Місце для будівництва майбутнього чорноморського флоту князь Потьомкін обрав удало. Далеко від моря, в глибині звивистого лиману, ідеально захищеного від можливого нападу недружньої Порти. Але мав задум найсвітлішого істотний недолік. Сподвижники вказували князеві на мілководдя, через яке доведеться виводити кораблі в море. На що нібито Потьомкін відповідав: «Нічого, нащадки знайдуть спосіб усунути цей недолік».
Нащадки випробували різні способи: проведення кораблів на камелях, поглиблення фарватеру землечерпальними машинами і, зрештою, зробили прорізь у грунті річки й лиману. Протягом майже двох століть канал періодично поглиблювали і розширювали відповідно до технічного прогресу корабельної справи і до габаритів дедалі потужніших суден — від броненосців до танкерів, суховантажних суден і авіаносців.
Але наприкінці двадцятого століття суднобудування в новій Україні стало незатребуваним, а канал — занедбаним. А на недбалість людини природа реагує чутливо: мулом і піском заносить штучну споруду. А вся економічна структура регіону живою артерією каналу сполучена з морем: суднобудівні заводи, морські та річкові порти, термінали й пристані промислових підприємств. Стало зрозуміло — для грамотної експлуатації каналу потрібен господар.
1999 року Бузько-Дніпровсько-лиманський (БДЛК) і Херсонський морський канали було передано державному підприємству «Дельта-Лоцман». Прохід по БДЛК коштує дорого через його велику довжину і витрати на утримання. А вкладати кошти в облаштування каналу ніхто не поспішає. У семи няньок канал залишився безгоспним. Потрібен був не просто хазяїн, а професіонал, який розумів би перспективи економічного розвитку припортових регіонів.
Фахівці «Дельти-Лоцмана» розробили комплексу поетапну програму підвищення ефективності судноплавства. Розпочали з відновлення паспортних характеристик каналу. Обсяг ремонтного черпання за три роки перевищив 19 млн. тонн грунту. Навігаційні глибини збільшилися майже на метр.
І все-таки пропускну спроможність каналу обмежували параметри глибини і ширини. Середні та великовантажні судна могли просуватися лише в одному напрямку. Це так само, як на в’їзді—виїзді з міста по черзі пропускати автотранспорт в один бік. Простої коштують судновласникам дорого: 20—25 тисяч доларів за добу з одного судна. А таких суден проходить кілька тисяч на рік. Тому економіка збільшення пропускної спроможності проста. Загальну суму витрат судновласників можна було зменшити, створюючи умови для двостороннього руху. Фахівці ДП «Дельта-Лоцман» створювали якірні стоянки і зони розходження суден. Це забезпечило частковий двосторонній рух. Однак стратегічні плани власників водного шляху мають системний характер і передбачають комплекс заходів з модернізації структури управління. До регіональної управлінської служби входять оперативно-координаційний центр ДП «Дельта-Лоцман», обслуговуючі та автоматичні пости регулювання руху суден. Один із них нещодавно збудовано в Очакові. Він являє собою сорокачотириметрову вежу, оснащену новими радарами і апаратно-програмними комплексами. Локальна система обміну даними в реальному часі забезпечує надійну координацію руху суден і дає змогу лоцману-оператору одночасно вести фарватером до 120 об’єктів. На багато з цих розробок підприємство отримало авторські свідоцтва (патенти).
Наступною ланкою комплексної програми безпечного мореплавства стало створення Центру підготовки лоцманів і лоцманів-операторів. У морській справі без лоцмана не обійтися. Центр оснащено за останнім словом техніки. В одному із залів головного тренажера повністю змодельовано ходовий місток сучасного морського судна з круговою комп’ютерною візуалізацією. Програмне забезпечення дає змогу відпрацьовувати можливі кризові ситуації на морі. Тут понад 2000 електронних карт і об’ємна візуалізація усіх портів світу, океанів, морів, проток, каналів. Є можливість відтворення обстановки цілком ідентичної реальності. Протягом одного дня курсант бере участь у такій кількості проведень, на яку за звичайних умов знадобиться місяць. Високий професіоналізм — одна з умов безпеки судноплавства.
Послідовність і системність у розв’язанні технічних і кадрових проблем, збільшення пропускної спроможності каналів значною мірою сприяли підвищенню інтенсивності суднопотоку. Тож стосовно нащадків князь Потьомкін не помилився. Вони знайшли способи здолати труднощі мореплавання в акваторії портів регіону.
Створення цивілізованих умов з безпечного проходження суден є однією з важливих міжнародних вимог і позитивно впливає на залучення транзитних вантажопотоків через водні шляхи і порти.
Миколаїв.
