Акти державні —відповідальність персональна

Аграрні перетворення на селі забезпечили певні позитивні зрушення в агропромисловому комплексі, зокрема у створенні нової юридичної схеми земельних відносин. Проте для більшості селян вони залишаються маловідчутними. Це пов’язано передусім із  серйозними порушеннями норм чинного земельного законодавства, допущеними у процесі реформування, про що свідчать і матеріали перевірок, і численні скарги селян.

Насамперед це стосується механізму визначення кола осіб, які мали право на земельну частку (пай), спрощення процедури землевпорядних робіт під час паювання землі. Поза увагою залишилися працівники соціальної сфери села, є проблема із забезпеченням землею переселених громадян із Чорнобильської зони, кримських татар, а також працівників, які багато років працювали в господарствах, але перед паюванням землі змушені були з об’єктивних причин вийти з них і перейти на іншу роботу.

Ще одне болюче питання — виділення земельних часток у натурі. Тут порушення законодавства набуло масового характеру. Зазвичай виділення паїв у натурі здійснюється без урахування екологічного стану грунтів, їх придатності для сільськогосподарського виробництва. Гірше того, не завжди уточнюються списки селян, які мають право на земельну частку, навіть їхнє бажання, а в окремих господарствах земельні ділянки для членів однієї сім’ї виділяються у різних місцях. Це, по-перше, створює труднощі з обробітком землі, а по-друге — ускладнює процес передачі паю у спадщину та в разі обміну, на що кожний власник має право.

Потребують також термінового врегулювання проблеми виплати орендної плати за земельні частки (паї), удосконалення договорів оренди, оскільки в багатьох господарствах у них не враховуються інтереси селян. Адже істотною залишається різниця в розмірах орендної плати за земельні частки (паї) по регіонах. До того ж не в усіх випадках це пов’язано із якістю земель, а в більшості — це самодіяльність місцевих органів влади.

Украй важливе питання — розрахунки із власниками землі. До цього часу в багатьох господарствах орендна плата селянам виплачується в натуральній формі, а в грошовій — лише 5—10 відсотків. Це створює соціальну напруженість і дає привід для різних зловживань з боку орендарів, якими сьогодні займаються органи прокуратури. Кому, зокрема, не відомо, що минулого року селянам на паї видавали зерно за цінами, значно вищими від ринкових?

Хід реалізації аграрної реформи свідчить і про відсутність чітких концептуальних напрямів розвитку аграрного сектору в нових ринкових умовах. Тому уряду необхідно найближчим часом розробити аграрну доктрину стратегічного характеру на перспективу.

Аналіз скарг і звернень до Верховної Ради України, до фракції Аграрної партії України свідчать також про те, що з боку центральних та місцевих органів виконавчої влади не відпрацьований системний підхід у питаннях регулювання земельних відносин, немає координації дій правоохоронних органів, прокуратури і суддів проти різних зловживань і порушень. Так, скажімо, вже декілька місяців намагаються захиститися від натиску групи заїжджих спритників 120 місцевих селян на чолі з директором Накіськом Миколою Артемовичем села Нехвороща Новосанжарського району на Полтавщині. На їхні землі накинули оком заїжджі бізнесмени, яких цікавлять тут не так самі землі, як відкриті родовища нафти. Тож і залучили, а може, й найняли для своїх нехитрих справ навіть місцеву владу. Селянам обіцяють золоті гори і на кабальних умовах укладають такі договори оренди земельних ділянок, за якими земля вже ніколи до них не повернеться. А хто ж нестиме за це відповідальність? І таких прикладів, на жаль, немало.

Враховуючи важливість і актуальність згаданих проблем, фракція Аграрної партії України запропонувала для розгляду цілу низку законопроектів, які мають серйозно оздоровити ситуацію, що склалася у багатьох реформованих господарствах.