Учена рада Львівського національного університету імені Івана Франка звернулася до його Почесного доктора — Президента України Леоніда Кучми з проханням стати на захист репутації вузу та законних прав 28-тисячного колективу.
Завершився термін перебування ректора університету Івана Вакарчука на посаді. Наступні вибори набувають скандального характеру, бо невідомий «диригент» намагається створити нездоровий морально-психологічний клімат у середовищі учених, педагогів. Вони отримали поштою вісники якогось громадського комітету «Влада за людину». Хто їх готував, де вони були надруковані, невідомо. Схоже, що послання на чотирьох аркушах гарного паперу із кольоровим друком коштували чимало. Чому ж громадський комітет не оприлюднив себе? Бо «за бажання сказати правду, за право бути собою значна кількість працівників заплатила позбавленням роботи», — стверджують анонімні автори і водночас не називають жодного прикладу переслідування за «інакомисліє». Бо такого немає. А як оцінює випад проти ректора професура університету?
Про це йдеться у листі до Президента України: «Понад 10 років Львівський національний університет ім. І. Франка —один із найдавніших науково-освітніх центрів Європи очолює талановитий учений та організатор, відомий громадський діяч професор Іван Вакарчук. За цей період попри складні соціально-економічні умови університет не лише зберіг, а й примножив свої надбання у розвитку сучасної науки й освіти: відкрито 4 нові факультети, 3 коледжі, створено понад 30 кафедр, низку науково-дослідних інститутів і центрів, десятки нових спеціальностей, видано сотні підручників, навчальних посібників, монографій, наукових збірників. Активно працюють 15 рад для захисту докторських і кандидатських дисертацій. У системі вищої освіти України університет започаткував і впровадив низку інноваційних методів, проектів, зокрема тестові вступні випробування, міждисциплінарні магістерські програми, програму «Обдаровані діти села» та ін. Це забезпечило об’єктивний відбір талановитої молоді для навчання в університеті. Досвід нашого університету широко використовується в інших навчальних закладах України...
Значна заслуга в цьому професора І. Вакарчука — ректора університету, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, автора оригінальних підручників і посібників...»
Представники анонімного громадського комітету ставлять під сумнів усі ці здобутки.
Студенти і викладачі, які вийшли на велелюдний мітинг біля пам’ятника Франкові, задекларували свій протест проти грубого втручання у волевиявлення колективу. Про таке втручання, на їхню думку, свідчать загадкові накази із міністерства, як-от: 18 березня Міністр освіти Василь Кремень підписав наказ про звільнення Івана Вакарчука у зв’язку із завершенням дії контракту і призначив його виконувачем обов’язків ректора — до заміщення вакантної посади в установленому порядку. Не дочекавшись «установленого порядку», уже через два дні, 20 березня, надійшов лист начальника департаменту кадрової роботи Міносвіти В. Биковського про відкликання попереднього наказу. Прес-центр університету оприлюднив заяву про те, що чи не вперше в історії української освіти освітянсько-науковий простір перетворився на експериментальний майданчик анонімних пасквілів. І все це є «демонстративною зневагою» до академічних свобод та інституційної автономії університету.
Сторінки славної історії університету засвідчують, що цей вуз завжди був осередком передової думки — з усіма вислідами, що звідси випливали за різних ідеологічних режимів. Хвилі арештів «націоналістичного охвістя» розпочиналися саме тут. Однак незламний дух Каменяра за найчорніших репресій не полишав цих стін...
Доктор геолого-мінералогічних наук, професор, декан геологічного факультету Роман Лещух каже:
— Особливою заслугою Івана Вакарчука як керівника вузу вважаю системне плекання української еліти з вихованців вузу. Важливо те, що цю еліту ми цілеспрямовано шукаємо в глибинці. Наш університет має найвищий в Україні відсоток випускників сільських шкіл. Викладачі виїжджають у найвіддаленіші райони, консультують там учителів та учнів. У нас упроваджено широке студентське самоврядування — і ніхто нікого не переслідує за політичні погляди.
— Ми можемо пишатися тим, що наш ректор уособлює обличчя університету і навпаки, — додає професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Йосип Стахіра. — На останній конференції колектив запропонував висунути кандидатуру Івана Вакарчука для нагородження орденом Ярослава Мудрого. Та Іван Олександрович попросив зняти цю пропозицію і сказав, що для нього найвища винагорода — бути професором найстарішого в Україні вузу.
А версія політичного тиску на університет, котру широко обговорюють у вузі та за його межами, либонь небезпідставна: такий потужний численний електорат, певна річ, має свій авторитетний голос і помітно впливає на формування переконань широких кіл громадськості. Дух Каменяра, що обітує тут, — волелюбний і незламний. Так склалося історично, а традиція — не рукавичка: з руки не знімеш...
Львів.
