Протягом останніх двох років Миколаївський морський торговий порт розбурхували затяжні кадрові потрясіння. Торік портовики відзначили 140-річчя від дня заснування порту... п’ятимільйонними збитками. Стало зрозуміло, що коли справи так і далі підуть, то підприємство не тільки до наступного ювілею не доживе, але може не дотягнути й до чергової річниці. Тож спадщина, яка дісталася нинішньому директорові порту, а тоді директорові Державного департаменту морського і річкового транспорту України Василю Зубкову, несла в собі безліч проблем. Величезне портове господарство потребувало, за його словами, не просто легкого провітрювання, а справжнього генерального прибирання.
Спочатку Василь Олексійович свідомо уникав зустрічей із журналістами. Мовляв, про що говорити, справу треба робити. Тільки через півроку керівники порту вирішили поділитися деякими успіхами і планами на майбутнє. Загалом, порту вдалося «залишитися на плаву». Вже в листопаді одержали перший прибуток. У грудні цілком розрахувалися з боргами із зарплат і навіть виплатили «13-ту». За запланованої переробки вантажів у 3,7 млн. тонн перероблено чотири. Збільшили обсяги переробки навалочних вантажів, зокрема за рахунок зернових.
До речі, саме їх переробка — один із пріоритетів морпорту. І хоча миколаївські портовики утримують третє місце в Україні за обсягами переробки зерна, до більшої активності їх підштовхує конкуренція: і зовнішня, і внутрішня. Тому порт не зосереджується тільки на пошуку інвестора, до того ж інвестора зі своїми вантажопотоками. Водночас ведуть будівництво двох зернопереробних комплексів загальною місткістю майже 100 тисяч тонн, що дасть змогу розв’язати головну проблему — скоротити простої.
Нині порт більше нагадує будівельний майданчик. Триває будівництво комплексу причалів, розпочато роботи з будівництва другого складу мінеральних добрив місткістю 30 тисяч тонн. Інвестиції у цей проект вкладає білоруська фірма «Грінтур». Цього року плановано переробити майже мільйон тонн хлористого калію. Співпраця з білорусами — справа вигідна. Тут головне не програти основним конкурентам — країнам Прибалтики. В них умови та й географічне розташування привабливіші для співробітництва з Білорусью.
Начальник порту назвав 2003-й роком реконструкції і розвитку. Насамперед реконструкція зачепить обладнання порту. Потребують оновлення портові крани, середній вік кожного з них становить 24 роки. Замінити цілком всі крани порт не зможе, бо тільки оновлення одного крана коштує 2,4 млн. доларів. Тому пішли дешевшим шляхом модернізації старих. Плановано придбати нові автонавантажувачі різної вантажопідйомності.
Однак стратегічне завдання миколаївських портовиків — збереження старих, залучення нових вантажоперевізників. У відносинах з партнерами важливі не лише виробничі показники, а й особистість лідера. Після кадрової чехарди впливова в колах морської еліти постать Василя Зубкова «працювала» портові на благо. Тому транзитні вантажі нині стабільно надходять із Росії, Білорусі, Казахстану, Китаю, Туреччини, Норвегії та Греції.
Координувати діяльність морських портів України буде новостворене об’єднання «Укрморпорт». Суперечки навколо його створення не припиняються. Своє ставлення до діяльності об’єднання Василь Зубков висловив однозначно: якщо «Укрморпорт» лише координуватиме і контролюватиме діяльність портів, регулюватиме тарифну політику — це добре.
Будучи директором державного департаменту, Василь Олексійович і сам намагався створити схожу структуру. Її необхідність пояснювалася тим, що ані Мінтранс, ані Держдепартамент неспроможні були нормально керувати такою «махиною», як українські порти. А нині в статуті нового об’єднання записано, що воно не втручається в господарську діяльність портів. Та й не допустять цього портовики, які самі є його членами. Навпаки, передбачається, приміром, створення фонду розвитку портів, самокредитування, взаємодопомога. Що з цього вийде — покаже час. Головне, щоб «Укрморпорт» не перетворився на ще одну надуману адмінструктуру, утримувати яку будуть вимушені портовики.
 
Миколаїв.