Цифрова карусель

Знову погода підвела! У ніч з неділі на минулий понеділок через штормові вітри, налипання мокрого снігу та інші природні катаклізми 380 населених пунктів Одеської, Миколаївської, Херсонської та Хмельницької областей залишилися без електрики. Через аварії на лініях електропередачі.

І що за халепа! Саме мешканців цих областей по кілька разів на рік «радують» такі ото сюрпризи. Ніби в інших регіонах не дмуть вітри, не падає сніг, не б’ють морози... Тільки здається мені, що природа тут ні до чого. Ну не доходять руки в ефективних власників приватизованих розподільних компаній до профілактики частин енергосистеми, котрі їм належать. Коефіцієнт фізичного спрацювання ліній електропередачі невпинно зростає і, за деякими оцінками, саме у приватизованих обленерго на окремих ділянках сягнув критичної величини у 85—90 відсотків. Аварійні від’єднання споживачів стали звичними не тільки у згаданих областях, а й по всій Україні.

Залишається тільки дивуватися, як це за ситуації, що склалася, вітчизняна індустрія примудряється небаченими темпами нарощувати обсяги промислового виробництва. На початку тижня Держкомстат оголосив про небачене його зростання — у 10,7 відсотка з початку року! Таких темпів країна не знала від часів сталінських п’ятирічок. І це за перебоїв з поданням електроенергії, з тією величезною кількістю свят, що їх ми всім народом дружно відгуляли з січня до першого квітня.

Утім, нашим статистикам не звикати працювати за принципом: чого зволите? Рекордний, як для незалежної України, врожай? Будь ласка! І торік було проголошено 40 мільйонів тонн зернових. Тільки от у багатьох областях, у Запорізькій зокрема, серйозно побоюються, що в останній тиждень квітня буде провал у хлібопекарстві: імпортована з Казахстану пшениця не встигне потрапити на борошномельні підприємства.

Аналітики схильні назвати озвучену цифру зростання промислового виробництва замовною. 

Але наш народ від політики далекий. А в бурхливе зростання вітчизняної економіки, м’яко кажучи, не надто вірить. Бо зростання цін на продовольчі і промислові товари і послуги відчуває на власному бюджеті. І невтямки йому, народові, що валові показники — у грошовому виразі — легко набувають райдужних величин саме за рахунок зростання цін на кінцеву продукцію. Тому дві табуретки за ціною три гривні за кожну у грошовому виразі перетворюються на три, якщо коштуватимуть не шість, а дев’ять гривень. Що, власне, й відбувається: за три звітні місяці цінова інфляція становила 4,6 відсотка, тоді як на рік було заявлено 5,2 відсотка. На стільки впала гривня не в обмінних пунктах, а у своїй купівельній спроможності. Зазначимо, що кожний інфляційно-ціновий відсоток дає два відсотки валового (у гривнях) приросту виробництва.

Тільки от реальних, платоспроможних гривень така арифметика не додає. Тим більше що зростання зарплати, а отже, і споживання і нагромадження у сімейних бюджетах пересічних трудівників, як правило, відстають від інфляційного зростання економіки.

Саме так можна оцінити реальний стан справ у промисловому виробництві і в економіці загалом, якщо проаналізувати звернення Міністра праці і соціальної політики Михайла Папієва до народних депутатів. Минулого тижня він уже вкотре закликав їх не підвищувати мінімальну зарплату до задекларованих у законі 237 гривень.

Аргументи міністра зрозуміти можна. Потрібних лише для бюджетників — лікарів, учителів, працівників культури і науки — 7,3 мільярда реальних гривень за повітряного накачування валових обсягів у промисловості де взяти? Правильно, нема де, якщо тільки не вмикати друкарський верстат.

А його, судячи з усього, вмикати доведеться. Що ж робити пересічному українцеві? Тим паче Нацбанк заявив: частка операцій з європейською валютою зростатиме. Тим, хто має гривневу заначку, порадив би поміняти її на валюту. І не на євро, а на долари. По-перше, дешевше. По-друге, якщо прогноз НБУ справдиться, завтра долар стане дефіцитним, отже, курс його стосовно євро, а стосовно гривні й поготів зросте. І неабияк.