Для того, щоб зрозуміти ситуацію, що склалася довкола Національної ради, очевидно, треба говорити про попередній склад Нацради, про перехідний період і порівняти з тим, що маємо тепер.

Коли йдеться про той склад Національної ради, про діяльність якої ми дебатували в цій залі, слід підкреслити, що Верховна Рада України повністю не виконала постанову, яку ухвалила, хоча зрозуміло, багато чого не залежало насправді від нас. Скажу про дві позиції.

Перша — це те, що ми акцентували увагу на великій кількості незаконних дій і зверталися до Генеральної прокуратури, правоохоронних органів, щоб вони перевірили, чи справді були ознаки корупції в діяльності Національної ради в період, за який звітує цей орган. Саме тому виникла ідея слідчої комісії, і я гадаю, що її документи буде направлено до Генеральної прокуратури України.

І другий аспект. Виконати нашу постанову було непросто, бо адміністрація Президента вирішила по-своєму тлумачити Конституцію і закон про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, переконавши Президента в тому, що наше рішення про недовіру голові Національної ради є необов’язковим для виконання.

На жаль, ми живемо в країні, де не Президент, а його адміністрація керує і тлумачить Конституцію.

Був перехідний період, коли парламент оновлював нашу частину членів Національної ради, яка в новому форматі лише приступала до виконання своєї діяльності і, зрозуміло, не змогла досягти певних успіхів. Нарешті, останній період, коли Верховна Рада повністю сформувала парламентську частину, вважаю, з професіоналів, Президент вніс певні зміни і корективи в свою четвірку членів Нацради. І треба об’єктивно оцінити, що члени Національної ради почали працювати набагато активніше та динамічніше. Сьогодні я маю сказати, що в частині ліцензування є розуміння того, як приймаються рішення, бо члени нашого комітету присутні на цих засіданнях. Питання серйозно дискутуються, і останніми місяцями ми помічаємо прогрес.

Однак, на мою думку, уроки старої Національної ради свідчать про те, що ліцензування мусить займати один чи кілька відсотків від усього обсягу роботи Національної ради.

Ключове завдання Національної ради — відстежувати, як телерадіоорганізації виконують Конституцію та закони України. Будьмо об’єктивні: Національна рада, очевидно, остерігається власників, побоюється влади, щоб змусити канали, передусім загальнонаціональні, виконувати її рішення.

Наведу один приклад. Є в Україні популярні канали, відомі серед глядацького загалу. Наприклад, канал «Студія 1+1». Відповідно до ліцензії «1+1» повинен транслювати інформаційні, художні, дитячі та публіцистичні програми. 80 відсотків передач мають вести українською мовою, 20 відсотків — російською. Канал отримав ліцензію як канал суспільно важливий, фактично як канал суспільного мовлення.

Тепер подивіться в сьогоднішню програму передач каналу, тобто 16 травня 2003 року. Ось перелік: телесеріали «Російські амазонки», «Бандитський Петербург», «Пристрасті по-італійськи», «Всі жінки —відьми», «Російські амазонки» (повтор), «Менти-4», художній фільм «Хрещений батько». Порівняйте: канал отримав ліцензію для ведення інформаційних, художніх, дитячих, публіцистичних програм та передач. Що маємо? Ось, до речі, показник того, як загальнонаціональні канали у нас дотримуються ліцензій.

Згідно з чинним законодавством Національна рада зобов’язана все це відстежувати. На підставі лише сьогоднішньої програми передач вона має підстави попередити канал, а потім і забрати у нього ліцензію. Така сама ситуація в решти загальнонаціональних каналів, де практично не виконується жодне зобов’язання, дане під час ліцензування.

Тому пропозиція нашого комітету така. Оскільки ми нарешті сформували Національну раду, маємо всіх посадових осіб, першого заступника, заступника, цей важливий орган має зайнятися змістовними проблемами діяльності в телерадіопросторі.

Мало того, я абсолютно переконаний: Національна рада мусить аналізувати також інформаційні програми, але не в сенсі цензурування. Адже моніторинг показує, що той канал, вибачте за ненормативну лексику, лише «мочить» одних політиків, інший канал — інших. Хіба ліцензії видавали їм для виконання політичних замовлень на «мочилівку»?

Ось, на мій погляд, поле для діяльності Нацради, яка останні місяці почала помітно працювати. І ми маємо зробити все, щоб вона працювала плідно, відповідно до норм Конституції та Закону «Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення».

Микола ТОМЕНКО, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації.