Протягом останніх років у «Голосі України» вже не раз писали про дивні процеси приватизації Теофіпольського цукрового заводу, про складні відносини між товаровиробниками району та переробниками. Нинішня весна позначилася черговим сплеском пристрастей. Цього разу «у шабельний похід» проти своїх же партнерів пішов заступник директора цукрозаводу і водночас один зі співвласників «Інвестиційно-виробничої компанії «Агроцукор» пан Вадим Лейві. Стверджуючи, що цукрозавод і його ІВК сьогодні стали надійними партнерами селян, Вадим Леонідович звинуватив співвласників акцій «Агроцукор» — київське товариство «Євросервіс-Україна» — у гальмуванні роботи цукрозаводу, у цілому ряді гріхів і сумнівних вчинків.
Для прояснення реальної ситуації довкола Теофіпольського цукрозаводу слово попросив генеральний директор ТОВ «Євросервіс-Україна» пан Володимир СИВОЛОЦЬКИЙ.
— Пане Володимире, насамперед проясніть реальну ситуацію щодо створення компанії «Агроцукор» на базі ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» та твердження Лейві, що у складі «Агроцукру» є 20 асоційованих членів товариства. Чи в’яжеться це з юридичною дійсністю?
— Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», який регламентує діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, не передбачено жодних «асоційованих членів товариства», тобто вислів Лейві з цього приводу у статті «Сподіваємося, що вистоїмо» не має жодного юридичного змісту. Оті 20 сільгоспвиробників можуть вважати себе лише друзями Лейві й нічого більше. А від прибутку «Агроцукру» їм не перепаде й копійки. Водночас його твердження про те, що ТОВ «ІВК «Агроцукор» створене на базі ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» також не відповідає дійсності, оскільки серед засновників та учасників ТОВ «ІВК «Агроцукор» нема і не було ВАТ «Теофіпольський цукровий завод». Інша річ, що «Агроцукор» має акції цукрозаводу, і на цих засадах саме пан Лейві й допомагає директору Співаку керувати ВАТ «Теофіпольський цукровий завод». Але то різні правові моменти.
— Пан Лейві стверджував, що, за результатами господарської діяльності у 2000—2002 роках, і сільгосппідприємства, і цукрозавод залишилися задоволеними співпрацею. А як насправді?
— Зовсім недавно у Кам’янець-Подільській аграрній академії голова облдержадміністрації Віктор Лундишев проводив нараду з керівниками сільгосппідприємств та переробниками Хмельницької області. Саме на тій нараді один із найпотужніших постачальників цукрових буряків у Теофіпольському районі Герой України Василь Петринюк сказав однозначно, що внаслідок заниження цін, нерозрахунків за здані буряки він за минулий рік втратив 1,2 млн. грн. І левова частка боргу припала саме на Теофіпольський цукровий завод. Так-от, якщо вже і на таку людину, як Петринюк, на заводі не зважають, то що можна сказати про рядові господарства?
До речі, зовсім недавно нам до рук потрапив акт КРУ. Як почитали про оті всі неподобства — очам своїм не повірили. Та аби не лякати читача, назвемо тільки декілька фактів. З 22 квітня 1999 року по 19 липня 2000 року зі складу готової продукції було видано цукру на 1067 тонн більше, ніж надійшло на склад. За цей же час на 1336 тонн відвантажено більше і меляси. І третій, найбільш вражаючий факт. З’ясовується, що на завод надійшло буряків «з сильно механічно пошкодженими коренями» на 75 відсотків більше, ніж їх фактично завезено на завод. А всі ці надлишки і лабораторні приписки — не що інше як елементарне обдурювання селян. От вам і реальність партнерського ставлення до сільськогосподарських товаровиробників.
— Нам на очі потрапило подання голови обласної податкової адміністрації Володимира Короля в облдержадміністрацію з приводу негативних явищ на цукрозаводах області. Воно провалялося «під сукном» у колишнього заступника голови Олександра Ступарика більше року без будь-яких реальних дій, що Володимир Дмитрович підтвердив нещодавно на дні депутата обласної ради у Сатанові Городоцького району. Так-от, у тому аналізі є теж цікаві факти. Наприклад: «Основним замовникам на переробку сировини встановлені пільгові умови в порівнянні з іншими. Вартість послуг переробки ВАТ «Теофіпольським цукровим заводом» для фізичної особи 88 гривень за тонну цукрового буряка, а для ТОВ «ІВК «Агроцукор» по 65 гривень, втрати становлять 3,4 млн.».
Пан Лейві публічно стверджує, що завод добросовісно розраховується з державою. Згадуваний документ наводить такий факт, що, тримаючи пально-мастильні матеріали на своєму складі, керівництво заводу прокрутило з кількома фірмами паперові операції начебто з продажу мазуту і у такий спосіб надурило бюджет тільки на ПДВ на 592 тисячі гривень. А в цілому ДПА так характеризує господарську діяльність ВАТ «Теофіпольський цукровий завод»: 1999 рік — прибуток на 1 гривню чистого доходу — 1,5 копійки; 2000 рік — збитки становлять 26,5 копійки; 2001 рік — збитки 24,3 копійки...».
