіб — декларує обласна організація АПУ, 7 тисяч — «Жінки за майбутнє», 4,2 тисячі — Партія регіонів, стільки само — СДПУ(о)...

Але, за спостереженнями, декларована кількість членів партій не завжди збігається з реальною. Винятком тут може бути хіба що УНП, котра подає відомості про 2,8 тисячі реальних партійців, хоча має ще й велику кількість прихильників. Це видно із масовості заходів, які вона проводить.

Цікаво, що хоча Рівненщина однією з перших  і зробила кроки щодо об’єднання двох Рухів на рівні районних організацій, однак цей процес дещо загальмувався. А поповнення лав Української народної партії відбувається за рахунок переходу до неї найактивніших членів НРУ.

Із 80 зареєстрованих обласних організацій політичних партій не всі активні. Скажімо, в останньому засіданні «круглого столу» лідерів обласних організацій, на якому обговорювалось актуальне для жителів області питання комунальних тарифів, узяли участь лише 20 із них.

А взагалі найактивніше проявляють себе в політичному житті області Українська народна партія, АПУ, Партія регіонів, СПУ, КПУ, «Батьківщина», СДПУ(о), «Трудова Україна», НДП, ПЗУ, ДемПУ, «Жінки за майбутнє». Інші «просипаються» лише під час виборів, як, скажімо, Демсоюз. А про окремі партії, зокрема «Жіночі ініціативи», Українську партію шанувальників пива, Ліберальну партію України (оновлену) та інші, люди навіть не чули. Зрештою, пересічному громадянину важко розібратись у морі інформації про таку кількість політичних партій, тим паче що окремі з них нічим і ніяк себе не проявляють, а відтак небезпідставно заслужили імідж «паперових».

Однак, щоб проявити себе, потрібно мати активних керівників та фінансові ресурси. А ще — видання, через які можна було б впливати на потенційних виборців. Усім цим арсеналом засобів впливу володіють УНП, АПУ, Партія регіонів, СДПУ(о), НДП, «Жінки за майбутнє». Останні п’ять з цього переліку обласних організацій політичних партій, а також «Трудова Україна» активно співпрацюють з органами влади. Це й зрозуміло, адже на чолі обласних організацій АПУ —голова облдержадміністрації Микола Сорока, Партії регіонів — його перший заступник Василь Берташ, СДПУ(о) — голова обласної ради Роман Василишин, НДП — заступник начальника ДПА в області Ігор Лех. Провладні партії для своєї популяризації використовують офіційні державні ЗМІ: телебачення і радіо, газети обласної ради «Вісті Рівненщини» та облдержадміністрації «Вільне слово».

У відкритій радикальній опозиції до влади — обласна організація Української народної партії на чолі з народним депутатом Василем Червонієм, так само як і Соцпартія, «Батьківщина», КПУ. Опозиція спільно проводить мітинги, акції протесту. Під час першого етапу акції «Повстань, Україно!» опозиційні сили пікетували Рівненську державну телерадіокомпанію, вимагаючи прямого ефіру.

Зрештою, всі опозиційні сили мають і свої ЗМІ, через які можуть впливати на людей: УНП — тижневик «Волинь», НРУ — газети «Ого», «Провінційну газету», «Нову Волинь», телеканал «Рівне-1»; СПУ — газету «Рівненський діалог», КПУ — «Червоний прапор». Але останні дві виходять нерегулярно, під заходи, зате активізуються на час виборів.

Припинили вихід також газети «Демократична Рівненщина» (ДемПУ) і «Народна газета» (НДП).

З позиції «проти всіх» виступає «Рівне вечірнє», на комерційних умовах надає свою газетну площу іншим партіям, зокрема «зеленим», «Батьківщині».

Найактивніші в регіоні партії обирають різні форми впливу на потенційного виборця. Обласна організація Української народної партії організувала активне обговорення волинських подій 1943 року, надала сторінки свого тижневика спогадам очевидців; проводить акції патріотичного характеру: увічнення пам’яті героїв визвольних змагань, спонсорує спортивні змагання тощо. АПУ започаткувала проведення днів Аграрної партії у районах (такий захід проведено в Корецькому районі), організувала активне обговорення політичної реформи, взяла під опіку будинки престарілих та дітей-сиріт тощо.

СДПУ(о) почала відкривати в районах громадські приймальні, які надаватимуть населенню безплатні юридичні консультації...

Загалом же не ризикнула б наводити дані опитувань щодо популярності політичних партій в області, хоча й їх час від часу проводять управління інформаційного та аналітичного забезпечення облдержадміністрації, політичні партії, громадські організації. Найперше тому, що їх результати перед оприлюдненням коригуються зацікавленими. Справжні ж цифри — лише для внутріпартійного користування. А якогось незалежного центру політичних досліджень в області немає.

Про це можна дізнатись із розстановки політичних сил в обласній раді: фракція «Злагода» — 35 депутатів, «Наша Україна» — 14, СДПУ(о) — 9, позафракційні —2. Тож цілком природно, що прийняття рішень на сесіях облради залежить від того, як проголосують «Злагода» і депутати від СДПУ(о).

У «Злагоді», яку очолює перший заступник голови облдержадміністрації Василь Берташ, широко представлена виконавча влада: 11 депутатів — голови районних адміністрацій, два начальники обласних управлінь облдержадміністрації, голова Волинської облдержадміністрації (до слова, лояльна до влади більшість і майже в усіх районних радах Рівненщини). Відтоді, як обласну організацію СДПУ(о) очолив голова облради Роман Василишин, вона активізувала свою роботу не тільки в плані «розкрутки» партії в регіоні, а й у радах: створено фракцію в обласній, почали формуватися вони й у районних.

Навіть за такого розкладу політичних сил в облраді кілька депутатів від фракції «Наша Україна» використовують трибуну в сесійній залі з прицілом на наступні парламентські вибори.

Різне ставлення фракцій і до політичної реформи в Україні,  що засвідчив День депутата, на якому обговорювалося це питання.

Своєрідним камінцем у тиху воду стало обговорення запропонованого Президентом проекту політичної реформи в Україні. Хоча й лояльні до влади політичні партії в цілому її підтримують, однак одностайного «одобрямс!» усе-таки немає: висловлюються пропозиції, зауваження. Щоправда, в обговоренні бере участь певне постійне коло громадян.

А ось координаційна рада опозиційних сил Рівненщини прийняла політичну заяву, в якій висловила своє ставлення до пропонованого Президентом проекту політичної реформи в Україні, оцінивши його як «проект диктаторського, одноосібного правління Кучми та наближених до нього олігархічних кланів». У заяві відкидається пропозиція Президента про утворення двопалатного парламенту, як така, що «не відповідає системі державного і адміністративного устрою України»... Автори заяви (а під нею поставили свої підписи керівники обласних організацій УНП, КПУ, СПУ, «Батьківщини», «Громади», «Яблука», Партії правозахисту, ХНС) закликали жителів Рівненщини «висловити свій рішучий протест проти спроби влади здійснити конституційний переворот в Україні».

Водночас, хоча комуністи й підписалися під текстом цієї заяви, вони все-таки взяли участь в обговоренні проекту політичної реформи, висловивши низку конкретних постатейних пропозицій.

 

Рівне.