«Фінанси і банківська діяльність: сучасний стан і перспективи розвитку» —така тема парламентських слухань, що відбулися 2 квітня в залі засідань Верховної Ради. Як уже повідомлялося, з ініціативою їх проведення виступили Національний банк України, Комітет з питань фінансів і банківської діяльності та Асоціація українських банків. Під час слухань банкіри зачепили цілий спектр системних проблем стосовно діяльності українських комерційних банків, які потребують невідкладного розв’язання. Серед них і незахищеність прав кредиторів, і питання охорони банків, і оподаткування доходів населення від депозитних вкладів у банках тощо. Проте з посеред усього того нагромадження проблем особливо гостро з вуст банкірів прозвучала тема правдивості інформування суспільства про банківську систему. Таке хвилювання банкірів не випадкове, оскільки правдиве інформування — це передумова довіри до банків, а отже, гарантія стабільності банківської системи як такої. Оскільки ця тема — одна з ключових на сучасному етапі розвитку національної банківської системи, пропонуємо увазі наших читачів текст виступу президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняка під час парламентських слухань, де він намагається привернути увагу народних депутатів та громадськості до згаданої проблеми.
Висловити свої думки публічно, перед цілим українським загалом — означає взяти відповідальність за свої слова. Це потребує державної позиції і правдивості. Нелегко бути на цьому рівні будь-кому. Але орієнтир саме такий.
Зусиллями лідерів банківської системи у нас було вироблено ідеологію, моральні орієнтири, розроблено засади державної політики в банківській сфері, які реалізовані у двох ключових законах — «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність». Це дало свої результати.
З 1999 року банківська система збільшила кредити в економіку в 4,6 разу, довгострокові кредити — в 7 разів. Відсоткову ставку зменшила в 2,5 разу. Вклади населення зросли вшестеро. За цей же період обсяг ВВП збільшився удвічі. Це свідчить про випереджальний розвиток банківської системи стосовно економіки країни.
Такий висновок робить навіть Світовий банк. Цитую: «Обсяги банківських вкладів та кредитних операцій зростали надзвичайно високими темпами». «Фінансова система демонструє оздоровлення». «Сформовані банками резерви є достатніми, а рівень капіталізації відповідає вимогам чинних правових актів».
Зрозуміло — це лише тенденції. Але стійкі і позитивні.
Проте можна почути і прочитати і цілком протилежне про систему: «Банківська система України є самою слабкою в усьому постсоціалістичному просторі». «...Вважаю, що у нас банківської системи немає». Тощо.
Це теж цитати. Позитивні оцінки системи — для службового користування чиновників. Негативні тиражують ЗМІ. Сумнівно, щоб це відповідало інтересам українського суспільства.
Тема правдивості
Тема правдивості інформування суспільства про банківську систему дуже важлива для банкірів, асоціації, НБУ. Бо це тема довіри.
Банківські функції успішно можна реалізовувати, грунтуючись лише на довірі. Довіра утверджується на правді й прозорості. Тема довіри — головна тема. Ми не просимо, щоб банківську систему показували кращою, ніж вона є. Ми просимо, щоб неправду про неї не поширювали, банківську справу не дискредитували.
Але сьогодні це є. Знову пішла чергова хвиля згадування злочинів у кредитно-фінансовій сфері. І хоча ті, хто дає інформацію, знають, що йдеться про злочини клієнтів банків, подають це як злочини банківських працівників.
Як репрезентує українську банківську систему МВС
Інформація з сайту прес-служби МВС: «Особливе занепокоєння правоохоронних органів викликають високі темпи криміналізації банківської системи (у цій сфері виявлено майже 3,1 тис. злочинів)... Отже, банківська система давно перетворилася на центральну ланку технологічного ланцюга з відмивання капіталів, здобутих злочинним шляхом».
Далі повідомляється, що до кримінальної відповідальності притягуються 367 працівників. Невідомо, щоправда, чи є вони всі банківськими працівниками. А насамкінець повідомляють про одного засудженого, керівника філії банку, який привласнив 50 тис. грн. Ну чому МВС не хоче, щоб українці довіряли своїм банкам, а світ — Україні? Навіщо ця неправда? Навіщо наводити наклеп на самих себе?
Розділіть, панове, злочини клієнтів банків, економічні злочини і ті, що справді скоєні банківськими працівниками. Прошу, дайте суспільству інформацію — скількох банківських працівників засудили за кримінальні злочини за роки незалежності, й ми побачимо, що в системі працюють законослухняні люди.
Можна у ЗМІ прочитати і таке: «п. Піскун сказав, що звинувачення посадовим особам банку ще не пред’явлено, і відмовився повідомити суть розслідування», але банк уже названо Генпрокуратурою і його давно вже паплюжать на сторінках ЗМІ. Хіба це державна політика?
Як репрезентує українську банківську систему ДПА
Необачні дії щодо банківської системи проявляються і з боку державної податкової адміністрації.
Наведу свіжий приклад пустої трати суспільних ресурсів.
