Є хліб, є пісня, є майбутнє

Перед тим, як приступити до реформування села, у Сватівському районі замислилися над самою ідеологією процесу, що розпочався повсюдно. Того пам’ятного 2002 року, коли вкотре визначалася доля сільського виробництва, з боку чиновників давалася настанова на збереження максимальної кількості КСП. Але в районі пішли своїм шляхом. Міркували так: структурні формування на зразок ТОВ людей не нагодують і на піднесення виробництва достатнього впливу не справлятимуть. Для сільгоспвиробництва вигідніший варіант, за якого приватний власник бере на себе відповідальність за людей, котрі довірили йому свої паї, та чесно працює. За такої схеми формування господарств у районі й відбулося. Хоча голові Сватівської райдержадміністрації Володимиру Просіну з цього приводу довелося вислухати чимало найпохмуріших прогнозів: мовляв, великі господарства буде роздроблено і це не принесе успіху. Але пророцтва не справдилися. Більш як 80% землі сьогодні залишилися за великими формуваннями, які очолили умілі керівники, а те, що стратегію було обрано правильно, доводять економічні успіхи сільгоспвиробництва Сватівщини. Протягом двох останніх років урожай тут становить 100 тисяч тонн зерна. Це найкращі показники в області. Щоправда, нинішнього року на перше місце вийти не вдалося, не вистачило всього 900 тонн зерна, щоб випередити сусідній Троїцький район. Але сватівці мають намір відвоювати свої передові позиції. І цей здоровий дух суперництва, гадаємо, піде лише на користь. У районі вже все підготовлено для майбутнього врожаю: техніка, посівний матеріал, гербіциди. Не підвела б тільки погода.

— Колгосп імені Леніна, одне з найсильніших господарств району, довелося ділити на дві структури, — каже В. Просін. — Першу очолив колишній голова колгоспу Володимир Стеценко, досвідчений сильний керівник, а другу — Олександр Кошовий, у якого, можливо, менше досвіду, але міцна господарська жилка. У Стеценка ідуть справи добре, а в Кошового ще краще. Так вони й змагаються. В Олександра Павловича, приміром, окрім того, що в господарстві є вся грунтообробна і збиральна техніка, налагоджена соціальна сфера — магазини, кафе, побутовий комбінат, дитячий садок, швейна майстерня, є свій готель і навіть фонтан. Тут найбільші в районі надої молока.

На жаль, обласний центр не може похвалитися такою кількістю фестивалів, скільки їх проводять у Сватівському районі. І якщо раніше ініціатива передусім йшла від голови райдержадміністрації Володимира Просіна, то сьогодні її проявляють інші. Приміром, виборчий блок односельців, до якого входять депутати райради від села Поворотневе, запропонував провести поетично-пісенний фестиваль народного мистецтва. До цього огляду народних талантів місцеві аматори написали 40 пісень. Перший фестиваль мав призовий фонд у 40 тис. гривень. У районі потурбувалися і про те, щоб твори аматорів було записано на сучасній апаратурі.

Кілька років тому депутати райради запровадили звання «Народний артист Слобожанщини» і «Заслужений артист Слобожанщини», що присвоюються діячам культури, котрі прославили свій край далеко за межами району. Серед них — керівник гурту «Сватівські козаки» Олександр Давиденко, який уже двадцять років пише пісні, «золотий голос» Олег Комісаренко, викладачі Школи мистецтв та багато інших.

До речі, в одному з районних фестивалів «Моя Україна день новий зустрічає» взяв участь і популярний український співак Василь Зінкевич. Тепер фестиваль названо його іменем. А театральний фестиваль «Слобожанський спас» показав, що у районі створено 30 театральних колективів. Приємно зазначити, що серед артистів театру переважно школярі.

На початку літа 1998 року голова облдержадміністрації Олександр Єфремов приїхав до Сватова з робочим візитом. Ділячися своїми найближчими планами, Володимир Просін показав йому один із куточків центральної частини міста і сказав: «А тут ми розпочнемо будівництво Школи мистецтв, з тим, щоб до 1 вересня вона прийняла своїх учнів. Але ми побудуємо раніше... До Дня незалежності». Єфремов не зміг приховати свого здивування, адже до початку навчального року залишалося всього два місяці, а споруда, з розповідей Просіна, має бути велика, двоповерхова, та й у бюджеті таких грошей немає — ні в області, ні тим паче в районі.

Зводили школу методом народної будови, сільської толоки. 52 керівники району підтримали ідею Просіна і давали на будівництво машини, будматеріали, людей, гроші, техніку. За кожним підприємством було закріплено один із класів майбутньої школи, яку вони й будували, і потім обладнали.

Одне слово, як і обіцяли, до Дня незалежності Школа мистецтв відчинила свої двері, а 1 вересня дітлахи прийшли в новенькі класи, що пахли фарбою.

Сьогодні для сватівців ця школа — велика гордість і радість. У ній 500 учнів опановують мистецтво музиканта, співака, актора, художника. Її вихованці беруть участь у престижних всеукраїнських і міжнародних конкурсах, фестивалях, посідаючи призові місця. Уже з упевненістю можна сказати, що і Руслан Кожевников, і Ліда Купцова, і ще десяток учнів прославлять Сватівщину на всю Україну. Для навчання їм сьогодні створюють гарну матеріальну базу. Кожний з тих, хто посів престижне місце на всеукраїнських конкурсах, отримує від району премію. За третє місце —300, за друге — 500, за перше — 1000 гривень. Хіба це не стимул для творчості і праці?

У Сватівському районі також виходить районна дитяча газета «Юність Слобожанщини», яку випускають самі діти. Якщо перефразувати загальновідомий вислів, то можна сказати так: у Сватівського району є майбутнє, бо тут турбуються про дітей.