Незважаючи на господарські успіхи, відома агропромислова корпорація «Сквира» не до вподоби владі Київщини. «Міжусобиця» розпочалася спочатку навколо сирозаводу, кому він має належати, згодом навколо цукроварні, а нині в центрі конфлікту опинився сирітський дитячий будинок.
«Багатий і славний Кочубей» — краще не скажеш про засновника і керівника корпорації Івана Суслова. 11 тисяч гектарів орендованого чорнозему, на фермах —понад п’ять тисяч голів худоби, 2,5 тисячі свиней і найвищі в області врожаї. Півтори тисячі хліборобів господарства орють, сіють, жнуть і переробляють, продають... А держава гроші рахує. Самих тільки податків корпорація сплатила вже майже 15 млн. грн.
Стояв у селі Буках дитячий садок. Залишений напризволяще будинок руйнувався. Сільрада вирішила продати його. Одразу й покупець знайшовся — заможний киянин забажав придбати будівлю під садибу. Але Іван Суслов наполіг, щоб торги відбулися на аукціоні. Заплатив два номінали і став власником дитсадка. «Для дітей будувалося, дітям і залишиться», — заспокоїв він тамтешнього голову сільради.
У короткий термін зробили євроремонт, підняли стелю, капітально перепланували всередині, облаштували підвал, поставили імпортну сантехніку — просто п’ятизірковий готель у селі.
Однак Іван Миколайович мав іншу мету. Виріс він у багатодітній сім’ї, зазнав нестатків у дитинстві. Своїх дітей Бог багато не дав — двоє синів. Тож тепер, коли крутиться копійка, чому б не приголубити обділених долею сиріт...
Хорошій ідеї крил не позичати. Звістка, що в Буках корпорація «Сквира» відкриває будинок для дітей-сиріт, швидко облетіла Україну і за кордон сягнула.
Село відвідали працівники ЮНЕСКО, які перебували в Україні. Після ознайомлення з дитбудинком вони запевнили, що нічого подібного не бачили. По УТ-1 кілька разів показали півгодинний телефільм, спричинивши у мільйонної аудиторії глядачів благородні почуття на адресу людей, які потурбувалися про дітей-сиріт. За словами Івана Суслова, перший президент України, а нині один з лідерів СДПУ(о), народний депутат Леонід Кравчук після відвідин села зворушено запевнив, що віднині соціал-демократи об’єднані беруть над будинком шефство.
Для того щоб сирітський дім нормально працював, уклали тристоронню угоду між Київською облдержадміністрацією в особі начальника управління освіти і науки І. Лікарчука, Сквирською райдержадміністрацією в особі начальника відділу освіти В. Гальчинського та громадянином І. Сусловим про те, що сторони на підставі, звісно, чинного законодавства «зобов’язуються спільно діяти в напрямку створення та організації діяльності дитячого будинку для дітей-сиріт».
Далі в угоді йшов перелік понад десяти пунктів, що засвідчували благородні наміри і завдання сторін доглянути сиріт, вивчити їх до повноліття, працевлаштувати в житті.
Усі витрати брала на себе корпорація «Сквира». А обласні державці зобов’язувалися «надавати субвенцію для оплати праці працівників дитячого будинку, здійснювати контроль за цільовим використанням цих коштів згідно із затвердженим штатним розписом та кошторисом».
Нині в дитячому будинку десятеро круглих сиріт — дім розраховано на 24 дітей. Створені прекрасні умови жити, навчатися, зростати духовно й фізично. А от із обіцяної субвенції, як нам вдалося з’ясувати, не надійшло жодної копійки.
— Борг становить уже понад 50 тисяч гривень. Це зарплата працівників будинку за півроку, — бідкається Іван Суслов. — Людей самі підтримуємо, але лихо в тому, що договірні сторони й надалі відмовляються виконувати угоду. Мовляв, складено її неправильно. Підпишіть нову, тоді й продовжимо співробітництво. А так не платили й платити не будемо.
У новій угоді пункт 5 читається так: форc-мажор.
Його варто процитувати повністю: «Сторони в першу чергу враховують інтереси вихованців закладу. Ніяка відповідальність не може бути наслідком невиконання будь-якого положення Угоди (чи будь-якої умови Угоди), якщо невиконання стало наслідком причин, які виходять за межі контролю Сторони, що не виконує зобов’язання. Такими причинами є стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, втручання з боку влади (форс-мажор)».
Не зважатимемо на стилістичну абракадабру цього пункту. Можна зрозуміти форс-мажорні обставини, зумовлені стихійним лихом, пожежею, війною тощо. А як зрозуміти втручання з боку влади, справедливо запитує Іван Суслов, і вимагає цей «форс-мажор» з нової редакції угоди прибрати. Та державці непохитні: не підпишеш — не одержиш. Для нас, мовляв, цей дитбудинок що є, що його нема.
Працівники дитячого будинку причину вбачають в іншому. Це ще один привід приборкати Івана Суслова, який не мириться з владою. Господар самостійний, непокірний, низько кланятися не вміє. І переказують те, що не раз чули від державців: дитбудинок Суслову потрібний для реклами. Йому не сиріт жаль, йому реклами хочеться...
Ось такий форс-мажор стався із сирітським будинком у селі Буках. Шефи, тобто соціал-демократи об’єднані, які могли б втрутитися та допомогти, зникли. Залишилися діти, борги із зарплати, Іван Суслов, чиновники та форс-мажор.
