Слова і справи

Саме так назвав Леонід Кучма програму уряду Віктора Януковича, ухвалену Верховною Радою минулого тижня. У цьому документі позначено багато корисних речей, котрі потрібно зробити в нашій країні. Тут тобі і комплекс соціальних проблем. І необхідність розробки державних балансів з основних галузей. І пріоритетне інвестування в галузі високих технологій — космічну, енергетичну, літако- і машинобудування, інформатику і зв’язок, в оборонно-промисловий комплекс і, звісно, у сільське господарство.

Одне слово, усе, як завжди. Індульгенцію на рік спокійної роботи уряд отримав. Озвучено багато правильних положень, але... той самий Леонід Данилович під фактом ухвалення урядової програми провів, можна сказати, знаменну риску. Висловившись у тому сенсі, що коли Кабмін її виконає, то сам Віктор Янукович не без успіху зможе претендувати на роль глави держави на наступних президентських виборах. Ось це «коли» і бентежить... Практично усі попередні керманичі від економіки складали програми, одержували від ВР однорічну індульгенцію, ну і де вони, результати?

Щоправда, минулого тижня нинішній Кабмін учинив кілька конкретних дій. По-перше, видав постанову про підвищення трудових пенсій з 01.07.2003 року, заклавши вихідною точкою в системі їх розрахунку 50 гривень замість 47. У результаті максимальна трудова пенсія тепер збільшиться до 150 гривень. У тих, хто працює на шкідливому виробництві, — до 200. А в гірників, чий підземний стаж обчислюється 20 роками і більше, — до 275 гривень. Звичайно, не бозна-що, та все-таки.

По-друге, — і як на мене, це такий само відрадний факт, — ухвалено конкретне рішення про модернізацію енергетичної галузі. Я маю на увазі будівництво трьох вставок постійного струму на західному кордоні і реставрацію ЛЕП 750 кіловольтів «Південно-Українська АЕС — Ісакча».

Звісно, безпосередньо це рішення м’яса й молока на наші кухні не додасть. Проте дасть змогу нашій державі експортувати до Європи високоліквідний і, що не менш важливо, високотехнологічний продукт — електроенергію. А це вже не порожня балаканина про євроінтеграцію. Що й радує.

Порадував минулого тижня усіх нас і Держкомстат, повідомивши, що послуги зв’язку з початку року не подорожчали. Мабуть, це єдина сфера, котра за минулі місяці не зазіхнула на гаманець обивателя — рядового платника податків. Хоча, з другого боку, за минулий рік ми стали віддавати за письмові повідомлення на 4,1 відсотка більше, а за право поговорити по телефону — на 0,3 відсотка.

Дрібниці? Проте на тлі розвитку інфляційних процесів — не такі вже й малі. І для сімейних бюджетів пересічних українців дуже навіть відчутні. І Мінекономіки вже визнало, що прогнозоване падіння купівельної спроможності гривні буде перевищено більш як на 30 відсотків. Замість 5,6 очікується інфляція у 8 відсотків. Це сьогодні. А що буде завтра? На скільки реально схудне наша гривня?

Названо дві причини начебто несподіваного інфляційного стрибка. Невтішні види на врожай і неминуче зростання тарифів на комунальні послуги. Одне слово, як казав незабутній Остап Сулейман Берта Марія Бендер-бей, пишіть листи. Доки для вас це ще порівняно по кишені.

Нарешті сказано і про, вибачте на слові, бардак, що діється в корпоративному управлінні вітчизняної закваски. Сказано самим Леонідом Даниловичем. У розповсюдженому минулого вівторка тексті щорічного послання Президента Верховній Раді.

Хоч і важко повірити, що в нас в Україні 17 мільйонів тримачів акцій, а отже, повноцінних власників засобів виробництва, що 75 відсотків ВВП створюється корпоратизованими підприємствами, — а саме такі цифри навів Леонід Кучма, — з іншими оцінками Президента не погодитися просто не можна. Візьмімо такий приклад. Де дивіденди за тими акціями, котрі ще залишаються на руках у дрібних акціонерів? Не одержують їх (принаймні офіційно) і тримачі великих пакетів, фактично господарі нового життя. За встановленою в країні унікальною для капіталізму бездивідендною формою управління підприємствами їх просто не може бути. А де реальний фондовий ринок? Правильно, в тіні.

Звичайно, спроби навести в корпоративному управлінні порядок можна лише вітати. Дивись, і акції наших підприємств стануть справді цінними паперами. Тож тим із нас, хто перевів горезвісні ваучери в акції і ще не продав їх за безцінь, поспішати не варто. Є надія, що вони все-таки почнуть давати реальні доходи.