Україна сподівається отримати членство у Світовій організації торгівлі вже 2004 року. Втім, суперечки навколо цієї дати точаться й досі. На адресу головного переговорника — Міністерства економіки та з питань євроінтеграції — лунає чимало критики. Найбільше хвилюють строки та умови, на яких Київ прагне приєднатися до всесвітнього торговельного клубу. Про це — розмова кореспондента «ГУ» з Міністром економіки України Валерієм ХОРОШКОВСЬКИМ.
— Чи справді ми приєднуємося на відверто дискримінаційних умовах? Приміром, багатьох непокоять наші зобов’язання за «необов’зковими» секторальними угодами...
— Ці угоди не є «необов’язковими». Країни, які отримали членство в СОТ ще до того, як у рамках цієї організації виникали окремі секторальні угоди, справді не повинні до них приєднуватися. Для нас це спосіб спрощення переговорів, можливість одночасно погодити багато питань з багатьма країнами. Нам все одно довелося б узгоджувати ці позиції, але набагато складнішим шляхом, у рамках двосторонніх переговорів.
Україна заявила про приєднання до 16 з 19 чинних секторальних угод та ініціатив. Домовляючись у такий спосіб про поступове зниження ввізного мита, ми передбачаємо певний перехідний період. Тому я не розумію, в чому тут дискримінація.
— У Росії на зміну тезі про синхронізацію вступу до СОТ з Україною прийшла теза про узгодження тарифних позицій. Схоже, в Москві визнали, що ми опинимося в СОТ раніше...
— Хто раніше — важко сказати, адже в нас різна тактика. Росія ще не підписала жодного двостороннього протоколу про доступ до ринків товарів та послуг, але, на відміну від нас, уже давно працює над підсумковим звітом. А щодо синхронізації, то ми з Росією — на різних щаблях переговорного процесу. То що нам, повернутися назад?
— У Росії наполягають на узгодженні тарифних позицій «четвірки» під час вступу до СОТ. Про це казав і віце-прем’єр Віктор Христенко за тиждень до третього засідання групи високого рівня з підготовки концепції Єдиного економічного простору. Російський президент зарахував це питання до переліку «істотних труднощів» на шляху створення ЄЕП...
— Я не можу коментувати чиїсь заяви, тим більше що кожен політик чи кожна країна може мати своє бачення цього процесу. Українська делегація виходила з того, що першим етапом на шляху до ЄЕП має бути саме повноцінна зона вільної торгівлі. Ця мета потребує політичної волі сторін, а не узгодження позицій на переговорах із СОТ.
— І США, і Євросоюз пообіцяли сприяти якнайшвидшому входженню України до СОТ. Водночас ніхто не поспішає надавати нам ринковий статус. Чи можна бути членом всесвітнього торговельного клубу і не бути країною з ринковим статусом?
— Якщо ми отримаємо такий статус від Євросоюзу, тоді можна не чекати отримання ринкового статусу від США. І навпаки. До речі, це питання наше, а не тих, хто має нам надати цей статус. Запитаймо себе, чи готові ми сьогодні бути країною з ринковим статусом у цілому? Це і клімат підприємництва, це і прозорість, і зрозуміла податкова політика. Хочу зазначити, що заходи, яких вживає уряд стосовно податкової реформи, детінізації економіки, спрямовані й на отримання ринкового статусу.
— Чи скоро з’явиться план компенсаційних заходів, покликаних підготувати економіку до роботи в умовах більш жорсткої конкуренції?
— Коли ми говоримо про економіку, це більше стосується внутрішніх трансформацій. Вступ до СОТ може стати такою палицею, яка дуже боляче вказуватиме на прогалини в наших реформах. Цей процес треба синхронізувати з внутрішніми реформами. А компенсаційні заходи — передусім поінформованість. Брак знань завжди породжує сумніви. Колись СОТ здавався віддаленою і непевною перспективою, і я не відчував великої зацікавленості в інформації про переговорний процес, про стандарти цієї організації з боку наших промисловців та підприємців. Тепер відчуваю.
— Деякі експерти радять не поспішати будь-що отримати омріяне членство в СОТ до наступного раунду багатосторонніх переговорів...
— Можливо, я когось здивую, але справжніми, комплексними експертами з цього питання — осіб десять. І всі вони якраз радять прискорити переговорний процес. Якщо ми не встигнемо до наступного раунду... Ми погіршимо собі умови вступу, бо тоді будуть запропоновані нові, набагато жорсткіші стандарти. І наш шлях до Світової організації торгівлі буде набагато довший і витратніший. Йтиметься вже не про збереження того чи іншого виробництва, а про те, буде наша держава інкорпорована у світовий економічний порядок чи ні.
— Вам також закидають відсутність комплексного аналізу плюсів та мінусів членства в СОТ.
— Про це найчастіше кажуть люди, які нічого не розуміють у цьому процесі, або ті, хто намагається його стримати. Але мають бути пріоритетні речі, має бути внутрішнє самовизначення, чи йдемо ми у той європейський світ, який окреслили собі як стратегію, чи не йдемо. Негатив — це бюджетне дотування і неконкурентність, позитив — це якість, підвищення зарплати, доходів населення, конкурентоспроможність, енергетична незалежність. Треба це рахувати чи не треба? Звичайно, ми це порахуємо. Але коли маємо 50 відсотків тіньової економіки, масову контрабанду, чи будуть до кінця коректні ці висновки? Завжди можна сказати: аналіз недостатній, тому вступати ми не будемо. Навпаки, наше членство у всесвітньому торговельному клубі треба розглядати як каталізатор позитивних внутрішніх змін.
— На якій стадії переговорного процесу із СОТ ми перебуваємо?
— Ми фактично пройшли дві третини шляху. Підписали 13 протоколів про взаємний доступ до ринків товарів та послуг, зокрема з Євросоюзом. 25 лютого цього року під час десятого засідання Робочої групи з розгляду нашої заявки було прийнято рішення про початок підготовки підсумкового документа — Звіту Робочої групи. Однак саме по собі це рішення не гарантує членства в СОТ. Одночасно з підготовкою звіту маємо вирішити низку проблемних питань, пов’язаних, зокрема, з гармонізацією законодавства. Після затвердження звіту ми фактично приєднаємося до Світової організації торгівлі.
— Український уряд сподівається на затвердження Звіту вже у вересні, на наступній міністерській конференції СОТ в Канкуні?
— Бажано, але ми навряд чи встигнемо.
— Яка остання дата завершення всіх формальностей, зокрема для підписання двосторонніх протоколів?
— Кінець цього року. Президент у щорічному посланні до парламенту підтвердив, що Україна має намір приєднатися до СОТ 2004 року.
— Одне з найважливіших завдань у контексті приєднання до СОТ — гармонізація законодавства. Які нормативні акти треба ухвалити насамперед?
— Першочергові — майже 30 законів. У нас є вже борги, зокрема, «бородата» проблема з наданням пільг в автомобільній галузі. Маємо найближчим часом запропонувати закон про автомобілебудування та зміни до закону про інтелектуальну власність. Щодо останніх, то ми вже зробили спробу провести їх через парламент, але, на жаль, вони отримали тільки 209 голосів. Гадаю, через слабку роботу з фракціями і комітетами. Автомобілебудування — проблема набагато складніша. Різні учасники ринку лобіюють різні варіанти і навіть підходи до цього закону, але Мінекономіки тут уже визначилося. Найближчим часом запропонуємо закон європейського зразка. Є багато інших законів, зокрема Митний кодекс, який ухвалили, проте відклали його введення в дію. Це — наші борги.
Записала Ганна ЛУКАНСЬКА.
