Галактон, він же Молочний шлях

— Закон про молоко (а проект такого документа готується до розгляду й ухвалення парламентом) має допомогти молочній галузі зробити кілька вирішально важливих кроків уперед, щоби надалі вітчизняні виробники мали можливість конкурувати із західними. Закон має створити відповідні умови господарювання, щоб не йшлося про збитковість, щоб був забезпечений контроль за якістю і сировини, і виробленої молочної продукції. Треба віддати належне, держава вже зробила два правильних кроки в цьому напрямі. Перший — це дотація тваринництва за рахунок того, що переробник не сплачує ПДВ, а спрямовує відповідні кошти на розвиток свого підприємства і тваринницької галузі. Адже внутрішній інвестор — найвигідніший. Другий крок — це прийняття державного стандарту на молоко заготівельне. Це взаємопов’язані кроки. І «Галактон», щоб мати високоякісну сировинну базу, напрацював ділові стосунки з нашими партнерами-тваринниками, проаналізували разом проблеми — у чому вони полягають: у нерозумінні, персоналі, фінансуванні чи в матеріально-технічному оснащенні, і спільними зусиллями розв’язуємо їх. Отже, завдання переробників — допомогти товаровиробникові виробляти молоко у відповідності до державних стандартів. Адже переробникам значно легше інвестувати тваринницьку галузь, ми можемо брати кредити, фінансувати товаровиробників. Отож зберегти, розвинути, сприяти більшій продуктивності молочного скотарства — завдання молокопереробної галузі.

— Торік середня ціна в Україні за літр молока була 52 копійки з дотацією. Ми платили постачальникам 71 копійку за літр. А собівартість, за статистичними даними, в середньому торік була 56 копійок, тобто молоко, якщо за нього платили в середньому по 52 копійки, було збиткове. Якби середня ціна по Україні була на рівні тієї, яку платив «Галактон», то про збитковість не йшлося б.

— Високоякісне молоко, бажання до подальшої співпраці, міцні партнерські відносини. Майже чотири десятки колективних підприємств постачають молоко «Галактону», дбають про його високу якість. Є господарства, котрі постачають 12, 15, 20 тонн молока, хочеться, щоб більше було таких в Україні. Сьогодні «Галактон» переробляє 300 тонн на добу з чотирьох областей. Майже 80 відсотків молочної сировини отримуємо з Київщини, решта з Житомирської, трохи з Чернігівської і Черкаської. І головне, що все це молоко найвищого гатунку. Бо ми платимо дорого саме за високоякісну сировину. Й ініціюємо створення відповідних умов на ринку молока на законодавчому й урядовому рівні. Сподіваюся, що в Міністерстві аграрної політики нас розуміють. За останні півроку на підприємстві побували і міністр, і державний секретар, і заступник держсекретаря, раніше був віце-прем’єр. Гадаю, зацікавленість у поширенні нашого досвіду, застосуванні його матиме гідний результат.

— Законодавчо слід створити умови для розвитку. А це означає, що господарство повинно мати можливість заробити. Держава, я гадаю, має втручатися в ринок. Але не встановленням цін, а шляхом наведення порядку в молокопереробці і тваринництві. Ті, хто не дотримується вимог закону і стандартів, мають бути покарані державою.

— Ви порушили дуже гостру проблему. Справді, якби держава навела порядок на ринку вершкового масла, вартість його зросла б і стала такою, як була до 1997 року, і воно коштувало б приблизно три долари США. Що це дає? Споживач, купуючи продукт за такою ціною, чітко знав би, що це справді вершкове масло, натуральний продукт. А молокопереробні підприємства дістали б змогу платити товаровиробникові ціну за молочну продукцію значно вищу за ту, яку платять нині.

— Я не можу назвати молочниками людей, котрі основним завданням бачать наповнення своєї кишені через необізнаність нашого українського споживача. Не можу сказати за всю державу, однак таке становище дає змогу певним ділкам збирати вершки. Проте це не тільки проблема Держстандарту, а й митної служби: звідки беруться компоненти для такого «партизанського» масла; проблема Міністерства аграрної політики: скільки прийняв молока і скільки масла можеш виготовити за добу? Є проблема Міністерства охорони здоров’я: що станеться з людським організмом від вживання жирів з вільними радикалами, які спричиняють пухлини, мутації... Як на мене, потрібні не три контролюючі організації, а одна, котра істотно впливала б на підпільних виробників. А от якби їх належно покарали за нелегальний випуск такої продукції, повірте, і бюджет би наповнився. І, повторюю, це дало б змогу розв’язати одну з головних проблем — ціни на молочну сировину.

