Вітчизняні чорноземи — резерв для всієї Європи

— Маю велику честь з трибуни парламентської асамблеї говорити сьогодні про Україну, яку ще в минулому столітті почали називати житницею Європи і на території якої є до 25 відсотків світових чорноземів,— зазначив 

М. Гладій. — Це підтверджує те, що природний потенціал сільського господарства у нас надзвичайно високий і має великі перспективи в майбутньому.

З другого боку, Україна на 30 відсотків селянська держава. Сільські райони становлять мало не 80 відсотків її території, в яких проживають майже 16 мільйонів населення країни, або кожен третій мешканець.

Отже, сільськогосподарський сектор держави і економічно, і соціально надзвичайно потужний і динамічний. І головне — привабливий. Тому питання, які розглядають на нинішній сесії асамблеї у форматі нової сільськогосподарської політики, нам близькі і зрозумілі.

Мало того, це питання нашої внутрішньої аграрної політики з перших днів незалежності країни. І особливо після того, як сільське господарство стало на рейки приватної власності. Питання відновлення екологічної рівноваги, поліпшення здоров’я землі, захист та збереження всього навколишнього середовища і насамперед ландшафту в сільських районах ми вважаємо сьогодні пріоритетними.

Для цього у нас розроблена державна програма. Вона багатогалузева і передбачає цілий комплекс заходів із збереження земельних, лісових і водних ресурсів. До того ж у водоохоронній діяльності, на основі двосторонніх міжурядових угод, співпрацюємо зі Словаччиною, Угорщиною, Румунією.

Проте найбільше нас хвилюють сьогодні питання збереження чорноземів. Це колосальне надбання земної природи. Але лише спільними зусиллями ми можемо його зберегти і примножити.

Я кажу спільними, бо це великий резерв у майбутньому для всієї Європи. Оскільки, як засвідчує статистика, земельні ресурси для виробництва продуктів харчування в кожній країні Євросоюзу з кожним роком зменшуються. Тому в діяльності із збереження чорноземної зони, розрахованій на багато років, Україна потребує підтримки європейського і світового співтовариства. Зокрема, міжнародних фінансових інституцій із створення Земельного банку. З такими пропозиціями від імені нашої української делегації я звертаюся до Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, урядів країн європейського співтовариства.

Мало того, я пропоную у проекті резолюції окремим пунктом виписати розділ про захист і збереження на всій території Європи чорноземів для виробництва на них біологічно чистих продуктів. Вношу пропозицію оголосити чорноземи зонами продовольчої безпеки. Зонами вільними від будь-яких хімічних засобів.

Друге питання, до якого я хочу привернути вашу увагу, — це збереження у сільській місцевості природної ландшафтної спадщини та розвиток культурних надбань наших народів.

Якщо казати про українське село, то за своїми зовнішніми ознаками й особливо внутрішнім культурним та духовним потенціалом це, без перебільшення, — унікальне явище світової цивілізації. Це — джерело національної мови, народної пісенності та фольклору. До того ж саме на селі збереглися окремі традиції і звичаї ще дохристиянських часів. Наше село, на щастя, в рамках розумного зберігає певний імунітет проти тотальних наступів урбанізації та глобалізації. Саме завдяки цьому вдалося зберегти в сільській місцевості значну кількість річок і озер, рідкісні породи флори і фауни, унікальні пам’ятки архітектури. Як наслідок, широкого розвитку набуває у нас сільський зелений туризм.

Закінчуючи свій виступ, я хочу ще раз підкреслити, що українське село за своєю природною, культурно-духовною і, наголошую, моральною сутністю, яка складалася віками, є хорошим зразком для створення моделі сільського поселення ХХІ століття. Тобто його основні конструкції відповідають тим вимогам, які ставить перед собою на майбутнє асамблея в рамках нової сільськогосподарської політики.

Тому наша делегація підтримує проект резолюції, запропонований Комітетом з питань охорони навколишнього середовища, сільського господарства, місцевих та регіональних справ.

 

1 квітня 2003 року, м. Страсбург.