Із досьє «Голосу України»
Геннадій Борисович Руденко народився 10 травня 1972 року в Полтавській області. Закінчив Київський національний економічний університет і Мелітопольський державний педагогічний інститут. За фахом — учитель біології. Народний депутат, обраний по 149-му полтавському виборчому округу, член фракції СДПУ(о). Працював керівником управління АТЗТ «Інтергаз», радником президента інвестиційно-виробничої компанії «Укргазконтракт». Одружений, має сина й доньку. Хобі — екстремальні види спорту.
Після призначення колишнього парламентарія і голови Комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Івана Різака головою Закарпатської облдержадміністрації портфель голови комітету отримав Геннадій Руденко.
— Геннадію Борисовичу, ви майже рік у парламенті. Чи є якісь речі, котрі вас розчарували або втішили?
— Безперечно, є багато розчарувань. На жаль, це й парламентська більшість і меншість, створені напередодні виборів глави держави. Нині жовтий сигнал до президентських виборів зобов’язує приймати ті рішення, за які не хочеться нести відповідальність. Водночас більшість має приймати непопулярні, але вкрай важливі й потрібні рішення, зокрема, реформування наявної в Україні системи пенсійного забезпечення та багато інших. Проте таких рішень сьогодні мало. Але радує, що до парламенту прийшли нові менеджери, які хочуть і вдосконалюватимуть законодавчу базу, додадуть їй нового кисню.
— Чому вас, успішного бізнесмена, зацікавила екологія?
— Екологічні питання мене турбували завжди. В двадцять першому столітті важливим аспектом діяльності державної влади стає саме екологічна політика. Це майбутнє, яким не можна не опікуватися. Я впевнений, що закони повинні орієнтувати український бізнес на виробництво більш технологічної, а отже, і більш екологічної продукції. Сучасні світові тенденції такі, що розвинені країни намагаються винести шкідливе виробництво на територію інших держав. Україна має прийти до того, щоб працювати на енергозберігаючих та екологічно безпечних технологіях. Крім того, запровадження екологічно безпечних технологій — шлях інтеграції в будь-які союзи. Це своєрідний бізнес, від якого передусім виграє держава та її народ. Маючи досвід спілкування з різними людьми, я впевнився, наскільки гостра потреба людини у відчутті безпеки, особливо це притаманно населенню України. Я працюватиму над тим, щоб у нашій державі питання екології перестали бути другорядними, адже в цивілізованій країні не може тривати ситуація, коли техногенні об’єкти будуються без належної експертизи, а питання охорони довкілля розглядаються поверхнево.
— А з громадськими організаціями співпрацюватимете?
— Звісно, і на цій співпраці необхідно акцентувати увагу комітету. Реалії життя сьогодні потребують, щоб велася широка роз’яснювальна робота в системі охорони природи та раціонального використання енергії. Рекламні ролики привчили нас до поняття «якість життя». Але євроремонт у квартирі та якісний одяг не звільнять нас від необхідності щоденно проходити повз смітники у дворі, а пластикові вікна не врятують від радіації. Кожен повинен відчути: охорона довкілля залежить від нього особисто, а здорове навколишнє середовище, в свою чергу, забезпечить належну якість життя українців.
— Над якими законопроектами працює комітет?
— Нещодавно я подав на розгляд Верховної Ради законопроект про екологічне страхування, нині працюю над поліпшенням законодавчої бази для широкого впровадження і застосування альтернативних джерел енергії, а також над додатковими заходами, які стимулювали б діяльність у цьому напрямі. Найближчим часом відстоюватимемо закони, покликані реформувати мінерально-сировинну базу України, про екологічний аудит та екологічне страхування. До речі, наше природоохоронне законодавство доволі європейське, але є проблеми з його виконанням.
— Як ви ставитеся до політичних опонентів, як знаходите спільну мову з членами свого комітету та урядовцями?
— Усіх колег, які мають власні погляди і вміють обстоювати свою точку зору, поважаю. Я компромісна людина і переконаний, що Бог нам дав життя не лише для суперечок. На щастя, екологія — найменш політизований напрям діяльності. Наш комітет співпрацює з Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством екології, з комітетами, що входять до сфери нашої компетенції. Безперечно, відчуваю і активну позицію в природоохоронному русі з боку громадських організацій і політичних партій, зокрема й СДПУ(о).
— Ви член цієї партії?
— Поки що ні, але планую.
— А не відчуваєте дискомфорту, що останнім часом цю партію багато критикують?
— Хоч би як там було, але всі не можуть любити СДПУ(о). Я максималіст, і маю свої пропозиції стосовно того, як негатив перетворити на позитив. А основна критика СДПУ(о) — суб’єктивна. Вона пов’язана не з політичними кроками її членів, а з економічними чинниками.
Інтерв’ю взяла Наталя ЯРЕМЕНКО.
