Як чистити замулені криниці Рекомендації з практики юридичного та соціального захисту сільського населення

Лідія Степанівна говорила швидко, пристрасно і схвильовано. Наче боялася не встигнути виголосити все, що намірилася. Хтось спробував зупинити її.

— Не заважайте і дайте сказати, що надумала, —заявила жінка. — Я ніч не спала, складаючи план свого виступу. Не часто приїжджають у нашу глибинку цілим гуртом кореспонденти «Голосу України». На моїй пам’яті це вперше. А я не сумніваюся, що ця газета прислухається до голосу народу...

Зрозуміло, що Лідії Степанівні дозволили сказати все, що вона хотіла. Бо цікава, дуже цікава справді зустріч відбулася в нас у Криничках — районному центрі Дніпропетровщини. Зібралися не лише голови сільських та селищних рад, районних організацій та установ і майже всіх новітніх агроформувань. Зібралися і, як сказала та сама Лідія Просмушкіна, «прості селяни, які сьогодні потребують захисту та допомоги». І на наших очах, за нашою участю сталося давно бажане мешканцями району. Сталося те, не сумнівалася інша читачка Лідія Черевач зі Щорська, що «вперше і нарешті керівники Криничанського району порозумілися з людьми на тому, що якщо колишньої радянської влади і не вернути, то і жити далі так, як ми нині тут живемо, не можна».

А сталася така майже «метаморфоза» не випадково. У Кринички ми приїхали разом з обраним тут народним депутатом Олегом Царьовим, від якого в усіх п’яти сільських районах округу не чекали такої активної і послідовної роботи з населенням, яку Олег Анатолійович тепер проводить. І не так люди не чекали — вони, навпаки, чекали — як не чекали в кабінетах тутешньої влади. Він створив службу правничого всеобучу і юридичної допомоги селянам «Захист». Мета — і правова освіта, і конкретні безплатні консультації та адвокатські послуги, коли доводиться позиватися до суду. Загалом до служби «Захист» уже звернулося понад 8 тисяч виборців, а більш ніж дві тисячі осіб довелося захищати в судах.

Для багатьох керівників району і в районі, каже помічник народного депутата у Криничках Галина Філімонова, приймальня Олега Царьова, що постійно діє, і його програма правового «лікнепу» населення «Захист» виявилися несподіваними, незвичними і навіть небажаними. Чиновники не швидко й змирилися з ними. Це ж бо як безкомпромісний «екран гласності» під боком, якщо не у власній обителі — на виду у всіх. За скаргами виборців юристи служби «Захист» самі збирають необхідні документи та вивчають колізії непорозумінь та суперечок, і все «таємне» стає явним — людей справді кривдять, принижують, обкрадають і навіть переслідують. А частіше просто зневажають і не помічають. Більше половини всіх скарг стосується неправедних та плутаних наслідків аграрно-земельної реформи. Пов’язаних, як не важко здогадатися, з порушеннями прав селян на земельні та майнові паї. Ще третина нарікань — безправність, соціальна та інша незахищеність обездолених, пенсіонерів та інвалідів, учасників війни, «афганців» і чорнобильців, малозабезпечених і багатодітних.

— А ми вже більш як півтори сотні запитів надіслали до різних інстанцій: що це коїться на світі білому, чиновники добрі? — пояснює Галина Філімонова. — І доводиться їм реагувати, розгрібати завали. Ми й позови до суду подали вже дві з половиною сотні. І хоч сто справ усе ще слухають — то розглядають їх, то відкладають — одначе ефект навіч: доводиться на чорне казати чорне. А не біле, як намагалися переважно казати досі...

То ми ось у чому переконалися в Криничках: юридично-правнича служба «Захист» народного депутата Олега Царьова здійснила переворот у районах округу. Може, ще не в усіх, а ось у Криничанському, сусідньому Солонянському дедалі помітніше, долаючи шалений опір, навіть і у приміському Дніпропетровському, —однозначно. І переворот такий: досі безчинства та свавілля, котрі тут чинилися і чиняться, корумпованість та безкарність і вседозволеність на цих корисливих зловживаннях місцевих чиновників та судочинців наче були сховані та недоступні для розголосу. Створювалося враження, ніби нічого страшного і не відбувається, натомість усе добре. А тепер доводиться визнавати: маскуватися, як маскуються страуси, — і смішно, і ганебно, і безперспективно. Що будь-якому терпінню настане край.

А це та ситуація, якої домагається і яку вітає наша парламентська газета «Голос України». На цих підвалинах ми й порозумілися зі своїми нинішніми і, сподіваємося, майбутніми читачами. Об’єднало та зблизило нас обопільне прагнення справедливості і порядку в українському суспільстві. Захищати простий — пересічний, як нині чомусь помилково кажуть — народ — це завдання, яке стоїть і перед «ГУ».

Згадану на початку наших нотаток Лідію Просмушкіну можна цитувати і цитувати. «Медицина нині, — казала вона, — це жах. Не доведи, Господи, захворіти —кінець! Неси бинти, неси вату, шприци і ліки, неси далі все з хати. Заплати насамкінець швидкій допомозі за бензин і — на той світ. Жінки бояться народжувати дітей...».

Лідія Степанівна, до речі, фермерує. «Торік урожай видався непоганий. Я, і не тільки я, а всі ми продавали пшеницю по 240—300 гривень за тонну. Вимушено, бо треба було терміново закуповувати горючку і добрива. А сьогодні купляємо борошно за 1200—1400 гривень за тонну... Як це розуміти? Селяни державі потрібні чи олігархи?» Далі жінка говорила і про «мертві душі». Ні, не Гоголя — про душі власників, що вже не існують, земельних паїв, які «скупили» бідові керманичі всіляких новоявлених товариств та агрофірм. Говорила і про триста гектарів, залишених нерозпайованими в сусідньому районі начебто резервом під майбутнє кладовище. Не інакше, як зібралися найближчим часом поховати на ньому мешканців усього округу. Коли й не буде кому писати нові «Мертві душі»...

