Сьогодні ми підсумовуємо результати проведеного власними кореспондентами опитування наших читачів. Нагадаємо: опитування проведено в 19 регіонах країни. На жаль, через об’єктивні причини у деяких регіонах не вдалося провести моніторинг суспільних настроїв читачів нашої газети.
Як відомо, власні кореспонденти просили респондентів відповісти на запитання:
— Чи підтримуєте зміну моделі управління державою з президентської на парламентсько-президентську модель:
— так;
— ні;
— не визначився;
— свій варіант?
Зрозуміло, одностайної відповіді чекати не доводилося. Однак, за всіма ознаками, наші громадяни починають розуміти: без подальшого реформування політичної системи неможливі ні економічні перетворення, ні поліпшення соціально-економічної ситуації в Україні. Особливо з огляду на євроінтеграцію, проголошену керівництвом держави. Адже у всіх країнах Європи, за винятком Франції, діє модель парламентсько-президентської або парламентської республіки.
За зміну моделі управління державою висловилася більш як третина опитаних — 33,67 відсотка респондентів. Найбільше прихильників парламентсько-президентської республіки проживає в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Сумській (ствердно відповіли на запитання по 60 відсотків опитаних) та Дніпропетровській (45 відсотків) областях.
Водночас понад чверті опитаних — 26,28 відсотка —висловилися за збереження наявної моделі управління державою. Вони переконані, що повинна існувати персональна відповідальність за стан справ в Україні. Серед прихильників сильної президентської моделі управління домінують різні настрої. Одні з них звикли з колишніх радянських часів, що країною має керувати одна особа. Інші схильні чекати появи «доброго царя». Інші мають на увазі приклад Сполучених Штатів Америки, або ж наших сусідів білорусів. Найбільше опонентів у змін, запропонованих Президентом України, проживає в Львівській (45 відсотків респондентів), Рівненській (40 відсотків опитаних) та Харківській (35 відсотків) областях.
Однак значна частина наших читачів й досі не визначилася у своєму ставленні до запропонованої політичної реформи. Такі становлять більш як третину — 35,25 відсотка — опитаних. Дехто з них не цікавиться, за їхнім висловом, політикою, інші вважають, що «від зміни місць доданків сума не міняється». А дехто думає лише про день сьогоднішній. Підсумовуючи, можна стверджувати, що на цю категорію респондентів вельми сильний вплив має соціально-економічне становище в Україні. Більшість таких громадян проживають у Житомирській (65 відсотків опитаних), Луганській, Хмельницькій (50 відсотків респондентів) та Тернопільській (45 відсотків) областях.
Майже п’ять відсотків наших читачів пропонують свої варіанти облаштування нашого державного дому. Найбільше таких громадян проживають у Луганській та Черкаській областях — 30 відсотків. Свої варіанти реформування політичної системи запропонували кожен четвертий сумчанин та кожен п’ятий кіровоградець. З’ясовується, в Україні ще залишилося чимало прихильників радянської системи влади. Хоч як дивно, є чимало прихильників і монархічного ладу, проте відомо, що в Україні ніколи монархії не було, за винятком періоду перебування нашої держави у складі Російської імперії.
Завершуючи огляд проведеного дослідження, не можна не звернути увагу на деякі застереження. Так, частина наших читачів вважають, що верхня палата парламенту на цьому етапі нашій державі не потрібна. Тим паче що адміністративно-територіальна реформа, про яку вельми багато говорили, так і потонула у розмовах. Отже, чи варто ставити воза попереду коня? З другого боку, дехто висловлює — і не без підстав — тривогу, що так в Україні посилиться авторитарний режим, на кшталт білоруського. Особливо з огляду на призначення Президентом України силових міністрів, а також глав обласних державних адміністрацій. Наші респонденти переконані: щоб уникнути у майбутньому негативних тенденцій в управлінні державою, Кабінет Міністрів — у повному складі — має затверджувати Верховна Рада. Окрім того, глава держави після консультацій з лідерами політичних партій повинен доручати формувати уряд лідеру партії—переможця на парламентських виборах, який зможе знайти компроміс з іншими партійними лідерами. Варто зауважити, що пропонується також змінити функції голів облдержадміністрацій, які можуть призначатися Президентом, але мусять стежити в регіонах за дотриманням Конституції і законів України, а також прав і свобод наших громадян.