Криза
На початку 90-х ніщо не віщувало бурі на «Океані». Робота йшла, були замовлення на експорт. Неприємності почалися з декрету Кабінету Міністрів України, згідно з яким підприємство, що одержує валюту за реалізацію своєї продукції, зобов’язане 50% виручки продавати Нацбанку. Проте всі взаєморозрахунки між підприємствами країн СНД було дозволено тільки в національній валюті. На той час 80% постачальників комплектувальних виробів і матеріалів перебували в Росії, і вони одразу відмовилися постачати українському суднобудівному заводу свою продукцію без передоплати в доларах чи рублях. Через таку валютну політику Національного банку «Океан» за короткий термін залишився без оборотних коштів. За ринкових умов поповнити їх можна було лише за рахунок банківських кредитів. І тут ще одна неприємність. Усі банки стають комерційними, одержавши від Нацбанку ліміти на кредитування під 100—300% річних. Суднобудівний завод із стійким багаторічним технологічним циклом виробництва за таких умов вижити не міг. Почалася криза. В країні було введено інститут посередників на поставку енергоносіїв. Різко зросли ціни на енергоносії, метал та комплектувальні. Будівництво суден стало збитковим.
На заводі замінили директора. Проте причина кризи була аж ніяк не в керівництві, а в алогізмі ситуації, заручником якої став «Океан». Утім, не він один.
Державний якір і рятівний круг
З мілини завод зняв нинішній директор Микола Павлович Романчук. Він зробив принциповий і досить сміливий висновок: у рамках державної власності вихід із кризи знайти неможливо. Щоб вижити, необхідно приватизуватися.
— Спочатку я також намагався вирішити проблеми «Океану» через державні структури. На жаль, марно. Далі написання всіляких пояснювальних та бізнес-планів справа не йшла, — згадує Микола Павлович. — І тоді я зрозумів: єдиний наш вихід — пошук стратегічного інвестора, особисто зацікавленого у якнайшвидшому відродженні заводу. Генеральний директор та його однодумці почали шукати інвестиційний рятівний круг для підприємства, що тонуло. І знайшли. У комерційному конкурсі з продажу 78 % акцій «Океану» перемогла голландська компанія «Дамен Шіпярдс Груп». Після тривалого простою, викликаного економічною кризою, миколаївський суднобудівний заново вчився триматися на плаву у ринковій круговерті.
І вже 2002 року миколаївські корабели спустили на воду 16 суден! Нині в портфелі замовлень «Океану» близько двох десятків кораблів.
Що таке добре
Багато хто поставився скептично до продажу акцій миколаївського «Океану» іноземному інвестору. Опоненти цього контракту дорікали Романчуку та його однодумцям у недалекоглядності, економічній безграмотності і навіть національній несвідомості. Але час їх розсудив. Сьогодні (принаймні, на заводі) ніхто не сумнівається, що іноземні інвестиції — це добре.
Голландським інвестором було виплачено понад 12 млн. грн. заборгованості із заробітної плати з виплатою всіх компенсацій. Сам завод ніколи не вирішив би цієї проблеми. Голландці вклали в «Океан» 150 млн. грн. приватного капіталу.
— Ми єдине підприємство в Україні, яке одержало кредит від Світового банку, — констатує генеральний директор Микола Романчук. — Це стало можливо завдяки гарантіям «Дамен Шіпярдс Груп». При цьому банк чітко обумовлює, який процент виділених коштів має йти на охорону довкілля, соціальні потреби і захист працівників підприємства.
Замість вічного «дайте» держава почула «візьміть». Сьогодні з відрахувань заводу формується 4,3 % бюджету Миколаївської області. За прогнозами, цей показник протягом найближчих п’яти років становитиме 20 %, а «Океан» увійде до першої трійки промислових підприємств області.
І собі, і людям
— У Миколаєві ми перші ризикнули залучити іноземний капітал до суднобудівної галузі, — каже Микола Романчук. — Щоправда, поки що не маємо прибутку, але зате повністю розрахувалися з боргами із зарплати, податків та поточних виплат.
Нова історія «Океану» — це історія врятованого, який не дав сам собі піти на дно. Вона заснована на тактиці виживання і стратегії процвітання.
За словами директора, у заводського колективу, який пережив нелегкі роки безгрошів’я і безробіття, нині з’явилася мотивація до праці. Середня зарплата на «Океані» становить близько 1000 грн. Змінилася й психологія робітників — раніше закінчення зміни ніхто корабель не залишає. На заводі нині працюють близько 5 тис. осіб. І кожен з них відповідає за якість вироблюваної продукції, за марку підприємства, за його репутацію. І ця відповідальність базується не на голому ентузіазмі, а на особистій матеріальній зацікавленості.
Робота є й буде
На верфі оновленого «Океану» нині будується 14 суден. Завод виграв тендер на будівництво 10 теплоходів нової серії для «Укррічфлоту». Перший з них буде здано замовнику у другій половині 2004 р. Схема створення нового флоту, що її розроблено, дасть змогу будувати кораблі для українського замовника на вітчизняних верф’ях за рахунок грошей ЄБРР, створюючи робочі місця для наших співвітчизників.
— Ми чітко визначили своє місце в «Дамен Шіпярдс Груп». Можемо користуватися перевагами своїх технологічних потужностей — це будівництво суден водотоннажністю понад 40 тис. т, — прогнозує найближче майбутнє Микола Романчук. — Нині зріс інтерес до великих суден, а наш завод має позитивний досвід виконання таких замовлень. У свою чергу фінансові ресурси й авторитет нашого голландського інвестора відкривають великі можливості.
Із досьє
1951 р. — дата народження миколаївського суднобудівного заводу «Океан». У травні 1952-го з його верфі у плавання пішла перша несамохідна морська баржа. А 1958-го завод освоїв будівництво самохідних морських сухогрузів. Наприкінці 50-х налагодили серійний випуск блочним методом рефрижераторних суден. 1972 р. Введено в експлуатацію один з найбільших у галузі і Європі сухий док. 1990 р. Завод виготовляє судна на експорт. Продукція миколаївського «Океану» виходить на міжнародний ринок. 1994 р. Зареєстровано відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Океан». 1998—2000 рр. — період простою. У цей час жодне судно не вийшло з заводської верфі. Вересень 2000 р. 78 % акцій заводу купує голландська компанія «Дамен Шіпярдс Груп». У лютому 2001 р. збори акціонерів перейменовують підприємство в «Дамен Шіпярдс Океан». У заводу починається нове життя.
За півстоліття існування миколаївського «Океану» за 43 проектами тут було збудовано 343 судна, загальною водотоннажністю понад три мільйони тонн.