— Ціну в законопроекті намагаються подати так: є вільне ціноутворення, моніторинг ринку, а отже, має бути вільне ціноутворення і на ринку молочному —сировини і продуктів. Це з одного боку, а з іншого — намагаються ввести так звані рекомендовані мінімальні закупівельні ціни.

— Деякі норми проекту закону відверто дивують, наприклад, пишеться, що молочні — це продукти, які на 50 відсотків складаються із молочної сировини. А решта — з чого? Дають визначення «молоко», певні терміни та визначення групи продуктів, приміром, «біогрупа», «конролюючий орган». Це все не є завдання цього закону.

— Наші перші кроки до завоювання ринку — це розширення асортименту. «Галактон» нині виробляє більше як 100 найменувань продукції. 70 відсотків її реалізуємо в Києві, решту — по Україні. А щоб досягти мети-2005, треба розширити сферу виробництва в інших регіонах і йти на спеціалізацію. Для нас дуже важливий Східний регіон, де проживає 15 мільйонів осіб. Причому наш споживач — це переважно міський житель. Зацікавлені ми й у розвиткові на Заході України. Нині ведемо переговори про придбання одного з молокопереробних підприємств. У травні ми беремо його в управління, потім —наприкінці нинішнього чи в наступному році викупимо.

— Минулого року я мав кілька зустрічей з чотирма керівниками підприємств у Східному регіоні —це Харківський молочний комбінат, Кременчуцький молочний завод, Павлоградський молочний завод, Придніпровський комбінат. Я висловлював думку про те, що в Європі, наприклад, за останні десять років сталося 27 поглинань молочних компаній одна одною. Вистояли ті, що об’єдналися. Розрізнені зникли. Найбільше розуміння я відчув з боку керівників Харківського і Кременчуцького молочних заводів. Урешті, кожен з нас має свою професійну історію, ми десь приблизно одного віку. Та, на жаль, Харківський молочний у акціонерів вже викупили. Отож залишилося вести переговори з Кременчуцьким. А стосовно пана Веретенникова, з ним мав зустріч у Києві, в березні 2002 року, коли він ще не був народним депутатом. Говорив те саме, що й іншим: якщо є бажання подивитися, проаналізувати, що відбувається, можна знайти різні форми співпраці — організація спільного виробництва, спільного підприємства, продажу частки пакета акцій, якщо готові, можемо в подальшому говорити. Віктор Олександрович сказав, що порадиться з сином, у нього контрольний пакет акцій, і наприкінці літа зустрінемося. Наша зустріч у готелі «Національний» у Києві тривала не більш як дві хвилини, він сказав, що не бажають розглядати це питання. На тому — крапка. А тоді вже були зроблені добрі кроки в переговорах стосовно Кременчуцького міського молочного заводу. І вже в грудні ми домовилися з власниками про те, що купуємо підприємство. За перший квартал нинішнього року відбувся процес передачі власності. І в Східному регіоні нас не цікавить Придніпровський комбінат, бо маємо гарне підприємство в Кременчуці, на якому працюює чудовий колектив. Я якраз був на Кременчуцькому заводі, коли мені телефонують і кажуть, що пан Веретенников розповсюдив звинувачувальну заяву, мовляв, я з ним зустрічався, пропонував продати комбінат. Але ж пропозиція була зовсім інша —співпрацювати. А щоб купувати, треба хоча б бачити, що саме купуєш. Отож не йшлося про продаж. Заява Веретенникова була для мене несподіванкою. Почалися розмови про погрози, мовляв, телефонували з Росії, погрожували... Та крім публікацій у ЗМІ, з’явилася заява Веретенникова у Генеральній прокуратурі про тиск на нього з боку силовиків. І пан Веретенников пов’язує це зі мною. Це театр абсурду. Я мав давати пояснення в прокуратурі Печерського району Києва, куди Генеральна передала справу, що це нісенітниця, наклеп. З іншої інформації в ЗМІ, з прес-конференції прокурора Дніпропетровської області стає зрозуміло, що на Придніпровському комбінаті стався інцидент, коли на підприємство не пустили перевіряльників, а вони звернулися до прокуратури... Та Веретенников не облишив обвинувачення на мою адресу, приміром, у «Дзеркалі тижня». Отак свої негаразди намагається перекласти на когось. Та, гадаю, річ не в тому, таку бурхливу діяльність розпочато через те, що ми купили Кременчуцький міський молочний завод, котрий має спільну сировинну базу з Придніпровським комбінатом. До того ж тепер у нас і спільний ринок. Це набагато серйозніше за так званий тиск прокуратури.

