Комусь дуже хочеться з’їсти хмельницького «Лебедя». А для початку — підрізати йому крила. Щоб не літав високо, не бентежив гордим виглядом і непохитністю. А може, комусь гніздо запало в око?
За честь вважали лазню оглянути
«Лебідь» — єдине в Хмельницькому державне комунальне господарство з надання банно-пральних, і не тільки, послуг. Тут їх, до речі, продають за порівняно помірними цінами, тому клієнти виробничо-комерційного підприємства (ВКП) — городяни середнього та нижчого достатку. «Новим українцям», судячи з усього, сюди приходити негоже, а ось начальство різного рангу та їхні дружини громадським місцем не гребують. Давно оцінили якість обслуговування в сауні, масажному та педикюрному кабінетах, перукарні, кафе... Гостей тут шанують і радо вітають. А ось до непроханих ставляться ввічливо, але суворо.
У колективі «Лебедя» відверто не поважають тих, хто заважає працювати. Серед них — деякі контролюючі органи, які вважають, очевидно, за честь з’явитися з перевіркою позапланово та ще й без попередження.
З весни 2001-го ревізори особливо почали учащати. Впродовж року вони дев’ять (!) разів приходили у «Лебідь», відволікаючи служби (хто більше, хто менше) від справ.
Директор Володимир Потихонченко, щоразу привітно випроводжаючи представників контролюючих служб, із задоволенням констатував: порушень не зафіксовано. Отже, фахівці працюють на совість, отже, можна сповна поринути в розв’язання виробничих проблем.
А їх на підприємстві — як пари в котлах.
Єдине, що тішить керівника, — добротні післявоєнні приміщення. Там би євроремонт зробити, нове обладнання встановити, комунікації поновити... На все гроші потрібні, а бюджет, на жаль, дірками світить. А зароблених коштів ледь стає на найнеобхідніше.
Володимир Потихонченко, будівельник за фахом, уміє з нічого зробити дещо для блага людей. Він експериментує, ризикуючи, набиває гулі, але ніколи не сидить біля моря, очікуючи погоди. Володимир Володимирович погоду сам «створює».
Так було і з приходом у «Лебідь» представників контрольно-ревізійного управління області. Потихонченко «влаштував» шторм, не дозволивши їм перевіряти ВКП, чим створив у регіоні прецедент. Дуже рідкісний випадок, коли ревізорам пропонують завертати голоблі. Про цей нечуваний інцидент «Голос України» детально розповів 8.06.2002 року в статті «Ревізія по КРУПному...». В тій публікації йшлося, зокрема, про те, що попри прозору роботу в рамках закону, колектив побоюється, що контролери шукатимуть порушень, використовуючи будь-який привід. Головний бухгалтер ВКП Людмила Руда наче у воду дивилася, кажучи, що хтось спить і бачить звільненого з посади незговірливого директора, котрий не раз демонстрував, як треба поважати його величність Закон.
Підвів голову? Отримуй!
У вересні 2002-го в кабінеті директора ВКП з позаплановою ревізією з’явилися працівники обласного і міського податкових органів. Як пишуть комунальники до «Голосу України», перевірку дотримання вимоги податкового законодавства проводили з грубими порушеннями.
«...Поведінка перевіряльників, їхнє ставлення до роботи, до працівників підприємства справили гнітюче враження», — читаємо в листі. Автори звернення стверджують, що ревізію проводили без участі фахівців «Лебедя» за зачиненими дверима. У результаті було виявлено пропажу кількох бухгалтерських документів. Перевіркою встановлено, що комунальне підприємство зменшило податок на прибуток (102619 грн.) і податок на додану вартість (62133 грн.). Суми, як для «Лебедя», неабиякі, але в колективі переконані, що багато цифр узято з голови, податківці «зробили все, щоб у будь-який спосіб нарахувати якнайбільшу суму податкових зобов’язань». Навіщо?
Це запитання часто ставить керівник республіканської податкової служби Юрій Кравченко, котрий жорстко засуджує неправомірні методи вибивання податків будь-якою ціною.
— Усупереч вимогам закону до податкового зобов’язання з ПДВ віднесено несплату цього податку із сум продажу товарів, вартість яких менш як 20 гривень, —розповідає Людмила Руда. — До того ж нас звинуватили в тому, що ми до податкового кредиту безпідставно включили податкові накладні, скріплені печатками без ідентифікаційних кодів контрагентів.
Володимир Потихонченко, у свою чергу, стверджує, що в акті від 30.09.02 р. немає посилань на первісні документи, які підтверджують правоту податківців, перевіряльники, виклавши зміст порушень, на його погляд, не обгрунтували багато які з них.
