Тиждень пройшов у гарячковому пошуку грошей на всіх рівнях — від корпоративного до урядового. Як ми й прогнозували в попередньому «балансі», каталізатором пошуку став бюджет, а точніше — потреба збалансувати низку статей, пов’язаних із джерелами фінансування для драматичної, ускладненої погодою посівної, а також для задекларованого підвищення заробітних плат для бюджетників.
Верховна Рада розглядала одразу кілька проектів змін до бюджету, водночас закликаючи уряд підняти мінімальний розмір заробітної плати зі 185 до 235 гривень з 1 липня цього року. Кабінет Міністрів рішуче відмовлявся, розуміючи, що непідкріплене джерелами фінансування таке рішення призведе до стихійного вивільнення кадрів на місцях і зростання заборгованості у заробіних платах. А Федерація роботодавців України зазначала, що наслідки можуть бути й плачевніші. Попередити такий перебіг подій можна, завдяки зниженню податкового тиску, передусім на фонди заробітної плати. Але урядові рухи в цьому напрямі спантеличують. Так, піднявши планку заробітної плати, з якої нараховуються внески у страхові соціальні фонди з 2200 до 2660 гривень, уряд, схоже, дійшов висновку, що працює в країні мільйонерів. Однак рокфеллерів — обмаль, зате злидарів — хоч греблю гати. Цілком очевидно, що реформувати систему оплати праці треба з іншого боку: скорочуючи розміри прибуткового та соціального оподаткування, перекладаючи частину відрахувань у соціальні фонди з роботодавців на найманих працівників. Адже загальний рівень відрахувань у страхові фонди вже сягнув 37,5 відсотка. Отакої!
Прийнятий у першому читанні урядовий проект змін до цьогорічного бюджету хтось називає непопулярним, хтось — суперечливим (податкових «коней» в середині року не міняють). На мою думку, він вказує на те, наскільки уряд віддалений від народу. Цей пікантний нюанс підтверджується іншими, суто економічними нюансами. Кабінет Міністрів піднімає розмір рентної плати за видобуток природного газу й вуглеводнів, аргументуючи це тим, що компанії «Нафтогазу України» працюють і так надзвичайно рентабельно (з виступу у сесійній залі Першого віце-прем’єра, Міністра фінансів Миколи Азарова). І це закономірно, бо в першому кварталі ДК «Укргазвидобуток» істотно збільшила всі свої техніко-економічні показники. Країна одержала на 22,5 мільйона кубометрів природного газу більше, ніж за відповідний період минулого року, а видобуток нафти збільшився на 31 відсоток — до 26 тисяч тонн. Хіба нас не вчили, що ударна праця — запорука зростання наших прибутків? З одного боку, їхня ударна праця сприяла газопостачанню житлово-комунального господарства країни, з другого — насиченню ринку світлими нафтопродуктами. Разом з тим на багатьох вітчизняних родовищах до 80 відсотків запасів газу вже вичерпано. І нарощувати обсяги власного видобутку можна лише за рахунок багатомільйонних капіталовкладень, як це було в першому кварталі.
Отже, скорочуючи рентабельність газовиків накручуванням рентних платежів, уряд гальмує обсяги видобутку енергоносіїв, призначених для житлово-комунальної сфери. А від їхнього дефіциту до їхнього подорожчання — пряма дорога. Тим часом, якщо подорожчає газ — подорожчають і житлово-комунальні послуги для населення. Чи треба нагадувати, що воно й так у боргах перед комунальниками? Може, якось минеться? Навряд. Минулого тижня Верховна Рада списала бородатий борг місцевих бюджетів перед НАК «Нафтогаз України». Мова йшла про невідшкодовані дотації семи-восьмирічної давності, котрі весь цей час обростали пенею.
За перманентного дефіциту грошей ми навчилися добре рахувати борги. Бо це вигідно на всіх рівнях. Це дуже добре засвоїли у Фонді державного майна, для якого пошук грошей ускладнюється завданням знайти ефективного власника того чи того об’єкта приватизації. Судячи з виручених у першому кварталі 700 мільйонів гривень, цей процес стає дедалі продуктивнішим і, за словами глави ФДМУ Михайла Чечетова, навіть активізується. Зрозуміло, неабиякі гроші обіцяє продаж таких ласих об’єктів, як металургійні комбінати імені Петровського та Дзержинського на Дніпропетровщині. Однак від оголошення конкурсу з продажу останнього, обтяженого більш як мільярдним боргом, уряд поки що утримується. Враження таке, що лише банківська система не має клопотів з грішми. І це справді так, оскільки її вільна ліквідність минулого тижня вже становила майже півтора мільярда гривень — добрий знак для економіки з огляду на те, що банки її зараз активно кредитують.
Коментуючи перебіг справ, глава Нацбанку Сергій Тігіпко випромінював задоволення. Викуповуючи упродовж тижня на міжбанківському ринку тверду валюту, його підопічні невимушено тримають курс гривні. Монетарна динаміка і темпи економічного зростання, схоже, дозволять їм до кінця року довести валютні резерви до шести мільярдів доларів. Інфляція? На думку Сергія Тігіпка, у травні вона не перевищить піввідсотка. Бюджет? Справді, урядові пропозиції збільшують його доходну й витратну частини на 2068,4 мільйона гривень, що для головного банкіра країни означає потребу відкоригувати низку монетарних показників. Але він уже проходив і не таке. І потім позаду лише перше читання законодавчих змін. Але щоб скрізь гарно — так не буває.
Кажуть, уряд пообіцяв до другого читання відшукати гроші для підвищення мінімального розміру заробітної плати до рівня, якого всі так палко очікують.
