Позитивні наслідки самоврядування — вдосконалення якості нашого життя — залежить насамперед від того, як скоро наші громадяни усвідомлюватимуть і здійснюватимуть своє право на управління місцевими суспільними справами.
Своїми міркуваннями про роль місцевих рад різного рівня діляться практики: голова Херсонської облради Володимир Ходаковський, голова Нижньосірогозької районної ради Олександр Попов, голова Суворовської районної у місті Херсоні ради Іван Лопушинський.
Володимир Ходаковський: «Узаконили відносини, не передбачені законом»
— Нещодавно між обласною та міськими й районними радами підписано угоди про співпрацю.
Рішення про це, прийняте на січневій сесії облради, знайшло підтримку на сесіях міст та районів. Необхідність прийняття такої угоди виникає з потреб життя рад різних рівнів. До взаємної співпраці спонукає вирішення спільних завдань, що стосуються територіальних громад області, окремого міста, району. За цей час нагромаджено досвід проведення спільних заходів. Зокрема, було проведено семінари-наради вперше обраних сільських, селищних та міських у районах голів. У них взяли участь керівники багатьох управлінь та відділів облдержадміністрації, міські голови, голови районних рад та райдержадміністрацій. А пізніше голова облдержадміністрації доручив обласним службам вирішення питань, порушених сільськими та селищними головами. Нинішня угода — практичний крок до узаконення відносин, які не передбачені законом.
Угода не передбачає втручання та унеможливлює вплив обласної ради на ради нижчого рівня. В умовах законодавчої невизначеності співвідносин рад різних рівнів вона стане правовою базою для виконання взаємних зобов’язань. Тільки допомога — практична, методична, з урахуванням досвіду роботи апарату облради. Хочу підкреслити важливість співпраці органів місцевого самоврядування і органів влади. На рівні області — це злагоджена робота обласної ради та облдержадміністрації, на рівні районів — районних рад та райдержадміністрацій. Підписання угод дасть змогу створити цілісну систему взаємовідносин між радами всіх рівнів і сприятиме об’єднанню зусиль з вирішення актуальних проблем Херсонщини, кожної територіальної громади, кожного мешканця області.
Олександр Попов: «Самоврядування — мов горох при дорозі»
— Очолюючи раду протягом шести років, переконався, що розвиток місцевого самоврядування відбувається складно й суперечливо. Він стримується насамперед економічними чинниками, відсутністю достатніх матеріальних і фінансових ресурсів, особливо на місцевому й районному рівнях.
Потребує уваги проблема розбіжностей у законах — зміст окремих із них, ухвалених після введення в дію Закону «Про місцеве самоврядування», суперечить його нормам. І хоча стаття 24 цього закону передбачає, що «правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією, цим та іншими законами», в житті це не відповідає дійсності: органи місцевого самоврядування, мов той горох при дорозі: хто хоче, той і скубне...
Не в усьому задовольняє новий Земельний кодекс, котрим право розпоряджатися землями за межами сільських рад надано райдержадміністраціям. А право контролю за використанням земель покладено на місцеві ради. Не прийнято закон про розмежування земель державної та комунальної власності.
На мою думку, треба, щоб Верховна Рада переглянула закон про статус депутатів місцевих рад, положення про сільського, селищного голів. На сьогодні не прийнято закон про комунальну власність та не встановлено правовий режим майна спільної власності територіальних громад. Потрібен закон, котрий визначав би порядок передачі державного майна в комунальну власність.
Треба чітко визначити, які повноваження делегуються сільському голові за лінією виконавчої влади, та розробити механізм фінансування цих повноважень.
У власності сільських територіальних громад є земельний запас та резервний фонд. За раціонального їх використання — це наповнення місцевого бюджету. Не працюють на бюджет приватизовані об’єкти, що нерідко зазнали перепрофілювання: лазні, перукарні, пункти побуту. Тож окремі територіальні громади вимагають їх реприватизації. У руках громади наведення порядку на місцевих ринках — через безконтрольність доходи з них практично зведені до нуля.
Іван Лопушинський: «Районні ради перетворено на «Тимурівські команди»
— Про яку роль територіальної громади можна казати, якщо ми протягом двох років навіть не можемо зареєструвати ухвалений радою статут територіальної громади, оскільки постанова Кабінету Міністрів, на відміну від Конституції та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не передбачає такої ланки самоврядування, як район у місті.
Увесь світ іде шляхом децентралізації влади, оскільки громадянин має вирішити принаймні 95 відсотків своїх питань там, де проживає, а не в Києві чи обласному центрі. Але щоб так сталося, слід провести докорінне реформування самої системи влади в державі.
Не треба боятися укрупнення областей і районів. Маємо подолати хибну радянську практику вирішувати свої питання нагорі — в районі, області чи столиці. Усі повноваження з розв’язання проблем місцевого життя слід передати територіальним громадам, обраним ними радам та органам самоорганізації населення.
Друге — адміністративна реформа. Потрібно відмовитися від таких структур виконавчої влади, як державні адміністрації на рівні областей і районів. Рада, виконком — ось і все. Державна адміністрація повинна мати лише контрольні функції.
І, зрештою, третє: маємо домогтися виконання хоча б тих законів, які вже є. Треба повернути незаконно забрану основу місцевого самоврядування, зокрема в районах у містах. Стаття 16 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» стверджує, що «матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад... районів у містах». Проте це підгрунтя вибито з-під ніг територіальних громад районів у містах окремими міськими радами. І що ми маємо, точніше, чого не маємо, сьогодні: ані майна, ані самостійних фінансових потоків, ані землі, ані самої територіальної громади. Скажемо прямо: на рівні району в місті місцевого самоврядування просто немає, оскільки районні ради перетворено на свого роду «Тимурівські команди». Тому треба законодавчо розмежувати повноваження між міською і районною у місті радою.
Крім законодавчого розмежування повноважень між містом і районом у місті, потрібно мати насамперед власний повноцінний бюджет. На сьогодні в територіальної громади немає стимулів дбати про власну дохідну базу, оскільки райони у місті дотаційні. Треба уже тепер подбати про поступовий перехід від постатейного складання бюджету за підрозділами до бюджету за програмами. Депутатам відомо, скільки коштів і на що саме буде витрачено протягом року.
До речі, я єдиний, хто не підписав угоду про співпрацю з обласною радою. Чому? Тому що укладання таких угод не передбачене ні Конституцією, ні законом про місцеве самоврядування. Рекомендації, які надаватиме обласна рада «нижчим» радам, не матимуть юридичної сили, оскільки, приміром, районна в місті рада має здійснювати повноваження, делеговані їй міськрадою. Допомогу з проведення виборів, як пропоновано в угоді, теж не можуть нам надавати, оскільки, згідно із законодавством, виборами займаються не ради, а виборчі комісії. А про свою діяльність районна рада не зобов’язана, як вимагає угода, інформувати обласну раду, а тільки виборців та, в частині делегованих повноважень, міську раду.
На мою думку, сьогодні має по-справжньому запрацювати Закон України «Про органи самоорганізації населення». Наша районна у місті рада вже делегувала квартальним комітетам частину своїх повноважень із передачею відповідного фінансування.
Я згодний з Президентом України, котрий сказав: «Я хочу, щоб Україна стала державою з повноцінним місцевим самоврядуванням».
Підготувала Алла БРУСИЛОВА.
Херсон.
