Про інтенсивне оновлення виробництва шляхом органічного поєднання ринкових методів стимулювання науково-технічної діяльності та державної підтримки йшлося недавно на спільному засіданні Харківської обласної державної адміністрації, колегій Міністерства освіти і науки України, Президії Національної академії наук України.
Президент НАН України Борис Патон високо оцінив публічне обговорення питання: «Регіональний комплекс: освіта, наука, сучасні технології, виробництво — забезпечення ресурсами інноваційного розвитку», а також висловив підтримку тенденціям припливу молодих науковців до НАНУ та їх активної участі у фундаментальних дослідженнях.
Про сприятливий інвестиційний та інноваційний клімат для науки в Харкові свідчить промовистий факт. Один лише Технопарк «Інститут монокристалів» виконує 25 перспективних проектів. Загальний обсяг інноваційної продукції, виготовленої в технопарку за рік, становить понад 200 млн. гривень. Це медичні томографічні камери, дуже необхідні в діагностиці, вироби промислової електроніки, особливо чисті хімічні речовини тощо.
Голова обласної державної адміністрації Євген Кушнарьов, виступаючи на цій зустрічі, зокрема, сказав, що в Харкові вже три роки існує Спеціальний режим інвестиційної діяльності. За цей час залучено 72 інноваційні проекти вартістю 325 млн. дол. Більш як 70 відсотків освоєних інвестицій спрямовано на переоснащення виробництва, що зумовлено вимогами науково-технічного прогресу, які зростають.
Новий етап відродження науки в обласному центрі пов’язують із підписанням тристоронньої угоди про співробітництво між облдержадміністрацією, НАН України та Міністерством освіти і науки України. Саме проблеми збереження та розвитку науково-технологічного потенціалу області, кадрової політики Національної академії наук України були в центрі уваги на прес-конфенренції після засідання.
Журналісти цікавилися у президента академії, як відбуватиметься обрання нових академіків та член-кореспондентів цього року. У списку претендентів кандидатів віком до 50 років тільки троє — Борис Гриньов, Михайло Поживанов, Богдан Губський. Років два тому ухвалювалося рішення про сприяння припливу молодих науковців у академічні інститути. Нині середній вік членів-кореспондентів перевищує 60 років, а академіків — 70 років. Відомо також, що Російська академія наук, щоб знизити віковий поріг, на трьох останніх загальних зборах безальтернативно обирала членами-кореспондентами та академіками перспективних претендентів віком до 50 років.
— Це болюче питання для Національної академії і взагалі для науки,— сказав Борис Євгенович. — У нас триває процес наукового старіння. Наведу такі цифри. В 1990 році, коли був пік розвитку нашої науки — і кількісний, і якісний, — ми мали докторів менше, аніж маємо їх тепер, приблизно на 25 відсотків. Маємо кандидатів наук (які, природно, молодші за докторів) менше, ніж тоді було, теж приблизно на 25—30 відсотків.
У чому ж річ? ВАК видає сьогодні дипломів кандидатів наук більше, ніж це було у 1990 році. Річ у тому, що молоді люди, закінчивши аспірантуру або здобувши ступінь кандидата іншим шляхом, шукають собі місце у комерційних структурах, за кордоном...
Тільки 13 відсотків серед тих, хто виїхав за кордон, шукають вищої заробітної плати. А виїжджають переважно тому, що не мають належних умов для наукової та науково-дослідної праці, які є на Заході. Йдеться про наукове обладнання, наукові прилади, устаткування, реактиви та інформацію.
Тому політична воля тут необхідна не так з боку Академії наук, як з боку владних структур. Є закон про науку, прийнятий Верховною Радою, де записано, що для науки необхідно виділяти з бюджету 1,7 відсотка від ВВП. Але минулого року надали вкрай мало.
На жаль, ще багато власників виробничих підприємств передусім думають, як заробити гроші для власної кишені. Вони не дбають, щоб покласти ці гроші на розвиток і зростання наукоємного виробництва. Тож тут переплетення багатьох дуже складних питань, і над цим повинні всі разом працювати.
— Стосовно виборів академіків, — сказав Борис Євгенович, — то невдовзі відбудуться загальні збори, на яких обиратимуть нових академіків і членів-кореспондентів. У нас обирають 20 академіків і 55 членів-кореспондентів. Це нормальне оптимальне співвідношення. Але, знову-таки, за віком тут такого великого скачка не буде. Бо немає науковців, які сьогодні могли б бути обрані у віці, скажімо, 45—40 років у академіки, і справді відповідали б тому рівню, якого заслуговує звання академіка. З членами-кореспондентами дещо краще.
Борис Патон також підкреслив, що велике значення для подальшої інтеграції науки, освіти та виробництва матиме підписана в Харкові тристороння угода про співробітництво до 2010 року між облдержадміністрацією, НАН України, Міністерством науки і освіти.
Харків.
