Торік у Мрині сільським головою обрали пенсіонера Володимира Сергійовича Костильова, який перед цим судився у різних справах з Мринською сільською радою, райрадою, райфінвідділом, податковою інспекцією, нотаріусом Носівської держконтори...
Значна частина мешканців села повірила в його можливості поставити держчиновників на місце, розібратися у складному лабіринті сучасних законів і відтак щось зробити корисне для сільчан. Адже В. Костильов тривалий час учителював на Придесенні, працював на заводі в райцентрі, а коли у 1995 році вийшов на пенсію, залишився без дружини (покинула), увесь вільний час після роботи на двогектарній земельній ділянці присвячував юридичній освіті, судам.
Про прихід цієї неординарної особистості до влади «Голос України» писав у липні минулого року.
Тоді чоловік серйозно розсварився з районною владою, багатьма держінстанціями, продовжував брати участь у судових процесах. Крім того, попри думку більшості депутатів, як нам відомо, був рішуче настроєний на звільнення з посади секретаря ради Ольги Шиян, яка до цього відверто казала йому, що він неправий у своїх судових претензіях. Усі ці реалії лише роздмухували колізію у Мрині, а не налаштовували сільраду відразу після виборів на вирішення соціальних проблем людей.
Днями у Чернігові з’явився В. Костильов. Новини, які він привіз з Мрина, були приголомшливі.
— Я вже відсторонений від посади сільського голови, — повідомив він.
—?
— Розумієте, сталася змова, щоб мене усунути від виконання повноважень.
Далі пригнічений чоловік розповів, як його позбавили посади: 15 лютого відбувся сход села, де змовники вимагали проведення референдуму про припинення моїх повноважень. З 93 присутніх на ньому мринчан проголосували за це лише 42. Тоді 9 депутатів звернулися у раду з проханням про скликання позачергової сесії. Я підписав розпорядження про скликання позачергової сесії 6 березня з порядком денним: звіт сільського голови про свою діяльність. На мене тиснули, щоб я змінив порядок: про дострокове припинення повноважень мринського сільського голови В. Костильова. Я принципово відмовився це робити. І все-таки вони зробили по-своєму, до того ж з порушенням законодавства.
...На сесії сільський голова почув про себе чимало неприємних зауваг.
— Володимир Сергійович, прийшовши до влади,— казала директор школи Галина Ікальчик,— заявив, що керівники у виконкомі йому не потрібні. Будь ласка! Ніхто нічого проти немає. І ось лише у жовтні дізнаюсь, що я все-таки обрана членом виконкому... Та що з того? Ми, вчителі, користуємося пільгами в оплаті комунальних послуг. Розуміємо, що не вистачає коштів, але ж це право ніхто не відміняв. І коли ми попросили сільського голову видати довідки про склад сім’ї, нам було відмовлено. Звернулися до виконкому. Його рішення: видати довідки. А їх ми не отримали й досі. Минуло вже 4 місяці!
— Останнім часом люди вже перестали йти до сільської ради, а звертаються зі своїми проблемами лише до депутатів, — повідомила депутат райради вчителька Ніна Ісаєнко. — Скільки разів приходила Раїса Кабиш за довідкою до Володимира Сергійовича, він папірця не давав, а посилав людину в район, обіцяв провести засідання виконкому і розв’язати питання, але все залишилося без змін. Або інше. Померла самотня людина. Взявся організувати поховання Володимир Сергійович. Домовина з покійним знаходилася на кладовищі непохованою, адже не викопали могили. Бо сільський голова запропонував викопати могилу за 5 гривень. Хто копатиме мерзлу землю за такі гроші?
— Повсюди у Мрині смітники, — зауважував депутат Валентин Бойко,— біля ринку калюжі, валяються збиті машинами тварини. Ми пропонували голові зайнятися організацією благоустрою населеного пункту, забезпечити нормальні умови для продавців на ринку. Володимир Сергійович робив вигляд, що згадане його не стосується. А хто ж це буде робити?
На сесії В. Костильов спростовував більшість звинувачень переважно єдиним — відсутністю у бюджеті сільради на згадане коштів.
— Ще я хотів прозвітувати про свою роботу, — сказав він. — Зроблено дуже багато. Але всі пункти, що передбачені Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», виконати неможливо, хоч би як старався. Хоча дещо робилося. Звернулася до мене Надія Василівна за допомогою: тече покрівля. Я сам зайнявся вирішенням цього питання. Привіз з дому 4 листи шиферу. Попросив у В. Чоби вишку, щоб підняти людей та матеріали. За виконану роботу я розрахувався своїми 20 гривнями.
Чи то сказане депутатами так приголомшило сільського голову, що він не пригадав ще якоїсь конкретної своєї роботи, але на сесії підсумок його річної діяльності мав вигляд саме такий. Єдиний позитивний виступ на захист Костильова депутата районної ради, головного лікаря Мринської дільничної лікарні Савелія Варшавсього містив, як на нашу думку, дуже вдале резюме:
— Може, Володимир Сергійович не міг виділити у своїй роботі головне і другорядне, але він, за великим рахунком, людина порядна, на жаль, до цієї роботи непідготовлений.
Дванадцять депутатів з п’ятнадцяти (двоє були відсутні з поважних причин) проголосували за дострокове припинення повноважень мринського сільського голови і лише один — проти. Оскільки для В. Костильова суди, як мовиться, — звична стихія останніх років, то попереду, мені чомусь здається, депутатів і районну владу чекає довгий судовий процес. Можливо, він на якийсь момент і буде виграшним для екс-голови. Хай звільненому з посади у цьому щастить. Його ж відставка загалом показова: перемогти на виборах — це ще не все. Сільський голова з печаткою без належних фінансів, без співпраці з керівниками сільських підприємств, депутатами, апаратом ради — дуже вразлива фігура.
— І не тільки, — прокоментувала ситуацію у Мрині заступник голови Носівської райради Людмила Кізенко. — Вважаю, що насамперед людям набридла бездіяльність В. Костильова, невміння сільського голови організувати вирішення назрілих життєвих проблем виборців. Я була вражена розповіддю про те, що на звернення старенької сільської жінки про домогу у вирубці дерев, що нависли над електролінією, голова відказав: «Розбирайтесь із сусідами самі».
Десь, можливо, подібна персона й не викликає збурень населення до нових виборів. Та Мрин вирішив по-іншому. І з діями «заколотників» сьогодні треба рахуватися.
Носівський район
Чернігівської області.
