Майже шістсот підприємств із 10 країн близького зарубіжжя і не менш як півтисячі українських виробників мали за чотири дні переконати всіх, у тому числі самих себе, що бар’єри на шляху торгового співробітництва не вічні. Бо створювали їх, за словами нашого Прем’єр-міністра, який відкрив міждержавну виставку-ярмарок промислових технологій, засобів виробництва, товарів та послуг країн Співдружності, штучно. Скажу одразу: мене особисто не переконали.

В оголошений організаторами виставки український день мали бути презентовані зразки вітчизняної продукції та ноу-хау підприємств Житомирської, Волинської, Сумської та інших областей, але пістрява експозиція (від авторучок до літаків) породжувала ілюзію складських приміщень велетенського супермаркету, де завжди чогось не вистачає.

У російському павільйоні не встигли обладнати експозицію до моменту офіційного відкриття виставки, та й не дуже цим переймалися. Віктора Януковича та керівників делегацій країн СНД повели одразу в павільйон Молдови, де розповіли, які двигуни чіпляють на малопотужні трактори та які коньячні вироби нині виготовляють. Побачене там аж ніяк не могло посіяти сумніви у правильності урядових пропозицій підняти в Україні акцизи на тютюн і алкоголь. А тим паче змусити поцікавитися причинами зростання на ринку контрабандного цукру з Молдови.

Супроводжуючи Віктора Януковича, Міністр палива та енергетики України Сергій Єрмілов, схоже, нудьгував. Рекламні буклети РАТ «ЄЕС Росії» його не цікавили, а може, думками вже був на україно-російських переговорах енергетичних відомств. Тим часом навіть у російських буклетах було чимало повчального. Скажімо, назви департаментів Мінпромполітики, науки та технологій РФ приведено до спільного знаменника — інноваційної політики. Мимоволі подумалося: в Україні брати участь у попередньому розслідуванні причин і наслідків антидемпінгових, компенсаційних заходів, як правило, нікому, а росіяни переклали це на плечі департаментів промислової та інноваційної політики в металургії, машинобудуванні та інших галузях. От і виходить, що вони захищають свого виробника з допомогою математично виважених розрахунків, а ми свого — на пальцях (згадайте хоча б трубні квоти). І на цьому втрачаємо десятки мільйонів доларів, які так потрібні для оновлення основних фондів підприємств і втілення в життя передових технологій. Зазначте, зовсім не випадково найпомітнішим гідом в російському павільйоні був представник департаменту інновацій та комерціалізації технологій, тобто відомства, яке сприяє розвитку науково-технічної сфери, завдяки пайовому (бюджетному та венчурному) фінансуванню найперспективніших проектів. До цього ще один штрих: росіяни оголошують відкриті конкурси за право одержати держзамовлення на здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, самі назви яких не потребують коментарів: «Наука—технологія—виробництво—ринок», «Наука—інновації—інвестиції» тощо. А наша інженерно-наукова еліта поки що здебільшого торгує на речових ринках країни радіо- та телеапаратурою. Галузеві науково-дослідні інститути неспроможні не те що рухатися вперед, а навіть вчасно сплачувати заробітну плату й утримувати власним коштом своїх пенсіонерів.

Авжеж, російський капітал, основні фонди підприємств, бюджетні можливості — не рівня нашим, нам би з боргів виборсатися. Росія також має державний борг, зате обслуговує його набагато професійніше за наше Міністерство фінансів. На тижні Рахункова палата дійшла висновку, що планування витрат цим відомством «здійснювалося торік без відповідних планових розрахунків і обгрунтувань, що призвело до безпідставного завищення цих бюджетних призначень». Звідси й фактичні витрати на обслуговування державного боргу виявилися удвічі (на 2,3 мільярда гривень!) менші, ніж просив департамент державного боргу. З кредиторами розрахувалися чесно, і заощадили на цьому добрих півмільярда гривень — у пріснопам’ятному колгоспі рахували не гірше. Міністерство фінансів мало змогу погасити річну заборгованість завчасу, але цим не скористалося. Зате 41 мільйон гривень витратило на оплату сервісних угод із суб’єктами господарювання за операціями, пов’язаними з управлінням держборгу. Цікаво, що кошторис таких витрат затвердили за два місяці до кінця бюджетного року — у тому-таки колгоспі такого не допустили б!

Шкода, наші чиновники рідко відвідують такі виставки-ярмарки, яку влаштували на тижні в Експоцентрі. Може, коли відчули б, з якою байдужою пихатістю дехто ставиться до їхньої бездіяльності, то менше спиралися б на результат, а більше — на його причини і наслідки. Заступник міністра промисловості, науки і технологій РФ Михайло Личагін повідомив на прес-конференції, що Росія в майбутньому єдиному економічному просторі залишає за собою право регулювати грошові потоки і законодавства країн—учасниць Співдружності. Як у колгоспі, з’ясовується, можна «підбивати бабки» і на міждержавному рівні.