Найприкріше, що сумна правда на боці Просмушкіної. Ось у селі Гремучому сорок сімей третій рік домагаються, аби їм передали у приватну власність колись збудовані колгоспом і давно виплачені людьми індивідуальні житлові будинки, але як горохом об стіну. Таке коїться і в агрофірмі «Вишнева», і особливо в ТОВ «Прогрес». Уся Дружбівська сільрада постала проти «прогресивного» директора Володимира Лижника — через суд з боєм відвойовує у нього також власні помешкання. Одначе до цього часу не всі будинки передано на баланс сільської ради, бо, мабуть, для Володимира Андрійовича «указ Президента лише рекомендація».

— Скажу більше, — підхоплює тему Галина Федорівна Філімонова. — На чолі з Лижником товариство «Прогрес» досі не розпаювало майно. Отож ним і безпідставно, і безплатно третій рік поспіль розпоряджається приватне сільгосппідприємство. І така в районі влада, що не може на Лижника знайти управу. Чи не хоче. Точнісінько така сама історія і в ТОВ «Поле» — це Семенівська сільрада. А чого варті перипетії з розпаюванням у селі Гуляйполе колишнього птахорадгоспу «Український»?!

Точніше треба сказати — з нерозпаюванням. Птахорадгоспу давно немає, він наказав довго жити, жодної курки не зосталося, а земельні наділи людям, одначе, зась. Більш ніж з п’яти тисяч гектарів орних земель торік, за одними даними, засівалося півтори тисячі, за іншими — лише 700 гектарів. Решту віддавали в оренду невідомо кому. Така от загадка: не можна з’ясувати, хто користувався чотирма тисячами гектарів. Навіть Гуляйпільська сільрада «не отримала відповіді, скільки і ким землі обробляється, а скільки не обробляється взагалі і перебуває в забур’яненому стані», про що чорним по білому й записала вона у своєму документі. А селяни створили ініціативну групу. Просять допомогти провести ті законні збори, які обіцяють людям усі обласні і районні інстанції. Адже обіцяють і кажуть: «От зберетеся і вирішите, як бути — на все ваша воля». Але казали це і позаторік, і торік, а коли до діла доходить — почекайте. Чи діждуться у Гуляйполі землі? Хоч це і не те Гуляйполе, яке колись породило Нестора Махна, але...

На думку багатьох, з дивною програмою переміг на виборах у своєму окрузі Олег Царьов. Насправді — з правильною і актуальною, чудовою програмою. Олег Анатолійович нічого не обіцяв, лише захищати права і інтереси людей. «Настав час, — писав він у своїй програмі, — замислитися і вирішити: як жити далі? Як здолати кризу і лихо? Як створити умови для нормальної роботи і гідного життя? Вважаю, що секрет простий: країні, кожному місту і району, кожному селу потрібні порядок та чесні і компетентні керівники. Треба, щоб працювали чіткі державні механізми, а не влада чиновників-пройдисвітів. Необхідна влада законів, щоб слабкий не страждав від сильного, бідний — від багатого, а люди не почувалися вигнанцями на рідній землі. Настав час зупинити тих, хто знущається над країною і народом...».

Обіцяне Царьов тепер і виконує. Більше 800 тільки депутатських запитів адресував він до місцевих органів влади та правопорядку винятково за скаргами виборців. Скільки над народом глумитимуться? Більше 600 судових справ з подання його юридичної служби «Захист» виграно, та їм кінця-краю не видно. То чи під силу «перевернути» ситуацію одному депутату і його команді навіть в окремо взятому виборчому окрузі, не кажучи про весь дніпропетровський регіон?

Відповідь на це запитання дає ініціатива Олега Анатолійовича, що виникла ще раніше в його спілкуванні з селянами, а остаточно вималювалася під час спільної з редакцією «Голосу України» зустрічі у Криничках. Народний депутат запропонував програму консолідації прогресивних громадських та політичних сил дніпропетровського регіону «Соціальна пропозиція». Усіх зацікавлених він закликає приєднуватися і працювати разом, щоб «здійснювати захист законних конституційних і людських прав громадян на всіх рівнях та в усіх установах». Отож — у державних, адміністративних та правничих і судових установах, а також в органах місцевого самоврядування та Верховній Раді України. А ще здійснювати громадський та соціальний контроль за діяльністю тих самих установ, органів і служб стосовно захисту в них і ними прав населення. Зрозуміло, як відгукнуться на заклик Царьова в області — справа тих, хто має відгукнутися. Виявиться, певно, хто є хто. Однак нам цікаво буде це знати і відстежувати. Тим паче, що народний депутат окремим пунктом апелює і до засобів масової інформації, сподіваючись «на висвітлення і підтримку реалізації програми «Соціальна пропозиція». І «Голос України», по суті, перший погоджується на партнерське співробітництво і навіть, якщо хочете, журналістський контроль зі свого боку. Бо юридичний та соціальний захист людей на ділі справді нині потрібний над усе. Хто здійснюватиме його на Дніпропетровщині, може розраховувати на визнання парламентської газети. Бо ми за те, щоб ваші права та інтереси наших читачів та передплатників, їхні потреби і гідність у регіоні, нарешті, нікого не залишали байдужими.

Микола НЕЧИПОРЕНКО, Сергій ДЕМСЬКИЙ, Ігор НАУМЕНКО.

Дніпропетровська область.