Ці та інші докази було викладено у відповідній скарзі на ім’я начальника ДПІ в Хмельницькому В. Стрембицького, котрий раніше на підставі акта перевірки від 30.09.02 р. прийняв повідомлення—рішення. В них фігурують уже інші суми: підприємством занижено податок на прибуток на 140106 грн., на ПДВ —на 84746 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).
Керівництво «Лебедя» апелює до начальника обласної ДПА, звідки невдовзі йому відповідають: термін перевірки і скарги від 01.11.02 р. продовжено аж до 22.12.02 р. Чому? «Лебідь» підвів голову. І щоб не висовувався, хтось вирішив по тій самій голові вдарити?
Короля робить оточення
Про це прямо я запитав у голови ДПА в Хмельницькій області. Володимир Король з притаманним йому одкровенням відкидав навіть натяки на будь-чиє прагнення з’їсти «Лебедя». Позапланову документальну перевірку, як з’ясувалося, спровокувало саме підприємство.
— Чи знаєте ви, що головний бухгалтер ВКП кілька кварталів не здавала декларацію на прибуток? — пришпилив мене запитанням Король. — Як було не направити туди ревізію? А про нашу неупередженість свідчить той факт, що податківці не показувалися комунальникам на очі з 1999-го.
І все-таки, стверджують Потихонченко і його однодумці, якби «Лебідь» не підвів голову, все закінчилося б мирно.
А «висунулися» вони, написавши скаргу до управління СБУ в Хмельницькій області про зловживання з боку працівників податкової, які перевіряли ВКП у вересні 2002 року. Написали 25.10.02 р., а через тиждень податкова міліція ДПА... порушила кримінальну справу. За матеріалами перевірки. Стосовно посадових осіб підприємства.
Чи був хлопчик, тобто факт, як висловився один майор, «вживання їжі та напоїв» перевіряльниками за рахунок «Лебедя»?
На зустрічі, організованій Королем на прохання автора, сторони доводили протилежне. Податківці: цього не могло бути. Комунальники: об’їли нас саме на 1705 грн. 28 коп. Уже першого дня перевірки представники податкової пообідали на 156,4 грн., потім поїли ще 12 разів і не заплатили. Сказали, начебто, «спишете на збитки».
Опоненти, у свою чергу, запідозрили Руду і Потихонченка в прагненні списати певні суми з кафе на ревізорів. Мовляв, серед рахунків, пред’явлених слідчому, були й рахунки за серпень, коли ревізією і не пахло.
На сьогодні істина за обласною прокуратурою. У постанові про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно згаданих податківців, зокрема, сказано: «... факти харчування в процесі перевірки ВКП «Лебідь» співробітників ДПА України в Хмельницькій області... за рахунок підприємства мали місце. Однак ініціатором... були не працівники податкової адміністрації, а керівники ВКП «Лебідь».
Отакими лукавими виявилися керівники: підгодовували ревізорів з доброти комунальної, а потім рахунки виставили. Чому ж податкова служба після цього скандалу осиротіла на кількох професіоналів?
У кабінеті Володимира Короля про це намагалися не говорити. А я й не наполягав. Важливіше було знати, яка доля чекає на «Лебедя» та його начальників.
— Повірте, ніхто не збирається розоряти підприємство, тим паче пускати з молотка, — запевняв присутніх хазяїн кабінету. — Було б нерозумно позбутися єдиного в місті комунального підприємства, яке обслуговує тисячі та годує сотні.
Золоті слова. Після почутого думав про одне: компроміс буде знайдено. Чи не до нього закликають київські можновладці, коли йдеться про захист інтересів і прав трудящих? А це півтори сотні годувальників з одного тільки «Лебедя», тисячі городян, які користуються доступними послугами ВКП. Але стоп! Читайте!
«Я, перший заступник начальника ДПІ у м. Хмельницькому Місечко Ольга Михайлівна відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вирішив здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності ВКП «Лебідь».
Переконаний, керівник обласної податкової служби Володимир Король не знає про це рішення від 5.03.2003 р. Інакше «золоті слова», сказані ним у присутності журналіста парламентської газети, могли б бути оцінені мною як надлицемірство і цинізм. Як наруга над здоровим глуздом. Як нехтування позиції столичного податкового начальства, яке проповідує збір податків законним прозорим способом, що не має нічого спільного з демонстрацією сили.
Шкода, проте, що короля робить оточення...
Київ—Хмельницький—Київ.
