Заступник державного секретаря одного з міністерств сказав мені відкрито: «Знаєте, а про Чорнобиль треба поступово забувати». На жаль, такі висловлювання доводиться чути часто і від багатьох.

Справді, серед безлічі загальнодержавних проблем планетарна катастрофа і її руйнівні наслідки потроху забуваються. Точніше, її дехто хоче забувати. Забувати людей, майже примусово переселених із рідних осель, що опинилися у зоні безумовного (обов’язкового) відселення. Забезпечені вони житлом чи ні? Тих, хто конче потребує комплексного медико-санітарного обслуговування. Забувати про екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення, та радіаційний захист населення, яке проживає там. І про те, в якому стані нині зупинена ЧАЕС, що відбувається під відомим «Укриттям», чи дочекається він «підмоги» нового.

Ми всі рідко згадуємо тепер трохи більш як 4 тисячі людей, котрі працюють на зупиненій станції, мов на пороховій бочці, виконують надто відповідальні й складні заходи зі зняття станції з експлуатації, перетворення «Укриття» на екологічно безпечну систему. Лише торік вони зупинили 53 системи, а це стільки, скільки за попередні три роки, виконали робіт з міжнародних контрактів майже на 30 млн. доларів і на понад 23 млн. євро.

Проте через брак коштів деякі технічні завдання не вдалося здійснити. А невчасна виплата і заборгованість із зарплати тримали минулого року колектив підприємства у напрузі, призвели навіть до колективного трудового спору.

Тому це і змусило нинішнього Прем’єр-міністра України Віктора Януковича здійснити 16 грудня свою першу робочу поїздку саме на Чорнобильську АЕС. Після чого фінансування там робіт і оплати праці поліпшилося. Обнадіює колектив тепер уже спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» і зустріч 3 квітня нинішнього року в Лондоні глави нашого уряду з президентом Європейського банку реконструкції і розвитку Жаном Лем’єром, підписання програми співробітництва України і цього банку на 2003—2004 роки. Зрештою, це повинно радувати й усіх нас, адже країни-донори, Європейська комісія збираються виконувати свої зобов’язання, а отже, не залишать наодинці нашу країну з таким трудоємним і коштовним обсягом робіт на колишній ЧАЕС.

Хіба можна ігнорувати програму чи просто вкрай необхідні заходи з мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи? Адже це — забезпечення безплатним медичним обслуговуванням інвалідів та всіх учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих, погашення заборгованості з виплат компенсацій, реабілітація забруднених територій та населених пунктів тощо.

Ось чому «чорнобильці» змушені час від часу нагадувати про себе, пікетуючи будинки Кабінету Міністрів, МНС, Верховної Ради, зарубіжних посольств.

А щоб ніхто у виконавчих органах не забував про квітень 1986 року, напередодні чергової річниці трагедії Верховна Рада проводить парламентські слухання. Вони завжди гарячі й гострі. Схвалюються потрібні й змістовні рекомендації. А що далі? Як вони виконуються? Сподіватимемося, що про це неодмінно піде розмова на цьогорічних слуханнях «17-та річниця Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання», які відбудуться у понеділок, 14 квітня. І окрім досвіду йтиметься про проблеми, які не дають змоги швидше й краще долати ті наслідки.