Не зводити рахунки, а домовлятися

Перед учасниками парламентських слухань виступив з власним проектом закону про внесення змін до Конституції, поданим до ВР ще у травні 2002 року, голова Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко. Обговорення проблем політичної реформи вийшло за рамки дискусій навколо лише президентського проекту.

Головним прорахунком президентського проекту політичної реформи, на думку Анатолія Матвієнка, є те, що в ньому не знайшлося місця для місцевого самоврядування. Самоврядування, зазначив він, може стати для України самоврятуванням. Але інститути місцевої влади позбавлені реальних повноважень.

В обговоренні концепції політичної реформи взяли участь керівники депутатських фракцій, груп, позафракційні депутати, науковці, юристи, інші запрошені. З трибуни найчастіше звучали слова «конструкція», «будівля», «фундамент», «модель», «архітектура влади», що засвідчило: учасники обговорення більше налаштовані будувати, а не руйнувати.

Нашоукраїнці вважають, що ключова проблема реформи — це питання довіри людей. А також консолідація політичних сил навколо цілей реформи та чітке дотримання чинного законодавства України.

Усі згодні в одному: політична реформа потрібна Україні як кисень. Система влади в державі не є демократичною і відповідальною. Парламент не має впливу на формування уряду. Уряд не несе відповідальності перед парламентом і виборцями.

Комуністи вважають, що за ініціативами стосовно проведення політичної реформи стоїть намагання Президента у будь-який спосіб продовжити своє правління та захистити власне оточення.

Фракція комуністів наполягає на необхідності передовсім прийняти закон про вибори народних депутатів на пропорційній основі, що стане гарантією реальних змін у суспільстві та вирішення першочергових соціально-економічних завдань, серед яких — заборона продажу земель та припинення приватизації.

Соціал-демократи (об’єднані) переконані, що зміна президентсько-парламентської системи на парламентсько-президентську історично обумовлена. Відкритим залишається питання, якою має бути ця система. Цілком природно, що сьогодні немає єдиних поглядів, однак з усіх пропозицій треба виокремити тільки найконструктивніші. Зрозуміло одне: реформи потрібно здійснити до президентських виборів. Адже важко погодитися, що після виборів новообраний Президент добровільно відмовиться від своїх високих повноважень. Тим більше що неамбітних президентів не буває.

У парламенті потрібно утворити повноформатну конституційну комісію на чолі з Головою Верховної Ради, куди увійшли б керівники фракцій та комітетів. Конституційна комісія утворює експертну групу і періодично інформує парламент про хід роботи. Інакше парламент стане постійним заручником проблем, які виникають навколо політичної реформи.

Загалом учасники слухань дійшли висновку, що реформування політичної системи України має грунтуватися на ідеях подальшого розвитку демократії, переходу України до парламентсько-президентської республіки, наближення до європейських стандартів державного правління, підвищення ефективності діяльності та відповідальності перед суспільством органів державної влади.

Модель політичної системи України повинна складатися з виборів на пропорційній основі, створення у Верховній Раді за результатами виборів міжпартійної коаліції, яка об’єднується у більшість. Необхідно передбачити призначення та звільнення парламентом Прем’єр-міністра та уряду, можливість висловлення недовіри всьому уряду або окремим міністрам. В Україні має бути сильний Президент, сильний парламент, сильний уряд.

За результатами парламентських слухань запропоновано проекти постанов Верховної Ради України. Голосування відбудеться наступного тижня.