На злітній смузі — кінь і трепетна лань

Гортаючи в архіві перші номери Тернопільської обласної газети «Вільне життя», натрапляєш на оголошення про початок повітряного сполучення між Києвом, Проскуровим (нині Хмельницький), Тернополем. Через рік після війни налагоджено авіасполучення між обласним і багатьма райцентрами.

Набагато зросли можливості Тернопільського аеропорту після введення наприкінці вісімдесятих нової злітно-посадкової смуги. Регулярні рейси з’єднували Тернопіль з Києвом, Москвою, Донецьком, Харковом, Одесою, Сімферополем... Місцевий аеропорт обслуговував майже 60 тисяч пасажирів у рік. Літаки Ан-2, вертольоти, що базувалися тут, виконували обліт ліній електропередач, газо- і нафтопроводів, сільськогосподарські роботи не лише в Україні, а й у Білорусі, Росії. Наліт на один гелікоптер був найвищий в Україні. Планувалося спорудити нове оригінальне — у вигляді літака — приміщення аеропорту. Але все це залишилося на папері й невідомо, чи стане воно колись реальністю.

За останні десять років регулярних рейсів з Тернополя не було. Занепад почався з поділу авіапідприємства на авіакомпанію і власне аеропорт. Такі процеси почалися в усій Україні і призвели фактично до втрати внутрішньої авіації. Державне підприємство «Аеропорт Тернопіль» перебивався чартерними рейсами до Італії, Іспанії, Туреччини, Австрії. Саме завдяки ним він не занепав остаточно. Але держава й далі «скидала» з себе все, що можна, в тому числі й аеропорти. Їх передали в комунальну власність, що могло означати тільки одне — повільне вмирання. Комунальне підприємство «Аеропорт Тернопіль», яке було в підпорядкуванні обласної ради, перейшло на єдиний податок. До речі, єдине в Україні. Лише податок на землю, а це 176 гектарів, міг знищити підприємство. Щоб вижити, чимало приміщень здали в оренду. Зарплата була скромна, але регулярна. Люди й тому були раді. Куди подітися, якщо рівень безробіття в області — один з найвищих в Україні.

Колишній директор підприємства Анатолій Мелехов вважає, що обрав правильну тактику. Чого не скажеш про тактику, яку застосували проти самого Мелехова. У жовтні минулого року його викликали до обласної ради і запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням. Він «на власне бажання» не погодився: якщо буде за що зняти — знімайте.

Директора, який керував аеропортом 18 років, підтримав колектив. Як буває в таких випадках, вчастили комісії: з податкової, пожежного нагляду, екології... Перевіряли здебільшого орендарів, у результаті чого їм було збільшено орендну плату. Загалом нічого серйозного не знайшли. Мелехова на якийсь час залишили у спокої, але не надовго. У грудні його знову викликали до обласної ради і наполегливо рекомендували написати заяву. Цього разу — у зв’язку з тим, що створюється нове комунальне підприємство — «Тернопільавіаавтотранс». Вирішили об’єднати аеропорт, який ледве зводив кінці з кінцями, із збитковими гаражами, що обслуговували обласну владу. Одне слово, як писав поет, запрягли в одну упряж коня і трепетну лань.

— Таке рішення може призвести до того, що аеропорт перестане відповідати вимогам необхідної сертифікаційної придатності, забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки, а також якості обслуговування пасажирів на рівні, якого вимагають чинні міжнародні нормативні документи, — так відреагувало на «схрещення» у листі до голови обласної ради Анатолія Жукінського Міністерство транспорту. У ньому наголошено: враховуючи важливе значення авіації для розвитку України і її престижу на світовому рівні, має приділятися велика увага до збереження аеропортів. У зв’язку з цією важливістю 2003 рік навіть проголошено роком розвитку аеропортів. Тому Мінтранспорту просило шановного Анатолія Олександровича «ще раз розглянути питання про доцільність об’єднання аеропорту з автотранспортним підприємством».

Однак шановний адресат рік розвитку злітних смуг вочевидь знехтував. Мабуть, в області вирішили, що престижу України ліпше слугуватиме місцевий гібрид коня і лані. Колектив такого конгломерату не сприйняв і звернувся по допомогу до народних депутатів Олександра Устенка і Ярослава Джоджика, але їхнє втручання не допомогло. Профспілковий комітет аеропорту спробував через суд скасувати рішення голови, однак обласний апеляційний суд залишив рішення без змін. Тоді повірений в інтересах працівників підприємства звернувся до Верховного Суду. Але цю заяву через два місяці самі працівники відкликали. До того ж одноголосно. Що змінилося за цей час?