Я звернувся із заявою до Комітету Верховної Ради з питань депутатської етики, щоб у моїй присутності її розглянули і щоб народний депутат Веретенников вибачився за наклеп. Написав і листа Голові Верховної Ради України Володимиру Литвину, у фракцію «Трудова Україна», готую позов до суду на відшкодування моральних збитків та завдання шкоди діловій репутації. Кошти ці, 100 тисяч гривень, якщо буде суд і ухвалить справедливе рішення, отримувати не збираюся, хай ідуть на благодійні цілі. Гроші ми вміємо заробляти самостійно, добросовісно конкуруючи на ринку.

— Ні, консерванти ми не застосовуємо в жодному з виробів. Використовуємо лише натуральні фруктові наповнювачі, цукор. Це наша стратегія. А ще —дотримання технологічних режимів, високі культура виробництва, санітарія. Убезпечують від псування диво-технології. Роками напрацьовані ноу-хау з організації виробництва, роботи з молочною сировиною, новітні технології дають нам змогу виробляти продукт, термін зберігання якого сягає 14 діб. Єдина умова — тримати його при температурі, вказаній на упаковці.

— У мене є брат Олександр. Ми близнюки. Так це його ідеї. Олександр — доктор технічних наук, працював на Заході, викладав, привіз дещо цікаве звідти. Нині він працює в Одеській національній академії харчових технологій. Ми обидва закінчували один і той самий вуз. Потім він продовжив навчання в аспірантурі в Москві і захистив кандидатську. А я півтора року попрацював на виробництві, потім вже вступив до аспірантури. Ми проходили майже однаковий шлях, та він більше займався теорією, а я практикою. Так і на кафедрі було — він займався науковою роботою, я —ремонтом лабораторії, модернізацією, речами більш земними.

— Та ні. Коли працював в інституті, хотів бути ректором. Навіть не мріяв, що буду на виробництві. Але Олександр став завідувачем кафедри, професором, доктором наук. От і почалось — мовляв, два брати на одній кафедрі... До того наче нікому й діла не було, що ми разом працюємо. Тому на сімейній раді ми й вирішили не заважати одне одному. Це був 92-й рік. В Одесі «Пармалат» планував створити спільне україно-італійське підприємство і мене туди запросили. Так я пішов у промисловість. І вже з 93-го року на СП «Одіталат» в Одесі випускали перше молоко. З «Пармалату» мене запросили до «Галактону», і ось уже п’ять років тут...

— Справжні вершкове масло, молоко, кефір, ряжанку, сметану — усі ці традиційні продукти. А одна з порівняно нових і дуже успішних груп — це біопродукти. Вони мають оздоровчі властивості. Тому що до складу корисних мікроорганізмів входять пробіотичні бактерії. «Біос» грецькою «життя», а «про» — для. Це бактерії, котрі нормалізують роботу шлунку, підвищують імунітет, знижують рівень холестерину в крові. Налагодити випуск цієї групи продуктів — це якраз ідея мого брата, котрий побував на Заході. Ми перші почали виробляти ці продукти в Україні. Слідом за нами — інші. Але згідно з міжнародними стандартами біопродукт має оздоровчі властивості тільки тоді, коли в одному грамі його міститься десять у сьомому ступені отих корисних пробіотичних бактерій. Це десять мільйонів в одному грамі. Ми відстежуємо ринок і можу констатувати: інші виробники біопродуктів не дотримуються цих стандартів. Те саме стосується і йогуртів. Більшість підприємств виробляє термізовані, а не живі продукти, які зберігаються за будь-якої температури і тому не несуть того корисного ефекту, який має бути.

— Звісно справжні, натуральні. Є таке підприємство «Поділля-обст», з німецької «обст» — плід. Так от вони виготовляють фруктові наповнювачі за західними технологіями. Це підприємство належить австрійській фірмі «Штайробс», де материнська компанія навіть під час виробництва застосовує супутниковий технологічний контроль. От ми й використовуємо групу продуктів, готових наповнювачів, котрі вони виготовляють. Бо без високоякісних інгредієнтів неможливо одержати висококласну продукцію.

— І надалі це робитимемо. Бо тепер зовсім інші технології, котрі неможливо навіть порівняти з тими, які застосовували, коли переробляли на заводі 600 тонн молока на добу. Терміни зберігання продукції інші, вимоги до неї зросли на кілька порядків. Тоді були транзитні технології, коли молоко в один день надходило і виходило із заводу, його там пастеризували, розливали і зберігалося воно максимум 24 години, поки шкідливі мікроорганізми були пригнічені і не встигали множитися до небезпечної планки. Та й асортимент продукції був інший. Тепер виробництво докорінно змінилося. Витрати на модернізацію виправдали себе. Наші стратегічні партнери в цьому швецький «Тетрапак», фінський «Елопак», польський «Обрам». Модернізація виробництва дала змогу нам і виокремитися на ринку, й успішно завойовувати його.