Зараз, коли зведення житла набирає обертів, усе гучніше й гучніше лунають докори на адресу будівельників. З приводу якості квартир, що здають «під ключ». І це природно. Адже 99 відсотків з них будують за рахунок майбутніх мешканців. А коли так, то люди хочуть за свої гроші одержати якісний товар.
Коли проаналізувати докори й претензії, з якими приватний інвестор звертається до підрядчиків, то абсолютна більшість з них традиційні й адресовані недбайливим майстрам: там фарба лягла нерівним шаром, там плінтус тримається на чесному слові, там вимикач вставлений у гніздо, але не підключений до електропроводки. Досить часто виникають конфлікти через матеріали і вироби. Когось не влаштовують шпалери, когось — сантехніка, когось — хромовані дверні ручки замість очікуваних анодованих тощо. І вже зовсім не чутно офіційно оформлених докорів за так званими прихованими роботами, рівень якості яких закладається ще на кульмані проектувальника.
До таких, можна сказати, системних дефектів вітчизняного житла належить його надвисока звукопровідність, чи попросту відсутність тиші в наших квартирах.
Заповітний рядок
Минули ті часи, коли після будь-якого критичного чи проблемного виступу газети миттю наставали так звані оргвисновки. Визнаю, що у певному сенсі такий стан речей трохи знижує привабливість і соціальну значущість журналістської праці. І все-таки, все-таки...
24 жовтня 2001 року в нашій газеті була опублікована стаття «Тиші не маємо, та спочиваємо під будівельно-нормативну благодать». У ній йшлося саме про побутові, так звані ударні шуми, з якими наші будівельники фактично припинили боротися ще в сімдесятих роках минулого століття.
Тим часом лікарі-гігієністи давним-давно довели, що саме побутові — навіть не виробничі! — шуми найбільш руйнівно діють на наш мозок і нервову сист ему. Без перебільшення можна сказати, що здоров’я нації багато в чому залежить від тиші в побуті. Бо тільки вона здатна дати організму повноцінний відпочинок, без якого мінімум на 7—8 років скорочується середньостатистична тривалість життя нації. Ну, а за цим показником, як відомо, ми позаду всієї Європи...
До гучномовних будинків усі ми звикли. Одержуючи свого часу так зване безкоштовне житло від держави (попередньо простоявши в черзі від п’яти до п’ятнадцяти років), зраділі щастю, що випало, ми старанно не помічали музики за стіною, тупоту над головою, гуркоту сусідських унітазів посеред ночі. Так і живемо.
Характерно, що і найновіші, і найкрутіші українці, які інвестують десятки тисяч доларів у квартири в найелітніших районах Києва, не кажучи вже про тих, хто, спустошуючи свої фінансові загашники на багато років наперед, вкладає в нинішні часи гроші в менш престижне житло в спальних районах, від цього громоподібного супроводу своє буття не рятують. Тому що звукова надпровідність наших багатоповерхівок до найостаннішого часу залишалася, можна сказати, узаконеною в БНІПівському розділі «Захист від шуму». Про необхідність перегляду цих нормативів і писала наша газета.
Як водиться, офіційної реакції не було. І все-таки цього року Держбуд України видав наказ № 7, яким окремим рядком у БНІПах дозволив застосування нового будівельного матеріалу —звукотеплоізолу — в житловому будівництві.
Перші в СНД
...Переконавшись не менш аніж 50 років тому, що головним звукорезонатором у наших будинках є навіть не стінові перегородки, а тверді вертикальні конструкції, без яких багатоповерхівку індустріальним методом не звести, наші будівельники, по суті, розписалися у своєму безсиллі в боротьбі з ударними шумами. І хоча численні галузеві НДІ та проектні організації благополучно функціонували, їхні досягнення й рекомендації в галузі акустики, якщо такі взагалі з’являлися, були, м’яко кажучи, ексклюзивно неприйнятні для масової забудови наших міст і сіл. Досить сказати, що до вищезгаданого наказу узаконеними звукоізоляційними матеріалами залишалися прожарений (?!) пісок і керамзит. Які, до речі, фактично не застосовували через низьку їх ефективність — у кращому разі вони поглинали 3—5 децибел шумів. Та й піднімати десятки і сотні тонн піску на верхні поверхи споруджуваних будинків заняття малоприємне і дуже дороге. Тим більше, що, починаючи приблизно з 20 поверху, кожна зайва тонна ваги будівлі збільшує навантаження на критичні точки несучих конструкцій у геометричній прогресії.
Тим часом у Європі, та й в усьому світі, фірми-виробники звукопоглинальних будівельних матеріалів вибивалися в найрентабельніші й процвітаючі. Законодавцями інновацій ставали ті з них, наприклад, шведська «Ecophon», нідерландська «Іsover» чи французький транснаціональний концерн «Saіnt-Gobaіn», які утримували могутні акустичні лабораторії. Відставання вітчизняної будіндустрії в цій галузі було настільки значним, що, здавалося, Україна приречена залишатися найшумнішою країною в Європі чи, у кращому разі, імпортувати тишу за непіднятними цінами.
Але прорив, попри все, відбувся! У нашій країні, вперше на теренах СНД, ще чотири роки тому освоїли випуск ультрасучасного шумозахисного матеріалу, що поступається кращим закордонним аналогам хіба що ціною.