Івано-Франківською податковою у лютому 2002 року в «Електронбанку» начебто виявлено неправильно віднесені на валові витрати кошти, перераховані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В результаті — штраф. Банк змушений звернутися до суду. Поясню суть справи.
На початку травня 2002 року ДПА офіційно підтвердила правомірність віднесення банками цих зборів на валові витрати. Здорове рішення. Проте, виявляється, воно не для Івано-Франківської податкової, яка розпочинає судову тяганину, незважаючи на офіційну позицію ДПА.
Нарешті, 25 березня 2003 р. вже Вищий господарський суд України розглянув касаційну скаргу і ухвалив рішення на користь банку.
Що в результаті? Цілий рік працівники банку, податкової і судових органів витрачали ресурси: час, гроші, інтелект на розгляд надуманої справи. Чому керівники ДПА закривають очі на таких чиновників? Ще приклад. «Кредит-банк (Україна)». Львівська ДПА шукала ухилення банку від податків. Уже звинуватили банк у ЗМІ. Хоча суд говорить інакше.
З жовтня минулого року податкова інспекція перевіряє банк «Мрія». Вимагають дедалі нових документів. Уже півроку щось шукають. Хоча за Законом «Про підприємства в Україні» (ст. 32) перевірки обмежуються 30 днями. Не більше.
Знову відволікання працівників банків від їхньої основної діяльності. Сукупні витрати в банківській системі на ці перевірки дуже великі.
Або ще приклад.
Вищий господарський суд у жовтні 2002 року розглянув справу між банком «Одеса» та податковою і визнав дії банку зі створення резервів під цінні папери за рахунок валових витрат такими, що відповідають закону.
Але досі банку не повернуто близько 1,5 млн. грн., списаних податківцями за результатами перевірки. Водночас податкова в «Судовому віснику» пише, що дії «Одеса-банку» протиправні, що податкові органи виграли справу і поклали 3,5 млн. грн. в кишеню держави.
Цей приклад показує, як легко плямується ім’я банку, а державний орган в особі податкової не вважає за потрібне виконувати рішення Вищого господарського суду. Хотілося б звернути на це увагу керівництва ДПА. Та й держави.
Так і хочеться сказати — не там шукаєте ухилення від податків. На тіньову економіку погляньте. Але спершу податки знизьте.
Охорона банків
На банківську систему законами України покладено завдання зберігати та управляти грошима всієї держави.
Банківська система відповідає за збереження майна, грошей та цінностей клієнтів перед законом, перед суспільством.
Відповідальність тут — ключове поняття. Тому ми йдемо на ринок збройної охорони по послуги. Держава, поклавши на нас відповідальність за збереження цінностей, мусить створити оптимальне, зручне для споживачів конкурентне надання послуг охорони.
На жаль, цей ринок ще законодавчо не врегульовано в Україні. Ні в частині обігу зброї, ні в частині регулювання діяльності детективних та охоронних структур. Ця тема ще й досі регулюється підзаконними актами відомств. Хоча пройшло 12 років незалежності. Уявіть, якби до цього часу банківська система не забезпечила прийняття законів, які регулюють надання банківських послуг?
Хто за це відповідає? МВС. Чому так сталося? В Міністерстві досі дивно ставилися до споживачів охоронних послуг. Їх не помічали. Мало того, опікуються тими, хто надає послуги, а саме —ДСО. Приклад — законопроекти, які лобіює МВС.
Погляньте самі. Проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Національний банк України» суто про спільну компетенцію НБУ та МВС щодо захисту коштів та інформації, які перебувають у банківських установах (№ 1050; 1051-1). Прагнуть «спільної» компетенції, хоча відповідальність за захист коштів цілком лежить лише на банківській системі, і ні на кому іншому.
Проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань ліцензування» (№ 1050). Внесення цих змін спрямовано на те, щоб вилучити з переліку банківських послуг операцію інкасації, що зараз ліцензується НБУ, та передати функцію ліцензування цієї банківської послуги МВС. Тим самим НБУ усувається зі сфери регулювання інкасації цінностей, а банківські установи позбавляються такої послуги як інкасація. Створюється розрив технологічно замкнутого циклу обігу грошей. Новація світового масштабу.
Проект «Про охоронну діяльність» (№ 1241) ставить за мету закріпити монопольне становище ДСО на ринку охоронних послуг.
Проектом встановлюють механізм (!) матеріальної зацікавленості органу державного управління — МВС у домінуючому положенні ДСО. Як? Через механізм фінансування міністерства за рахунок коштів податку на прибуток і податку на додану вартість, отриманих за послуги підрозділів ДСО. Основною метою зазначених законопроектів є посилення ролі ДСО на ринку охоронних послуг.
На мою думку, прийшов час з такою самодіяльністю покінчити і МВС не лобіювати бізнес, а виробити державну політику обігу зброї в країні та функціонування ринку охоронних послуг. І провідним у цій справі має бути МВС.
Настав час використати досвід Польщі, Прибалтики, Росії, Казахстану, які зняли ці проблеми. І я знаю, що наше МВС добре вивчило досвід цих країн і здатне не на гіршому рівні його реалізувати. Суспільство вже зачекалося.
