Нещодавно Європейська комісія оприлюднила документ під назвою «Розширена Європа — сусідні країни: нова структура відносин з нашими східними та південними сусідами». «ГУ» писав про викладені там пропозиції. Вони, з точки зору авторів комюніке, можуть слугувати базою для політики ЄС стосовно, зокрема, й України. Документ було передано на обговорення до Європейського парламенту та Ради міністрів ЄС. «ГУ» зв’язався з членом Європарламенту Чарльзом Тенноком, який добре обізнаний з проблематикою відносин України та Європейського союзу.

— Пане Теннок, якої ви думки про підготовлений Єврокомісією документ?

— Я вітаю його появу, оскільки це означає залучення до діалогу наших в недалекому майбутньому нових сусідів. Однак не сприймаю те, що подальші відносини ЄС з країнами Північної Африки виписані в тому самому документі, що й відносини з Білоруссю, Україною та Молдовою. Які, вважаю, мають законні підстави стати повноправними членами ЄС у довгостроковій перспективі, якщо вони цього забажають.

— Чи розсудливі й прийнятні, як на вас, ті пропозиції Єврокомісії, що мають стосунок до України?

— Ні, я не вважаю, що вони розсудливі. Наприклад, нині програми фінансової допомоги країнам-кандидатам або завершуються, або скорочуються через вступ цих країн до ЄС. То чому б у пропозиціях Єврокомісії не передбачити, що ці програми можуть бути передані тим нашим сусідам, що мають підстави для набуття надалі членства в союзі? Крім того, не підготовлено для дискусії жодного альтернативного механізму відносин: скажімо, надання Україні статусу асоційованого члена або ж укладання з нею Європейської угоди, що зробило б можливим доступ країни до згаданих фондів. Отже, якщо казати про вашу країну, то я заперечую зміст запропонованого комісією документа, проте вважаю, що це добрий старт для подальшої дискусії.

— Тобто документ може зазнати істотних змін?

— Звичайно, це лише початок тривалої розмови, яка стане набагато серйознішою після червня 2004 року. Спочатку ЄС має «перетравити» вступ до нього десяти нових країн, і на це потрібен час. Потім ми можемо подивитися серйозно на довгострокові перспективи розширення ЄС, визначити його можливі остаточні кордони тощо.

З виступу Чарльза Теннока на сесії Європарламенту під час обговорення згаданого документа: «Я переконаний: якщо запропонувати Білорусі, Молдові й Україні принаймні довгострокові перспективи набуття членства в ЄС, це стимулювало б необхідні реформи в їхніх економіках, системах управління та захисту прав людини, а також підтримало б тих політиків і партії, які поділяють наші цінності і прагнення. Чи Романо Проді дезавуював свою заяву — якщо така справді була, — що Україна не більш європейська, ніж Нова Зеландія? Українці однозначно оцінили її як географічний нонсенс і як сигнал їхньому уряду, що для них було б значно краще розділити ложе з російським ведмедем. На щастя, Росія не хоче приєднуватися до Європейського союзу, але ж Україна хоче. Ми не повинні виключати цієї можливості, особливо якщо в кінці наступного року Єврокомісія санкціонує значно суперечливіший, на мою думку, вступ Туреччини».