Виступ лідера фракції «Наша Україна» Віктора Ющенка під час парламентських слухань «Реформа політичної системи в Україні: мета та концептуальні засади конституційних змін»
Очевидно, не є дискусійним те, що для проведення будь-якої реформи, в тому числі й політичної, треба дотримуватися певних фундаментальних правил і умов.
Умова номер один. Ключова проблема реформи — це питання довіри. Тому ті, хто пропонує реформу, повинні передусім мати моральне право на такі ініціативи і володіти унікальною довірою людей.
Умова номер два. Політичні сили повинні бути міцно сконсолідовані навколо цілей і концептуальних засад реформи, яка має забезпечити формування конституційної більшості в 300 голосів для ухвалення цих питань парламентом.
І, нарешті, умова номер три. Політична реформа має здійснюватися на базі чіткого дотримання чинних законів і Конституції країни.
У вас не постає запитання: чому політичну реформу пропонує українська влада, яку підтримують лише шість відсотків українців, причому за 18 місяців до завершення своїх повноважень? Чому політичну реформу гаряче підтримують політичні сили, які програли вибори? Чому політичну реформу пропонують тоді, коли український парламент не має навіть простої демократичної більшості? Натомість є адміністративна більшість, яка керується з другого поверху адміністрації Президента аутсайдером парламентських виборів. І врешті-решт, чому єдиний законодавчий інститут — парламент України — вочевидь усувають від роботи над удосконаленням Конституції, а його функції незаконно підмінюють референдумом прямої дії?
На всі ці запитання є одна відповідь. Істинна ціль влади в запропонованій реформі — не що інше як продовження своїх владних повноважень незаконним шляхом і забезпечення самозбереження. Для цього влада обрала антиконституційний шлях і формує політичний переворот.
Тому ми рішуче проти цього! Ми категорично проти пропозицій проведення референдуму з питань політичної реформи, бо знову буде фальсифікація, залякування, підміна бюлетенів, протоколів, «мертві душі» та 102 відсотки голосів на підтримку ініціатив Президента. Потім уранці ми зі здивуванням дізнаємося, що народ нібито проголосував за створення верхньої палати парламенту чи то з лордів, чи то з масонів або шевальє.
Шановна владо, досить дурити народ! Я звертаюся до громадян України: не потурайте владі, вона вас обдурює, як обдурила на виборах 2002 року і на референдумі 2000 року. Не забувайте про це!
Наступне і головне: чи потрібна політична реформа Україні? Так, потрібна, як кисень. Бо система української влади за своєю суттю не є демократичною і відповідальною. Ми маємо авторитарний режим: Президент не несе політичної відповідальності за уряд, який призначає; парламент не має впливу на формування уряду; уряд не несе відповідальності перед парламентом і виборцями. Ось вам завершена форма безвідповідальності влади, яка діє в Україні останніми роками. І як результат — бідність, кинуті напризволяще люди, неконтрольована влада феодального штибу.
Про яку політичну реформу може йтися у цьому парламенті? Замислімося над тим, про які зміни треба говорити сьогодні.
Теза номер один. Я переконаний, що душа нашої Конституції, її суть — розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Він визначальний — вже після нього йдуть розділи: «Верховна Рада України», «Президент України», «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», «Прокуратура», «Конституційний Суд України» та інші, в яких виписано механізми реалізації прав людини.
Дозвольте нагадати вам кілька конституційних прав людини і громадянина.
«Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» (ст. 29). Я запитую у 48 мільйонів українців: ви вільні, ви захищені? Ні.
«Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції» (ст. 31). Це просто іронічно звучить в Україні.
«Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя» (ст. 32). Шановні, у ваше життя втручаються щодня, на кожному кроці.
«Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань» (ст. 34). Країна живе за темниками адміністрації Президента, переслідують, убивають журналістів.
«Громадяни України мають право на свободу об’єднання» (ст. 36). Я звертаюся до народних депутатів чинного парламенту: шановні, ви пробували створити тут демократичну більшість? І що у вас вийшло? Так, нічого не вийшло.
«Громадяни мають право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» (ст. 38). Якщо не родич і не сват, у жодні органи влади ви не пройдете — результати голосування сфальсифікують, протоколи підроблять.
«Громадяни мають право збиратися мирно» (ст. 39). Ви пробували хоч раз мирно зібратися?
«Кожен має право на підприємницьку діяльність» (ст. 42). Спробуйте її організувати, якщо не маєте «даху» в СБУ, МВС або податковій.
«Кожен має право на працю» (ст. 43), «на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї» (ст. 48). Хто має ці права захищені? Ніхто.
То хіба нам Конституцію треба змінювати? Ні, нам треба змінювати владу!
Нам треба таку владу, яка шануватиме букву Конституції, букву закону, яка гарантуватиме їх дотримання, матиме сучасну політичну культуру.
І як висновок. Шановна владо! Якщо у вашому публічному домі справи не йдуть на лад, не ліжка треба переставляти, а змінювати кадри.
Теза номер два до нашої дискусії. Вже сьогодні можна багато що зробити, за нинішньої політичної системи, якщо чинний парламент доможеться впровадження законів про вибори народних депутатів України на пропорційній основі, про Кабінет Міністрів, про Президента, про вибори Президента, про прокуратуру, про Суспільне радіо тощо. Що нам заважає, шановні друзі, якщо ми дбаємо про демократію? Що нам заважає припинити «водити козу» в парламенті і забезпечити демократію? Штани.
Теза номер три. Прийняття зазначених законів не завершує політичної реформи, а підводить до найскладнішого її етапу — конституційної реформи. Слід відзначити, що чинна Конституція себе не вичерпала, влада ще навіть не розпочинала її реалізацію, і тому головне — треба змінювати не Конституцію, а практику застосування Конституції. Це суть.
Окремі конституційні норми справді потребують змін, їх треба вносити. Проте ці зміни мають бути результатом політичного компромісу і нової політичної консолідації, а не шахрайства влади.
Дев’ять останніх років нас переконували в потребі формування сильної президентської влади, і в результаті ми отримали слабкий парламент та авторитарну владу. Тепер нам пропонують іншу модель.
Що насправді потрібно Україні? Україні потрібні сильний Президент і сильний парламент. Сильний Президент — це відповідальний Президент. Сильний парламент — той, що забезпечує усталену демократію і не допускає узурпації влади.
Тому ми виступаємо за конституційні зміни, що передбачатимуть:
— збереження чинних строків повноважень Президента, Верховної Ради, органів місцевого самоврядування;
— збереження існуючої моделі парламенту, проведення виборів до Верховної Ради на пропорційній основі, створення за результатами виборів міжпартійної коаліції, яка об’єднується в більшість народних депутатів;
— призначення і звільнення парламентом Прем’єр-міністра та уряду, можливість висловлення недовіри всьому складу уряду або окремим його членам;
— посилення відповідальності парламенту через застосування механізму його розпуску Президентом України;
— наповнення реальним змістом владного статусу Кабінету Міністрів як вищого і єдиного органу державної виконавчої влади, забезпечення повновладних функцій виконкомів рад як територіальних ланок виконавчої влади.
Тільки така логіка політичної реформи приведе до широкої консолідації політичних сил і забезпечить запровадження демократичних засад організації життя в державі. Від цього виграє і людина, і країна.
