Улітку на півострові Бігдой в Осло пасуться корови Його Величності. Крім того, тут живуть найбагатші норвежці, котрі, як і всі мешканці столиці північного королівства, вживають молоко лише королівських корів. Але Бігдой славиться не так багатіями і коровами, як унікальними музеями. Тут розташовані етнографічний музей просто неба, музей кораблів вікінгів та «Кон-Тікі» вченого і мандрівника Тура Хейєрдала. Сьогодні виповнюється річниця його смерті.
Колись школяркою я спостерігала, як славетний норвежець будував свій човен «Тигрис» у гирлі Тигра і Євфрата в Іраку. А через чверть століття в музеї Хейєрдала в Норвегії мені пощастило побачити ще два його творіння — «Кон-Тікі» та «Ра-ІІ». На жаль, від «Тигриса» нині залишилися лише фотознімки...
У нас вдома досі зберігається шматок тростини з автографами Тура Хейєрдала та Юрія Сенкевича — знаменитого ведучого «Клубу кіномандрівників»»... Пам’ятаю, як напередодні відплиття «Тигриса» в культурному центрі СРСР у Басрі відбулася зустріч двох мандрівників із працюючими тоді в Іраку радянськими фахівцями та їхніми сім’ями. На гостей довго і терпляче чекали: уславлені люди мали право затримуватися. Але через деякий час залом поповзли настійливі чутки, що Юрій Сенкевич через певні обставини не може піднятися на сцену і розмовляти з народом... На щастя, все минулося, і хоча Сенкевич ледве ворушив язиком, він усе-таки розповів людям захопливу історію про те, як Хейєрдал став його другом і чому «простий радянський хлопець» супроводжує знаменитого норвежця у його подорожах.
Як з’ясувалося, Сенкевич дізнався, що знаменитий мандрівник небайдужий до... чорної ікри. Можете собі уявити, який подарунок і в якій кількості зробив «кіномандрівник» Хейєрдалові під час першої зустрічі, якщо відтоді вони стали практично нерозлучні! Втім, це, звичайно, жарт, у яких, як-то кажуть, є лише частка правди. А якщо серйозно, то, дізнавшися минулого року, що Хейєрдал помирає, Сенкевич сам потрапив до лікарні з інфарктом.
Виповнюється рік, як помер Тур Хейєрдал, а в музеї «Кон-Тікі» досі не хочуть вірити, що його беззмінного керівника вже немає. «Ніхто і ніколи не вірив, що його задуми можна втілити в життя, — з гіркотою згадує нинішній директор музею Майя БАУГЕ в інтерв’ю «ГУ». — А він досліджував простори трьох океанів, доводячи всім невіруючим, що давні люди різних континентів спілкувалися одне з одним через море».
Він вирішив спростувати теорію, що нащадки туземців, які заселили Полінезію, припливли на тихоокеанський острів із Південно-Східної Азії. Хейєрдал вважав, що вони припливли з Америки.
За перуанською легендою, вождь древнього племені інків Кон-Тікі зазнав поразки у війні і відступив з воїнами до океанського берега. Далі відступати не було куди. Тож Кон-Тікі та його соратники збудували плоти і попливли в океан. Назад вони не повернулися. Куди ж вони зникли? На думку Тура Хейєрдала, Кон-Тікі плив на захід і висадився на острові Пасхи. Щоб довести це, вчений побудував пліт і повторив шлях вождя інків. Так на плоту під вітрилом з «портретом» перуанського вождя відбулася одна з найнезвичайніших подорожей минулого століття.
Нині фільм «Кон-Тікі», що його зняв Хейєрдал і за який отримав «Оскара» як за кращу документальну стрічку, весь час показують в музеї на великому телеекрані. Його розміщено біля плоту, навколо якого і під яким відтворено атмосферу тої подорожі: над плотом ширяють альбатроси, біля корми завмерла акула... А якщо спуститися сходинками вниз, то можна побачити дно плоту, під яким пропливає величезний кит у компанії сірих морських лиходійок... Що ж, тепер «Кон-Тікі» — музейний експонат, речовий доказ того, що острівні архіпелаги Тихого океану було заселено не лише з Азії, а й з Південної Америки.
Але біля входу відвідувачів музею зустрічає не «Кон-Тікі», а вражаючий своїми розмірами човен «Ра-2». На цьому папірусному човні (перший «Ра», на жаль, розвалився) в 1969—1970 роках Хейєрдал перетнув уже Атлантичний океан і продемонстрував можливість проникнення єгиптян на Американський континент за тисячі років до Христофора Колумба.
А 1977 року відбулося плавання через Перську затоку на «Тигрисі», яке зв’язало Індію з біблійними землями... Хейєрдал та його товариші спалили чудовий «Тигрис» на знак протесту проти того, що США постачають країнам, які розвиваються, зброю і виконують роль світового жандарма, забороняючи мирним мандрівникам заходити в той порт, которий вони собі намітили.
Потім були подорожі в Перу, на Канари. Навесні 2001 року 86-річний Хейєрдал очолив археологічну експедицію до Росії для підтвердження своєї гіпотези, що предки сучасних норвежців прийшли з берегів Азовського моря. А через рік його не стало...
Як сказала мені Майя Бауге, до музею «Кон-Тікі» щороку приходить 250—300 тисяч відвідувачів. З 1950 року, коли його відкрили, тут побувало майже 40 мільйонів людей з усього світу. За словами директора, бюджет музею — 9 млн. норвезьких крон (1,3 млн. дол. США) на рік. Музей приватний, і складається ця сума переважно з виторгу за вхідні квитки. А ще тут із задоволенням купують сувеніри. Надходять і спонсорські гроші. До речі, 9 млн. крон йде не лише на підтримання колекції, а й на дослідження вчених.
— Скільки коштує вхідний квиток?
— 35 крон (майже 5 дол. — Авт.). Але є знижки дітям, пенсіонерам, групам.
— Хто із знаменитостей останнім часом відвідав ваш музей?
— Білл Клінтон, музиканти групи «А-Ха». Ми раді були вітати українську парламентську делегацію разом з їхніми норвезькими колегами. У нас є ціла фотогалерея наших знаменитих гостей. Окрім того, до нас часто приходять працювати художники — переважно діти і молоді люди...
Над кораблями Хейєрдала завжди майорів прапор ООН. І було б непогано, якби його мудрі слова було почуто: «Добро і зло, відвага і страх, розум і дурість не визнають географічних кордонів, вони є в кожній людині... Всі ми люди, про це треба пам’ятати і прагнути дружби, взаєморозуміння і співпраці, аби людство могло вижити на нашій маленькій планеті, виправляючи все, що було знівечено у віках через брак знань та поваги до ближнього».
