20-річчя введення цілковитої заборони промислу дельфінів у країнах Азово-Чорноморського басейну кримські екологи відзначили випуском компакт-диску й відкриттям Інтернет-сайту з інформацією програми захисту цих морських тварин.
Нагадавши громадськості «не помічену всіма іншими країнами Причорномор`я дату», співробітники науково-дослідного підприємства «Лабораторія БРЕМА (Біотехнічні розробки в екології, медицині і аквакультурі)» та лівадійського, євпаторійського, карадазького і севастопольського дельфінаріїв — ініціатори і виконавці наукових проектів і програм збереження чорноморських дельфінів — розповіли, як в результаті масового промислового вилову і винищення аж до середини 60-х років причорноморськими країнами впродовж минулого століття було підірвано всі три популяції чорноморських дельфінів (дрібних китів): найбільших і найрідкісніших — афалінів, найчисленніших — білобочок і найдрібніших — азовок.
Адже лише за 80 років ХХ століття, за приблизними підрахунками, було вбито 5,5 мільйона цих дивних створінь. Ще піввіку тому їх нараховували майже 2,5 мільйона. За приблизними оцінками, чисельність дельфінів за повоєнні роки скоротилася більш як у 30 разів, зменшилася до 55—60 тисяч. А нині цих морських ссавців залишилося кілька десятків тисяч. Дельфіни нас покидають.
То чому, всупереч очікуванням, їх чисельність після двох десятків років заборони промислу й сьогодні збільшується так повільно? Головні причини — забруднення моря, рибальські і браконьєрські сіті, наслідки людської діяльності. Через це дельфіни гинуть нині найчастіше.
А ще — збільшення їх смертності внаслідок інфекційних захворювань і виснаження, спад народжуваності. Масовим стало відловлювання для утримання в неволі з науковою, військовою й комерційною метою. Збільшується їх експорт у різні країни. Вже постійними стали випадки, коли море викидає на берег живих і мертвих дельфінів з виразками на шкірі й ушкодженнями внутрішніх органів. Інтерес до популярної в 70-х роках теми «люди і дельфіни» поволі згас, а чорні дні чорноморських дельфінів тривають і досі. Екологічна криза Чорного моря засвідчує: нині найуразливішою ланкою його фауни є саме дельфіни. Від того, що їх занесли до Червоної книги, результатів поки що мало.
Лише останнім часом, через 20 років після цілковитої заборони їх вилову, з`явилася надія на відновлення цієї популяції. Допомогти їм можуть лише люди, які працюють за програмою «Дельфін». Вони збирають інформацію про генетичні особливості чорноморських ссавців, вивчають спосіб їх життя і ареали розповсюдження, лікують і реабілітують постраждалих таємничих «людей моря» в національній мережі «швидкої стаціонарної допомоги» дельфінам, що створена спеціально. Учасники програми вважають за потрібне заснувати спеціальний Національний морський заповідник від мису Сарич до мису Фіолент, де дельфіни збираються в пустотливі зграї, закохуються і народжують дітей.
Треба зберегти ще не зовсім розгаданий людьми таємничий світ розумних, артистичних, елегантних і дружелюбних дельфінів, які споконвіку виявляють до нас приязнь, неодмінно надають допомогу тим, хто потрапив у морі в біду, лікують людей з різними захворюваннями і психічними розладами, сприймають нас як подібних собі істот. Учені не перестають дивуватися їх здатності розвивати швидкість до 18 вузлів замість, здавалося б, максимальної для них у 5—6. Не можуть пояснити дію унікального механізму економії сил, дивної гідроакустичної системи, коли дельфіни здатні в цілковитій темряві, завдяки своєму надчутливому локатору з великим діапазоном частот, потужністю посилів і приймання звукових сигналів, віднаходити найрізноманітніші об`єкти — від затонулих кораблів до найдрібніших монет. Дивом залишається і їх вестибулярний апарат, на порядок краще пристосований до перепадів тиску і температур, ніж людський. Вчених захоплює рідкісна здатність цих дивних мешканців моря, котрі мають легені й дихають повітрям, поринати на значні кількасотметрові глибини і блискавично випливати на поверхню без загрози отримати професійне захворювання водолазів — кесонну хворобу.
До наших часів дійшли перекази про спроби Александра Македонського створити «кавалерію» з дельфінів, щоб переправляти воїнів з одного берега на інший. Схожу ідею плекав і Наполеон, який задумав з допомогою цих морських тварин форсувати Ла-Манш, щоб висадити своїх гвардійців у Англії. Справді дивовижні результати показували дельфіни севастопольської Козачої бухти в пошуку і знешкодженні затоплених хімічних боєприпасів, які вони знаходили набагато швидше людей, озброєних найсучаснішою технікою.
Людство лише наближається до розгадки однієї з численних таємниць природи — може, справді своїх морських братів по розуму, про яких ще в античні часи (коли дельфінам поклонялися, називали «ангелами моря», складали про них легенди і міфи) мудрий грек Плутарх писав: «Вони — єдині тварини, які люблять людей заради них самих». Тим трепетніше і бережливіше треба ставитися до цього дива довкілля, допомагати братам нашим меншим за правом і обов’язком мудрих і сильних. Між тим давнє запитання, чи є майбутнє у чорноморських дельфінів, залишається відкритим. Навіть незважаючи на те, що лише протягом останніх 3,5 року учасники програми «Дельфін» здійснили 20 науково-дослідних і природоохоронних проектів.
Крим.