До сказаного вами хотілося б процитувати лише фрагмент з інтерв’ю заступника начальника податкової міліції Хмельницької області Михайла Юрченка у газеті «Високий замок» під заголовком «Слизька дорога до великих грошей». Так-от, пан підполковник переконаний, що в результаті лжеекспорту посадові особи ВАТ «Теофіпольський цукровий завод» отримали «злочинним шляхом доходи в сумі 1 003 372 гривні у вигляді несплачених податків».
— Розповідаючи про свої героїчні економічні звершення у Теофіполі, пан Вадим Лейві не обминув і Білогірський район, зокрема маслозавод. За його словами, там він відновив виробництво, дав робочі місця. Як стало відомо, молокозавод справді працює і ним фактично управляє Лейві зі своєю командою. Однак залишається багато питань для правоохоронців. Зокрема, як сталося, що основні фонди перейшли до Лейві, а борги перед бюджетом, пенсійним фондом повисли у повітрі, хто давав дозвіл на реалізацію податкової застави, чому 30 відсотків акціонерів залишилися за дверима заводської прохідної і т. п. Як ви вже пересвідчилися, тут на щирість Лейві сподіватися нема чого. Об’єктивність його дій мали б досліджувати компетентніші структури. Мені відомо, що з 2001 року компанія «Євросервіс-Україна» стала володарем акцій «Агроцукру», а вже нинішнього року має і контрольний пакет. То чому ви заплющували очі на згадувані неподобства? Невже і ваш стиль діяльності схожий із ним?
— Скажу відверто, як хазяйнував Лейві, нам і досі достеменно невідомо. Хочу наголосити, що всю гаму його дій можна оцінювати тільки за умов проведення документальної ревізії. Та останнім часом з’явилися і такі виверти, що для нас не могли бути непоміченими.
У розвиток буряківництва Теофіпольського і Волочиського районів наша компанія інвестувала понад 20 мільйонів гривень. Значну частку з них було направлено «Агроцукру». Та як розпоряджався ними Лейві, ми не знали, прибутків від господарської діяльності нам не перепадало. Врешті-решт, ми вирішили скористатися правами учасника ТОВ «ІВК «Агроцукор», почали вимагати від пана Лейві надання інформації про діяльність товариства та видати нам свідоцтво про розмір нашої частки у статутному фонді «Агроцукру». Однак пан Лейві не тільки відмовився надати вказану інформацію та документ, хоч це суперечить ст.52 Закону України «Про господарські товариства», а й затіяв акцію виведення нас із членів товариства.
Такі збори було проведено ним 4 березня 2003 року. Хоча вони і не мали юридичної сили, оскільки членів товариства не було повідомлено за 30 днів про порядок денний зборів, час і місце; на зборах були присутні учасники, що мають менш як 60 відсотків голосів.
Звісно, така ситуація нас стурбувала і ми приїхали у Теофіполь, щоб на місці прояснити ситуацію. Як володарі 54,5 відсотка статутного фонду, провели підготовку і скликали згідно з законодавством збори товариства «ІВК «Агроцукор». Та у призначений день на завод нас не впустили навіть разом із головою райдержадміністрації паном Пожалюком. І ми на цілком правових засадах змістили з посади директора товариства пана Лейві. Щоправда, і досі ми не можемо отримати від нього жодних документів товариства.
— Створюється враження, що за Лейві стоїть якась потужна сила. Бо в іншому разі навіть уже із наведених вище фактів Вадима Леонідовича чекали б сюрпризи. Та невже все сходить з рук?..
— Усе до пори до часу. А хто на його боці — то, на мою думку, найбільший його «опікун» — це місцева райдержадміністрація, яка не раз реєструвала дещо сумнівні документи, підготовлені ним.
— Питання на завершення розмови. Пан Лейві каже, що він місцевий, чесний і стратегічний інвестор, а ось «Євросервіс» лише скуповує прибуткові підприємства за сміхотворними цінами.
— По-перше, місцевий інвестор — то казочка для простачків і на них вона розрахована. Лейві зі своєю командою прибув у Теофіполь з іншого регіону України, як і ми. По-друге, у цій дискусії Лейві використав старий затертий прийом: «Ловіть злодія!». Йому б годилося спочатку відповісти на запитання: за скільки та у який спосіб він забрав собі Білогірський молокозавод, на скільки він надурив селян між обіцянками і фактичними виплатами навіть у минулий сезон? Як він обминає бюджетні сплати?
А щодо нашої компанії, то скажу просто: тільки за два роки у продовольчий ринок України «Євросервіс-Україна» вклала понад 15 мільйонів доларів, і акціонери жодного підприємства на нас не нарікають. Уже цей факт свідчить, що ми збираємося працювати в Україні довго і ефективно, хоча окремі недобросовісні партнери нам і стараються ставити підніжки, псувати ділову репутацію. Та жодні солоденькі слівця, «примочені» наклепами, не затінять реальної правди і незаперечних фактичних здобутків.
Розмову вів Василь МИХАЛЬЧЕНКО.
Київ—Теофіполь—Хмельницький—Київ.
