Зміцнити державу можна лише за умови переорієнтації на науково-технологічний варіант економічного зростання

Основна мета урядової політики, викладеної у Програмі діяльності уряду «Відкритість, дієвість, результативність», — підвищення якості життя населення, забезпечення прав і свобод громадян, створення можливостей для вільного розвитку особистості на основі сталого економічного зростання. Програма стала результатом плідної співпраці законодавчої та виконавчої гілок влади, громадських та наукових організацій і регіонів.

Дії уряду буде спрямовано на створення умов для наближення до європейських стандартів в усіх сферах суспільного життя та майбутнього членства України в Європейському союзі.

Програмою передбачено завдання зі зростання реальної заробітної плати на 12—15 відсотків на рік. Таке зростання має стимулювати платоспроможний попит на споживчому ринку, створити умови для розвитку національного товаровиробника.

Плануємо також, що 2003 рік стане визначальним для пенсійної реформи. Окремий блок програми спрямовано на підтримку соціально вразливих верств населення.

Ми ставимо за мету прискорення економічного зростання щороку на рівні шести-восьми відсотків. Це не просто амбітні наміри, а вимога часу. Саме розвиток реального сектору економіки є відправною точкою економічного піднесення держави.

Сьогодні понад 90 відсотків продукції, яку виробляє промисловість України, не має сучасного рівня науково-технологічного забезпечення.

Позиція уряду збігається з позицією більшості прагматично налаштованих науковців та економістів, які вважають, що зміцнити державу можна лише за умови переорієнтації на науково-технологічний варіант економічного зростання, основою якого є прискорений рух в інноваційному циклі: «наука — технології —виробництво — сфера споживання».

Тому в Програмі діяльності уряду передбачено посилення прикладної спрямованості наукового забезпечення економіки.

Уряд завдяки прямим контактам з провідними вченими та керівниками наукових галузей добре обізнаний з проблемами в науці, що лежать у площині недосконалості системи державного регулювання та організації діяльності наукової сфери, хронічно низького рівня фінансування. Державне фінансування науки має характер пасивного утримання і тому не стимулює її до активної інноваційної діяльності.

Відчутний недолік — неузгодженість державних програм і планів наукових досліджень, виконуваних за бюджетні кошти, з планами економічного розвитку країни.

Також важливою є проблема морального і фізичного зносу наукових приладів та обладнання, яка вже сягнула критичної межі.

Нарешті, немає дієвих механізмів охорони прав інтелектуальної власності та її використання, зростає плинність та старіння наукових кадрів. На окремих ділянках наукової сфери ситуація вкрай загрозлива.

Відбувається фактичний занепад заводського сектору науки та дослідно-виробничої бази. Це, до речі, стосується і Національної академії наук.

Уряд і надалі сприятиме випереджальному розвитку фундаментальних наукових досліджень, які закладатимуть основу для створення вітчизняних принципово нових технологій.

Але водночас уряд змушений перейти і до прагматичніших стосунків з науковою сферою. Для того щоб «інноваційний розвиток» із декларації та намірів перевести в реальність, на наш погляд, потрібно зробити таке.

По-перше. Світовий досвід вказує принаймні на дві інноваційні моделі, які вдало реалізуються в розвинених країнах. Ми знаємо, що свого часу Франція вибрала так звану модель «100 провідних технологій». Японія також розвивається за подібною моделлю. А США, наприклад, зосередили увагу на розвитку однієї («військової») галузі, а отримані тут технологічні розробки поширюють на інші галузі економіки. Це, зрештою, і забезпечило їм світове технологічне лідерство майже у всіх сферах.

Мусимо враховувати власні реалії, але розпорошувати зусилля не маємо права, їх треба концентрувати.

Тому потрібно визначитися, за якою саме інноваційною моделлю має здійснюватися технологічне та продукційне оновлення економіки. В її визначенні уряд покладає велику надію на науковців, Національну академію наук.

По-друге. Потрібно істотно поліпшити і змінити окремі принципи ресурсного забезпечення науково-технічної діяльності.

Мета цього завдання — створення системи не тільки цільового спрямування коштів в науку, а й забезпечення реальної економічної віддачі від цих вкладень.

Це дуже складне завдання, оскільки потребуватиме від виконавчої влади, зокрема від галузевих міністерств, переходу на зовсім інші принципи роботи.

Саме на них, і передусім на Мінекономіки, покладається завдання формулювати державне замовлення на весь обсяг бюджетного фінансування науки.

Щоб воно відповідало потребам розвитку економіки та суспільства, необхідно ретельно переглянути всі державні наукові та науково-технічні програми і плани, сконцентрувати вивільнені бюджетні кошти на тих дослідженнях, що найбільше відповідатимуть прийнятій інноваційній моделі розвитку.

Уряд вишукає можливість, щоб надати дієву підтримку «проривним» науково-технічним інноваціям з метою їх упровадження.

Тому необхідно, щоб академія найближчим часом подала перелік своїх найперспективніших розробок, які повністю готові до впровадження і справді можуть забезпечити Україні позиції лідера на світовому ринку. Як на мою думку, то таку саму роботу слід провести і в галузевій науці. Доручаю відповідним міністрам спільно з Національною та галузевими академіями наук виконати цю роботу.

По-третє. Важливою складовою, як і повноцінне фінансування інновацій, є інфраструктура їх запровадження у виробництво. Уряд планує зосередитися на створенні системи підтримки інноваційного підприємництва, а саме: інжинірингових центрів, центрів колективного користування, технологічних парків, інших інноваційних структур.

По-четверте. Буде розроблено низку підзаконних нормативних актів, що повинні забезпечити належну реалізацію Закону «Про інноваційну діяльність» та Закону «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності», нещодавно підписаного главою держави.

Закладений у цих законах механізм одержання пільг через активну виробничу діяльність є ефективнішим засобом створення мотиваційних передумов для провадження інноваційної діяльності, ніж безпосереднє надання фінансових позичок, що практикувалося в рамках Державного інноваційного фонду.

Відповідно ми прискоримо розробку законів, що регулюють трансфер технологій, створення небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ, ринок венчурного капіталу.

По-п’яте. Значна увага приділятиметься управлінню якістю та структурою собівартості, як запоруці ефективного і впевненого просування вітчизняних товарів на світових товарних ринках.

По-шосте. Особливого значення надаватимемо захисту інтелектуальної власності. Водночас плануємо створювати умови, які сприяли б поглибленню міжнародного співробітництва в науково-інноваційній сфері.

По-сьоме. Особливу увагу уряд приділятиме інноваційному розвитку на регіональному рівні. При цьому ми відпрацюємо механізми співпраці місцевих органів виконавчої влади з академічними установами. У цій роботі мають знайти своє місце і регіональні наукові центри, які повинні перейти до інноваційної моделі.

Я вдячний Борису Євгеновичу Патону та членам президії за запрошення на зустріч, а також за пропозиції до проекту програми, частину з яких уже враховано під час її підготовки, а решту буде враховано під час підготовки Заходів з її виконання.

Переконаний, що дискусія стосовно проекту Програми дій уряду дасть імпульс для активізації інноваційних процесів у країні, консолідує зусилля влади та науки в цьому напрямі, сприятиме стабільному розвитку економіки.