У відповідь на прохання «ГУ» прокоментувати пропозиції Європейської комісії глава делегації Європейського парламенту із зв’язків з Україною, Молдовою й Білоруссю Ян Марінус ВІРСМА надіслав інший документ. Він підготовлений Партією європейських соціалістів (ПЄС) і називається «Нові сусіди ЄС — виклики для ПЄС». Ця партія має численну фракцію в Європейському парламенті (175 осіб), отож її пропозиції відбивають точку зору великого прошарку європейської політичної еліти.
У своєму документі соціалісти полемізують з Європейською комісією стосовно поглядів на нових сусідів ЄС. Зокрема, з президентом ЄК Романо Проді, який, як відомо, виступає проти розширення ЄС після входження до нього нинішніх країн-кандидатів та держав Балканського регіону. «Проді йде консервативним шляхом», — вважають соціалісти. Вони звертають увагу на позицію Польщі, яка пропонує Брюсселю замислитися над перспективами надання Україні статусу асоційованого члена Євросоюзу. У документі ПЄС наголошено, що нові члени ЄС з країн колишнього соцтабору можуть реальніше, аніж західноєвропейці, оцінити ситуацію щодо співмешканців по колишньому соцтабору, й до їхніх пропозицій слід прислухатися.
Що стосується конкретно нашої держави, то логіка європейських соціалістів щодо відповідної політики Євросоюзу така. «Ми повинні сконцентруватися на питанні, чи буде (безвідносно до членства в ЄС як остаточної мети) достатньою мотивація до реформування в таких державах, як Україна — реформування до тієї міри, щоб їх можна було порівняти з країнами, яким уже було запропоновано інтеграцію. Нинішня політична еліта каже «так» членству в ЄС, проте думає «ні», тому що насправді не готова розпочати втілення Копенгагенських критеріїв, хоча це стало б логічним шляхом уперед. Це було б проти їхніх власних інтересів. Навіщо їм реформувати економіку, позбавлятися олігархів, запроваджувати справжню демократію або боротися з корупцією, якщо немає потужного тиску з боку громадської думки... Їхні європейські амбіції можуть бути випробовані лише якщо членство в ЄС буде бачитися конкретною метою. А зачинення дверей може задушити процес реформ та ізолювати реформаторських політиків, які отримали підтримку на минулих парламентських виборах. За цим сценарієм перехідний період може закінчитися поворотом країни в напрямі Росії і, можливо, породженням симптому держави, що не виправдала сподівань».