Я розумію, що технологічні тонкощі читачеві малоцікаві — у шаленому ритмі наших днів ми користаємося речами, абсолютно не замислюючись, із чого і як вони зроблені. Але в даному разі є один нюанс, який, при пильнішому розгляді, коли й не захоплює, то принаймні викликає шанобливу повагу. До інженерів і менеджерів ВАТ «Славутський рубероїдний завод». Модернізуючи виробництво, вони, вже не знаю, свідомо чи за осяянням, встановили тут багатофункціональний, автоматизований на базі цифрових технологій комплекс. Усупереч тенденції, що давно вже утвердилася в інженерії, вузької спеціалізації технологічних агрегатів і ліній. Саме ця багатофункціональність дала змогу фахівцям підприємства на машинах, призначених для виробництва рулонних покрівельних матеріалів, освоїти випуск звукотеплоізолу, здатного знижувати побутові шуми, зокрема ударні, на 20—23 децибели і досягати в наших будинках європейських стандартів тиші.
До питання про системність
Нині модно стало говорити про необхідність інноваційного шляху розвитку нашої економіки. Щоправда, відповідальні аналітики-вчені попереджають про реальну можливість «забалакати» проблему. І не без підстав. Ще свіжі в пам’яті часи, коли галузеві звіти про автоматизацію технологічних процесів звучали більш ніж оптимістично. Але при цьому частка ручної й малопродуктивної праці протягом десятиліть залишалася в країні фактично незмінною.
Все через те, що (після переходу від заклепувального методу виробництва металоконструкцій до автоматичного і напівавтоматичного зварювання за методом Патона) системних інновацій у вітчизняній індустрії не спостерігалося. Коли не брати до уваги освоєння масового великопанельного домобудівництва, що обіцяло раз і назавжди розв’язати житлову проблему в країні. Але, як ми знаємо, обіцянки залишилися обіцянками, проте якість будованого житла впала до надкритичного рівня. На багато десятиліть наперед заморозивши проблему для майбутніх поколінь.
Сьогодні на зміну великопанельному прийшло каркасне зведення житла. З погляду індустріалізації не менш ефективне. Що ж стосується якості... Розмаїтістю й естетикою архітектурних форм воно, безумовно, виграє. За рахунок значного подорожчання собівартості квадратного метра дає змогу набагато поліпшити такі основні якісні характеристики, як тепло- і гідрозахищеність наших квартир. А от акустичні проблеми каркасне домобудівництво досі не вирішувало, тишу не забезпечувало. Отже, казати про стовідсотково інноваційні технології в житловому будівництві, посилаючись на каркасне домобудівництво, щонайменше натяжка. Те саме забалакування, про яке попереджають вчені-аналітики.
Немає комплексності — нема й інновації. Це аксіома. До того ж, інноваційні технології, як правило, знижують відносну вартість одиниці кінцевого продукту за рахунок скорочення трудо-, енерго- і матеріалозатрат під час виробництва і підвищення споживчих властивостей при експлуатації. Насамперед надійності і довговічності. Отож, звукотеплоізол відповідає всім інноваційним критеріям.
По-перше, комплексність. Мало того, що він надійно оберігає наш організм від побутових шумів. Одночасно цей матеріал є чудовою теплоізоляцією. А при правильному застосуванні — і гідрозахистом. До того ж він гранично технологічний як у виробництві (лінією, здатною виробити 12 млн. кв. м звукотеплоізолу на рік, керує лише п’ять осіб!), так і в використанні: розкотив рулон по бетонних плитах міжповерхових перекриттів, з’єднав стики клейкою стрічкою - от і всі трудозатрати.
По-друге, багатофункціональність цього матеріалу забезпечує мінімальну енерго- і матеріалоємність на одиницю споживчих властивостей — товщина звукотеплоізолу всього 5 міліметрів. Для порівняння: щоб досягти рівнозначного звукотеплоізолові ефекту тільки за акустичними показниками, міжповерхові перекриття будинків і споруд слід укрити ледь не півметровим шаром прожареного піску. А гідро- і теплозахист забезпечувати іншими будматеріалами.
По-третє. З перерахованого вище випливає основна інноваційна характеристика матеріалу, про який ідеться, —системність. Правильне застосування звукотеплоізолу при монтажі так званої плаваючої підлоги у споруджуваних квартирах не тільки гарантує їх акустичний захист, не тільки підвищує рівень індустріалізації будівельно-монтажних робіт, але й знижує питому і відносну вартість квадратного метра будованого житла, а також питомі витрати тепла під час його експлуатації.
Та от система впровадження цієї стовідсоткової інновації (втім, як і інших) у рідній вітчизні відсутня геть-чисто. Буквально на пальцях можна перелічити об’єкти, зведені в Україні з використанням звукотеплоізолу. Як показав міжнародний семінар з даної проблеми, що недавно відбувся в Києві на базі інституту Київпроект, левова частка зробленого Славутським рубероїдним заводом звукотеплоізолу йде на експорт. У країни Балтії, Росію, Молдову, Білорусь...
Ми, безумовно, відійшли від командно-адміністративних методів упровадження системних інновацій. І слава Богу. Але те, що звукотеплоізол досі не знайшов повсюдного застосування в житловому будівництві, зайвий раз нагадує про далекі від досконалості вітчизняні ринкові механізми.
Так що ж, залишається сидіти склавши руки? Аж ніяк. У всякому разі, не чекаючи, поки наші державні мужі винайдуть адекватні ринковій економіці методи впровадження системних інновацій, я порекомендував би всім громадянам, хто інвестує свої гроші в житлове будівництво, перш ніж укладати договори підряду, уважно знайомитися з проектами пропонованих багатоповерхівок. І категорично вимагати від забудовників захистити тепло, сухість і тишу у своїх майбутніх квартирах саме звукотеплоізолом. Як кажуть, і дешево, і сердито. Точніше, дешевше обійдеться і якіснішим стане ваше майбутнє житло.
