...Того дня школярі були на весняних канікулах. Проте з десяток учнів столичної школи №37 зібралися 24 березня разом, щоб захистити свою вчительку Олену Ваганову. Її мали примусово виселити з купленої понад три роки тому квартири.

Двокімнатна квартира № 31 по вулиці Боженка, 111, що в центральній частині Києва, дісталася Сергію Райському в спадок від батьків. Третього грудня 1999 року він ніби передає право власності на свою квартиру громадянці Валентині Атановій. А через півроку Московський районний суд міста Києва визнає ту угоду недійсною. Що ж сталося? Із судової справи випливає, що у Сергія Райського викрали паспорт, вклеїли туди фотографію іншої особи, яка, ставши «лже-Райським», передала право власності на квартиру Валентині Атановій, а та, у свою чергу, й місяця не натішившися надбаним житлом, перепродала її за 56 тисяч гривень учительці Олені Вагановій. Купуючи квартиру, вчителька не могла знати, що Атанова здобула право власності на неї шахрайським шляхом.

Щоправда, звинувачена у шахрайстві та підробці документів Валентина Атанова на судовому засіданні заперечила визнану на стадії попереднього слідства вину. Розповіла, що з Райським вони познайомилися в магазині, де вона працювала продавцем, а він купував горілку. Згодом Райський попросив у борг 10 тисяч гривень — збирався зайнятися комерційною діяльністю. Вона погодилася за умови, що Райський переоформить на неї свою квартиру. Потім Атанова продала житло за 56 тисяч гривень Вагановій. З вирученої суми взяла свої 10 тисяч, а решту повернула Райському. Проте суд цій версії не повірив.

Суд виніс своє рішення: права на квартиру повернуто Сергію Райському, громадянка Валентина Атанова одержала п’ять з половиною років позбавлення волі. А вчителька Олена Ваганова у разі виселення з квартири залишиться біля розбитого корита, бо 56 тисяч гривень, які згідно із судовою ухвалою має повернути визнана шахрайкою Атанова, їй ніколи не бачити. І це всім зрозуміло, як те, що після ночі наступає ранок. У Атанової, яка відбула за гратами трохи більше двох років і торік звільнилася за амністією, на таку суму, як то кажуть, не знайдеться ні кола ні двора. У розмові з автором Атанова категорично заявила: не повертала і повертати не збираюся.

Щиро жаль потерпілого Сергія Райського, який, маючи в кишені права на успадковану від батьків квартиру, змушений четвертий рік поневірятися на вулиці. Можливо, його повернення до житла стане хоча б частковою компенсацією величезної моральної травми.

Але не можна не поспівчувати й трагедії Олени Ваганової. Через агентство «Благовіст» — солідну офіційну структуру на ринку нерухомості — вчителька продала свою однокімнатну квартиру і через це саме офіційне агентство купила двокімнатну, бо у сім’ї підростають дві доньки. Хто міг збагнути, що агентство «Благовіст» оформить продаж краденої нерухомості? Таке й у кошмарному сні не присниться. Однак наяву це сталося. Сьогодні Олена Ваганова тримається за злополучну квартиру, як за останню соломинку. Адже абсолютно зрозуміло — після виселення доля потерпілої нікого не цікавитиме. Так, перебування її сім’ї в помешканні, що належить Сергію Райському, обмежує його законні права. Але ж вона таки купила цю квартиру на законних підставах, а угоду купівлі-продажу було визнано недійсною через шахрайство, яке мало місце раніше і до якого Ваганова жодного стосунку не має.

Скажете, типова для нашого часу афера. Можливо, але повернімося до суду. Компенсувати вчительці гроші має Атанова. А де ж «лже-Райський», який викрав паспорт і вклеїв свою фотокартку? Не виключено, на подібних аферах він уже став мільйонером і йому відстебнути вчительці якихось десять тисяч доларів, щоб зам’яти справу, вибачте, раз плюнути. Не виключено, бо і в процесі слідства, і під час суду «лже-Райський» проходить як «невстановлена особа», а Атанова і перед слідчими, і на суді про свого спільника мовчала, наче партизанка. Тоді, можливо, суд виніс ухвалу виділити справу «лже-Райського» окремо? Зовсім ні. Неустановлений «лже-Райський» гуляє на волі, попиває горілочку, і ніхто його не шукає. Фактично нерозкрита справа «лже-Райського» вважається розкритою.

Так само гостро постає питання, чому в судовій справі жодним словом не сказано про діяння інших відповідальних осіб: нотаріуса, який не розпізнав підробленого паспорта, службовців агентства нерухомості «Благовіст», які оформили продаж краденого житла. Хіба за ними немає вини? Створюється враження, що на безвихідь справи учительки, матері двох неповнолітніх дітей заплющили очі у районному суді, Київському апеляційному та Верховному судах, куди Олена Ваганова зверталася з проханням не виселяти її з квартири, яку вона купила на законних підставах, поки не повернуть її грошей.

Тепер ще раз повернімося у той березневий день. Ваганова у лікарні. Старший державний виконавець Валерій Власенко запропонував учителям і учням, які прийшли захищати педагога, відійти від квартири. Ті зробити це відмовилися. Тоді Власенко відклав виселення на десять днів, а на вчителів Бориса Сколяра, Тетяну Гончаренко, Олену Шамрай, які стали на захист колеги, пообіцяв накласти штрафи в розмірі 34 гривень. На тому й розійшлися. Щоправда, вчительські гаманці таки не постраждали.

...Восьмого квітня судові виконавці знову повернулися до дверей квартири, в якій мешкає Олена Ваганова. Цього разу учні підтримати свою вчительку не прийшли — були на заняттях у школі. Зате був присутній дільничний міліціонер. Тож старший державний виконавець Валерій Власенко дав команду висвердлити серцевину дверного замка. Це було щось! З одного боку, завивав дриль, з другого — плакали доньки Ваганової, які перебували у квартирі. Раптом з дверних щілин повалив дим — діти почали палити газети. Судовиконавець не витримав і вдруге відклав виселення на десять днів.

Свій вчинок він аргументував так: «Краще я понесу покарання за невиконання рішення суду, ніж допущу, щоб діти повистрибували з вікон».

Наостанок Валерій Власенко пообіцяв, що 22 квітня виселення відбудеться точно — безпеку дітей гарантуватимуть пожежні.

Втрата житла для Олени Ваганової є трагедією, виправити яку — з огляду на мізерну вчительську зарплату — просто неможливо. Її права поновлені судом суто теоретично, і не більше. Але не меншою трагедією є й четвертий рік бомжування Сергія Райського.

То чи знайдеться у столиці людина, котра, як той мудрий біблійний Соломон, покаже вихід з цього глухого кута?