Незабаром Чеську Республіку відвідає з візитом Міністр закордонних справ України Анатолій Зленко. Про актуальні для двосторонніх відносин питання і, відповідно, можливі теми переговорів українського міністра у Празі — в інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Чехії Карелом ШТІНДЛОМ.
— Пане посол, який вплив на україно-чеські відносини може мати вступ вашої держави до Європейського союзу?
— Певний вплив буде, тому вже сьогодні тривають відповідні переговори. Зокрема, про українську міграцію до Чехії. Також нам потрібно замінити низку двосторонніх договорів. Ми пропонуємо йти шляхом припинення чинності цих угод до дати нашого вступу в ЄС. Розпочинати роботу над документами, де було б ураховано вимоги ЄС, потрібно вже тепер, щоб потім не виникло правового вакууму. Українська сторона з таким підходом згодна. Прагнутимемо, щоб Україна не зазнала при цьому збитків. Хоча, повторю, ми повинні зафіксувати у договорах деякі наші зобов’язання перед Європейським союзом.
— У Чехії працює багато українців. На жаль, нелегально. Чи можливе розв’язання цієї проблеми за зразком Португалії, яка, будучи членом ЄС, надала квоти для українських громадян?
— Нині не можна напевне сказати, чи використовуватиме Чехія досвід Португалії. Я вже зазначав, що проблема нелегального перебування українців на чеській території — одна з актуальних тем двосторонніх переговорів. І способи її розв’язання теж пов’язані з нашим вступом до Європейського союзу, який має у цій сфері певні стандарти.
— Уже майже три роки між нашими країнами діє візовий режим перетину кордону. Як це вплинуло на гуманітарні контакти?
— Мені здається, негативного впливу немає. Спочатку кількість українців, які відвідували Чехію, знизилася, та вже минулого року було досягнуто довізового рівня, а нинішні цифри ще більші. Торік до Чеської Республіки в’їхали 93 000 українських громадян — це дуже багато. Цікаво, що водночас знизилася нелегальна міграція і скоротилася кількість українців, котрі «підробляли» в Чехії різноманітними кримінальними методами.
— Чехія не має спільного кордону з Україною, та наступного року вступить до ЄС і такий кордон буде. Нині триває дискусія про різноманітні аспекти майбутнього сусідства Євросоюзу з Україною, перспективи отримання нею статусу асоційованого члена тощо. Яка тут точка зору Праги?
— Тут справді є багато аспектів. Що стосується візових питань, то відповідна дискусія має місце в рамках Вишеградської групи (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина. — Ред.). Є відмінності в поглядах. Польща, наприклад, готується запровадити з Україною візовий режим, проте видаватиме візи безплатно і намагається переконати інші три країни чинити так само. Яка буде позиція чеського уряду, сказати важко. Інший аспект: дискусія довкола підготовленого Європейською комісією документа під назвою «Ширша Європа — добросусідство: нові рамки відносин з нашими східними та південними сусідами». Тут уже йдеться не тільки про кордони чи міграцію. На мою особисту думку, важливим моментом, зафіксованим там, є диференційований підхід до країн, які незабаром сусідуватимуть з розширеним ЄС. Проте особисто я вважаю, що треба чіткіше виписати критерії, на основі яких відбуватиметься ця диференціація. А їх два: відповідність держави статті 49 Договору про ЄС, який надає країні право на вступ до організації, і наявність політичної волі країни до вступу в союз. І якщо держава відповідає обом цим критеріям, то чи не слід запропонувати їй якісь вищі інституційні рамки співробітництва? Звичайно, точитимуться дуже довгі розмови, адже в ЄС — різноманіття думок з цього приводу. Дискусії будуть складні, і передбачити результат нині неможливо.
Інтерв’ю взяв Анатолій МАРЦИНОВСЬКИЙ.
