Родинне гніздо Куртмайєрів

Усе фермерське господарство Ганса і Ганни Куртмайєрів займає приблизно 800 кв. метрів: великий житловий будинок, два корівники, хлів для відгодівлі бичків, два невеликих телятники.

— Коли я почав самостійно займатися господарством, то, незважаючи на певний опір батька, який був прихильником свинарництва, вирішив геть змінити профіль ферми: виробляти молоко і м’ясо яловичини, — розповідає Ганс Куртмайєр. — Батько казав, що баварці полюбляють лише копчену, варену і особливо смажену свинину, а я, вивчивши ринок, зрозумів, що яловичини поки що в цих краях мало, а попит на неї зростає. Свої перші зароблені гроші я витратив на двох молочних телиць та на будівельний матеріал для невеликого корівника. У нас є ще 2 га лісу, тож довелося його трохи прорідити. Я одразу вирішив зводити хлів щонайменше на 20—30 голів. Треба свої інвестиції вкладати з перспективою, — так нас навчали в сільгоспшколі. Взагалі тут треба вести господарство не тільки, як кажуть, за наукою, а й дослухатися до порад ветеринара, районного агронома. Фермерська інспекція теж спокою не дає.

Комплекс господарчих будівель ніби оточує житловий будинок. Усе компактно, акуратно і продумано. А от корм дійним коровам, як, утім, і решті, роздають майже вручну. Корови — чистопородні голштини, але, як каже господар, «нашого, баварського зразка». Вони світло-коричневі, великі, з крутими блискучими боками. Взагалі вельми доглянуті.

— А інакше не можна! — розповідає Ганна. — Щомісяця приїжджає карантинна, ветеринарна служба і починається: а як побілено стелю як підрізано ратиці і навіть як підстрижено чілку. Двічі на день ми обов’язково миємо решітки і застеляємо нову солому. Утримувати корів необхідно лише на такій підстилці — це також незаперечна вимога наших інспекторів. На жаль, у нашому районі немає вільних випасів, і ми тримаємо корів цілий рік лише у стійлі.

— Я сам дою корів, це доволі важко, і ще треба знати секрети, як краще прилаштуватися до доїльного апарата, щоб корова віддавала все молоко. — Підхоплює Ганс, який підійшов до нас, — інакше вона втрачає свою продуктивність. Адже наші корови дають до 10 тис. літрів на рік. Поряд у кімнаті — молокозбірник. Тут охолоджувач на 600 літрів молока. Два рази на день, зранку і ввечері, у нас молоко забирає цистерна. Ми маємо квоту на виробництво 150 тис. літрів молока на рік і ще 50 тис. орендуємо в сусідів. Більше виробляти не можна, за це штрафують. Гарні гроші ми отримуємо переважно за якість молока: у нас його жирність до 4,8 відсотка.

Ми виробляємо не лише молоко, а й м’ясо. Вирощуємо бичків до 18 місяців, більше не можна, вони вже не так цінитимуться, і здаємо їх на комбінат нашого фермерського акціонерного товариства. Держава дуже нас щодо цього заохочує і підтримує матеріально. Я за кожного бичка отримую за підсумками року до 300 євро доплати, та ще за правильне і здорове утримання і годування тварин теж належить премія.

Для м’ясного поголів’я Ганс Куртмайєр збудував ще один хлів. Тут передбачено все, як і у дійних корів: солом’яна підстилка, похилий збірник гною, але вигул тут вільний безприв’язний, приміщення дозволяє. На м’ясо теж є певна квота. Взагалі хазяїн будь-якої ферми щороку має складати своєрідний бізнес-план свого господарства, і якщо все буде виконано, як передбачено цим планом, то від держави він також отримує доплату.

— Мій план розраховано на 20 років, — продовжує Ганс, — а це й нове будівництво приміщень, кормосховище, і головне — корми. У нас є суворе правило: худоби можна мати лише пропорційно кількості землі, що у тебе є, аби прогодувати вирощеним на ній урожаєм всіх наявних тварин. А ще робоча сила. Нам з дружиною вдвох не впоратися з усією роботою. Потрібна додаткова людина, а це великі видатки: зарплата, медична страховка, податки. Ми підрахували: це виходить 2700 євро на місяць.

Та все одно у Ганса вже є перспективний план розширення ферми, затверджений фермерською радою. Є тут і така. Навіщо ця рада? Насамперед для того, щоб контролювати ступінь інтенсивності ведення господарства, щоб усе відповідало: кількості землі — кількість худоби, продукція, яку виробляють, та її якість, високі санітарні вимоги утримання тварин. І головне — уміння вести грамотне, «помірне» землеробство, не виснажувати землю, а, навпаки, збільшувати її родючість.

 

Баварія.