Уже другий рік наші міста, села й селища формують свої кошториси за новим Бюджетним кодексом, прийнятим парламентом 2001 року. Ще одним дороговказом для територіальних громад є схвалений 1997 року закон про місцеве самоврядування. Як діють ці закони, в чому вони недосконалі, чи вистачає повноважень місцевим органам влади — про це розмова нашого кореспондента з сільським головою Миколаївки Станично-Луганського району Луганської області Надією ГРЕБЬОНКІНОЮ.

— Що приніс вам довгоочікуваний Бюджетний кодекс?

— Раніше ми не знали, які доходи залишать на наступний рік. Тепер, подобається він чи ні, але є відсоток, який отримують сільради, і можна заздалегідь прогнозувати доходи. Хоча несправедливо, що на селі залишається лише 25 відсотків прибуткового податку, а решта йде вище — в район, область, Київ. Якби залишалося принаймні 40 відсотків, могли б зробити багато. Навіщо нам дотація, коли можемо отримати ці доходи й значно вищі самі?

У Бюджетному кодексі чітко розмежовано, що з якого бюджету фінансується — районного, обласного, державного. Однак є невідповідність між законами. Скажімо, за законом про місцеве самоврядування до повноважень сільського виконкому належить підвіз дітей до школи. Але за Бюджетним кодексом всі затрати з утримання шкіл лягають на районну раду. А в неї за такого бюджету немає можливості організувати підвіз дітей без нашої допомоги. І якщо ми допомагаємо школі, то це вже вважається нецільовим використанням коштів. На мій погляд, потрібно внести відповідні зміни до закону про місцеве самоврядування, щоб він не суперечив Бюджетному кодексу.

Сільради мають власні повноваження, та більша частина — делегованих. За законом про місцеве самоврядування держава має забезпечувати виконання делегованих повноважень у повному обсязі, але ми цього не маємо. Хоча з усіма проблемами люди йдуть передусім до нас.

— Як же вдається викручуватися?

— Випрошуємо у всіх, а також завдяки місцевим програмам. Торік змогли виконати бюджет, стягнувши, як то кажуть, усе, що можна. Ще одна вада Бюджетного кодексу — до місцевого бюджету не можна вносити жодних коректив з початку року до жовтня. А як на дев’ять місяців наперед передбачити все, що буде?

Немає й доброго закону про житлово-комунальні служби. Коли приймався закон про місцеве самоврядування, ніхто не думав про реформування сільського господарства. Всі комунальні служби «лежали» на базових господарствах, спочатку їх фактично умертвили, а тепер передали місцевим радам. Нині ми створили свій комунгосп. У його компетенції — вода, каналізація, дороги, вивіз сміття. Але найбільша проблема — як поставити комунгосп на ноги. Замовлень практично немає, хоча маємо бригади будівельників, оздоблювачів, зварників, надаємо транспортні послуги. Всі комунікації й очисні споруди у жахливому стані, адже їх будували ще в 60—70-х роках. Порушуємо ці проблеми на всіх рівнях, але без грошей їх не вирішити. Має бути державна програма.

— На ваш погляд, ідеальний місцевий бюджет — це який?

— Насамперед самодостатній, що формується знизу. Спочатку сільський бюджет, за мінімумом, найнеобхідніші затрати, а потім вище. Хочеш шикувати — шукай додаткові кошти. Але не можна жити з того, що отримуємо як залишки від державного, обласного і районного бюджетів. Формула, за якою розраховуються сільські бюджети, не відповідає навіть мінімальним потребам. Скажімо, до цьогорічного бюджету ми заклали зростання мінімальної зарплати за відповідним законом, хоча вже очевидно, що ніякої дотації не отримаємо. А як пояснити людям, чому не виконується вже чинний закон?

Цьогорічний бюджет нашого села — 314 тисяч гривень. Але 81 тис. грн. у видатковій частині не покривається доходами. Тобто на цю суму треба шукати додаткові доходи або скорочувати видатки.

— І останнє. Чи допомагає вам у роботі парламентська газета «Голос України»?

— Для мене головне — там друкуються всі закони і зміни до них, пропозиції, обговорення законопроектів. Хотілося б, щоб на її сторінках можна було більше прочитати, як виконуються ці закони. У сільраді є підшивки «Голосу України» за всі роки, щоб закони були завжди під рукою. Це незамінне для керівника. Хотілося б також більше дізнатися про хід реформування села, як виживають місцеві ради в інших регіонах України, їх позитивний досвід.

Інтерв’ю взяла Юліана ШЕВЧУК.

Київ — Миколаївка.