Нинішня політична весна, на відміну від календарної, швидше нагадує розпал літа. Політики вже відкрито готуються до «битви титанів» — президентських перегонів 2004 року. Красномовне свідчення цього — низка партійних з’їздів, що пройшли останнім часом, та зібрання представників «Нашої України» під назвою форум демократичних сил.
Водночас відбулася певна перебудова політичних лав, намітилася нова конфігурація різновекторних сил.
Має залишитися один
Цей девіз із фільму «Горець» проходив червоною ниткою на форумі «нашоукраїнців». Петро Порошенко сказав відкритим текстом про те, що раніше вголос не говорилося. Фактично Віктор Ющенко проголошений першим претендентом на високе президентське крісло, хоча до самих перегонів ще залишається майже півтора року. Чому так поспішають представники «Нашої України»? Тим паче що ранній старт — і це вже визнано всіма — користі кандидату не приносив. Яскравий приклад — Євген Марчук, який один із перших повідомив, що візьме участь у президентських виборах 1999 року і «успішно» програв змагання ще в першому турі.
На мій погляд, є кілька причин такого раннього старту представника правого політичного спектра.
По-перше, «Наша Україна» після виборів керівництва Верховної Ради втратила ініціативу в преговорах не лише з центристськими партіями, а й опозиційними силами. Тон передусім задавали комуністи й представники Блоку Юлії Тимошенко, які час від часу повертаються до проведення акції «Повстань, Україно!». Як свідчать результати опитувань, лідер «Нашої України» втрачає рейтинг не лише загалом в Україні, а й у західних областях, де ініціативу перехопила Юлія Тимошенко. Власне тому Віктор Ющенко і запропонував бютівцям влитися до своєї коаліції. Щоправда, наразі поки що не відома реакція самої леді Ю.
По-друге, схоже, виникли проблеми і в самому блоці «Наша Україна». Поки що вони не афішуються й не оприлюднюються. Однак заміна Романа Безсмертного на Олега Рибачука на посаді керівника штабу блоку змушує задуматися над тим, що не все гаразд в «ющенківському» королівстві. Недаремно той-таки Петро Порошенко у своїй промові сказав, що бачить у залі міністрів, керівників виконавчої влади в областях. Його виступ нагадав прислів’я про «батіг і пряник». Оскільки «батогом» проблему єдності лав навряд чи вдасться розв’язати без наявності відповідних механізмів, у хід пішов «пряник».
Чи підсолодить він життя прихильникам Віктора Ющенка — невідомо. А от низку проблем для «Нашої України» може створити. Передусім у відносинах з опозиційними побратимами. Водночас можна стверджувати, що на форумі виявилася похованою ідея Юлії Тимошенко про висунення єдиного кандидата від опозиції. Отже, немає сумніву, що протестний електорат умовлятиме кілька кандидатів опозиційного спектра. Кому це зіграє на руку? Най-імовірніше, кандидату від парламентської більшості.
Окрім того, як стало відомо з добре поінформованих джерел, фракція «Регіони України» для поповнення своїх лав зробила пропозицію доброму десятку представників «Нашої України» залишити блок Віктора Ющенка і влитися до лав «регіональників». До речі, про ймовірний розвиток подій ми писали одразу після затвердження Віктора Януковича на посаді Прем’єр-міністра України. Щоправда, поки що парламентська фракція «НУ» зберігає стійку єдність. І у відповідь представники блоку відмовилися голосувати за звільнення з посади голови Фонду державного майна Олександра Бондаря.
Пошук не спадкоємця, а спадкоємності влади
Цю тезу виголосив на з’їзді об’єднаних соціал-демократів їхній лідер Віктор Медведчук. На його думку, треба відмовитися від пошуку спадкоємця Леоніда Кучми, потрібно створити механізм спадкоємності влади. Він запропонував урахувати досвід формування парламентської більшості і висунути єдиного кандидата від партій, що ввійшли до більшості.
Ця сама теза пролунала і на партійному форумі «Трудової України», яка залишила своїм лідером голову Національного банку Сергія Тігіпка.
Зрозуміло, сьогодні рано прогнозувати, на кому зупинять свій погляд представники парламентської більшості. Ні для кого не секрет, що в центральному сегменті політичних сил увага сконцентрована на трьох потужних фігурах — до згаданих прізвищ варто долучити ще й постать Прем’єр-міністра Віктора Януковича.
Пошук єдиного кандидата обіцяє бути вельми непростим. І передусім через низку чинників, які можуть вплинути на ситуацію. Зрозуміло, на першому місці серед проблем, які потрібно буде розв’язати кандидату від парламентської більшості, — соціально-економічна ситуація. Поки що зрушень на краще не помітно, попри запевнення урядовців про високі темпи зростання виробництва та валового продукту. Понад те, на певному етапі вийшов з-під контролю й рівень інфляції, що не дає змоги спокійно спати ані Віктору Януковичу, ані Сергію Тігіпку. Затяжна антиіракська війна може спричинити шалений стрибок цін на нафту, що, без сумніву, позначиться і на внутрішніх цінах.
З другого боку, виникли проблеми і всередині парламентської більшості. Поява на форумі блоку «Наша Україна» лідера депутатської групи «Демократичні ініціативи» Степана Гавриша змушує замислитися про стійкість самої більшості. Щоправда, нині група «Демократичні ініціативи» переживає не найкращі часи. Тим паче що вона втратила в коаліційному уряді свою останню квоту — посаду голови Фонду державного майна, яку замість Олександра Бондаря обійняв його заступник Михайло Чечетов. Останнього пов’язують з представниками донецького фінансово-політичного угруповання. Невдоволення позицією лідера під час визначення кандидатури на цю посаду може спровокувати розкол «Демініціатив», а відтак і відплив частини представників групи з парламентської більшості. І не так важливо, що саме стало причиною такої їхньої поведінки. До речі, народний депутат Петро Писарчук із фракції СДПУ(о) в одному з видань уже розкритикував поведінку Степана Гавриша і закликав любити Україну, «а не себе в Україні».
Водночас не можна відкидати й появи на цих президентських перегонах «темних конячок» з центристського табору. До речі, аналітики звернули увагу на те, що останнім часом «творцем новин» став Міністр економіки Валерій Хорошковський. Тож не виключають можливості, що він братиме участь у виборчій боротьбі 2004 року.
Тобто є багато запитань стосовно альянсу центристів на президентських виборах 2004 року і його майбутнього. Особливо на тлі грядущої конституційної реформи.
Маневри довкола реформи
Власне, майбутня конституційна реформа викликає багато запитань. Зокрема, щодо моделі управління державою. Наступного тижня у Верховній Раді пройдуть слухання, на яких народні обранці визначатимуться з принципами державного устрою. Дехто з них уже дав свою оцінку майбутнім змінам до Конституції. Так, лідер соціалістів Олександр Мороз розкритикував законопроект конституційних змін, запропонований Президентом України.
Проте немає прихильників і у створенні ще однієї палати. Голова Верховної Ради Володимир Литвин, вважає не зовсім коректною назву «палата регіонів». На його думку, спочатку варто було б провести адміністративно-територіальну реформу. Окрім того, переконаний Володимир Литвин, сьогодні малувато загальноукраїнських, загальнодержавних партій.
Тобто аналітики прогнозують два варіанти розвитку подій. Або конституційна реформа буде успішно «похована» до президентських виборів, або буде проведено референдум, який, так би мовити, і внесе зміни до Основного Закону країни. Щоправда, нинішня Конституція таких новацій стосовно внесення цих змін не передбачає. Отже, так чи так постане питання про легітимність всенародно ухвалених рішень.