А. Мелехов у січні таки написав заяву про звільнення. Директором КП «Тернопільавіаавтотранс» призначили Олександра Лобача. Чи то колектив змирився з поразкою, чи новий директор припав до вподоби, але сталося те, що сталося. До речі, у колективі неоднозначне ставлення до екс-директора. Анатолій Мелехов — успішний бізнесмен, має своє підприємство неподалік аеропорту, є співзасновником інших структур, зокрема банківських. Одне слово, Мелехов, керуючи аеропортом, встиг створити собі кілька запасних «аеродромів». Кому це сподобається?

Чи відновиться Тернопільський аеропорт? З якою метою створено симбіоз авіа- та автотранспорту? На жаль, відповіді на ці запитання ніхто не дає. В облраді, де народився і з чиєї подачі реалізовано задум, воліють про це не говорити. Олександр Лобач на моє запитання відповів, що, об’єднавши два підприємства, зекономили на ... бухгалтерії.

Однак ця економія в світлі чітких підрахунків має дивний вигляд. Народний депутат Олександр Устенко в депутатському запиті до прокурора Тернопільської області оперує іншою «арифметикою»: «Вважаю, що згадане розпорядження прийнято всупереч інтересам держави і територіальної громади, спричиняє лише істотні видатки обласного бюджету та не має під собою жодної економічної доцільності. Якщо ж у планах голови обласної ради залишається думка про існування аеропорту, то слід звернути увагу, що ліцензування, сертифікація та акредитація нового підприємства авіаційної галузі витягне з обласного бюджету понад 300000 гривень». І це ще не вся сума, в яку обійдеться симбіоз коня і лані. Невже ці гроші в області зайві?

Зрештою, справа не в зміні керівника. Підприємству потрібні серйозні інвестиційні вливання. У запропонованій вже новим керівництвом програмі розвитку підприємства на 2004—2005 роки зазначено, що комплекс перебуває у кризовому технічному та економічному стані. Комісія, яка нещодавно продовжила дію сертифіката придатності аеропорту до кінця цього року, і собі висловила низку зауважень. Потребує заміни світлосигнальне обладнання, капітального ремонту — приміщення аеровокзалу, огорожа. Ось де знадобилися б «зайві» реорганізаційні гроші!

Якщо точніше, то на все потрібно понад три мільйони гривень. Залучати їх з бюджету дотаційної області — утопія. Цього року, незважаючи на обіцянки новому керівникові, обласним бюджетом коштів на реконструкцію аеропорту не передбачено. О. Лобач, щоправда, сподівається на перегляд бюджету. Але невідомо ще, як депутати взагалі сприймуть створення симбіозного «Тернопільавіаавтотрансу». З ними ніхто не радився, а мали б, оскільки йдеться про майно територіальної громади.

Ситуація навколо аеропорту хвилює народного депутата Олександра Устенка. Він розмовляв з цього приводу з Прем’єр-міністром Віктором Януковичем, Міністром транспорту Георгієм Кірпою. Пропозиції зі столиці цікаві. Компанія «АероСвіт» не проти літати влітку з Тернополя на Одесу і Сімферополь. З квітня передбачається налагодити регулярне сполучення зі столицею. Квиток до Києва коштуватиме 160 гривень. Чи багато знайдеться охочих подорожувати літаком?

Аналіз показує, що майже 70 відсотків пасажирів, котрі мандрують за океан до Нью-Йорка чи Торонто, — із західних областей. Оскільки Тернопіль, як вже згадувалося, у центрі західного регіону, звідси планувалося возити пасажирів літаком Л-410 до Борисполя. Тепер, через названі пертурбації, невідомо, чи задум буде реалізовано. Питання життєдіяльності аеропорту нерозривно пов’язане з майбутнім Тернопільщини взагалі. Обласний центр, з яким немає регулярного повітряного сполучення, безперспективний. Чутки про розформування області небезпідставні. Діючий аеропорт — серйозний аргумент на її користь. Гріх не скористатися подарунком долі. Тернопіль вигідно розташований не тільки на карті Західної України, а й Європи взагалі. Область належить до рекреаційної зони. Що ж це за туристична зона без авіасполучення?

Крім того, на початку дев’яностих тут передбачалося облаштувати пункт літаків швидкої допомоги: виявляється, звідси без дозаправки літаки санавіації (йшлося про французькі «Фалькони») можуть дістатися будь-якої точки Європи. Але з відомих причин ця ініціатива не мала продовження. Зате з’явилася нова: про проходження транс’європейського транспортного коридору А-5 через Тернопіль і далі на Хмельницький і Вінницю. Але для цього місцева влада має позбутися комплексу провінційності й навчитися тягнути за «вуха» інвестиції. Зокрема, для того, щоб оживити аеропорт. Очевидно, що столична влада не перейматиметься проблемами регіонів. Ініціатива повинна виходити знизу. Інакше Тернопільщина може назавжди залишитися депресивною територією. Без лані й доброго коня. Хіба що із занедбаною шкапою.

Хто очистить злітну смугу від гальма? Хто наважиться повернути крила тернопільським небесам?