Дивитися вперед, бачити перспективу

Я отримав доручення довести до відома Верховної Ради позицію комітету стосовно питань, які сьогодні обговорюються: про ратифікацію угоди з Державою Кувейт про направлення українського спеціального батальйону радіаційного, хімічного і біологічного захисту та про схвалення рішення про направлення цього батальйону до Кувейту. З 11 членів нашого комітету, які були присутні на засіданні (всього в комітеті 14 членів), за підтримку внесених Президентом пропозицій висловилися три, проти — вісім. У Комітеті ВР у закордонних справах два народні депутати підтримали пропозицію Президента, два утрималися, сім проголосували проти.

3 чого виходили я і мої колеги, не підтримавши внесену пропозицію?

Насамперед з того, що розпочата сьогодні Сполученими Штатами акція проти Іраку вчиняється без мандата Організації Об’єднаних Націй, всупереч позиції більшості членів Ради Безпеки і сотень мільйонів людей у всьому світі, в тому числі у Сполучених Штатах Америки і Великій Британії.

Враховувалося й те, що в нашому суспільстві ставлення переважної більшості співвітчизників до акції США також є негативним, про що свідчать численні листи і звернення, зокрема ті, які надходять до нашого комітету. Ми враховували також, що під загрозу поставлено долю Організації Об’єднаних Націй, її престиж виявився грунтовно підірваним. А головне — рішення про направлення батальйону в район конфлікту в запропонованому форматі означає, що Україна фактично солідаризувалася із злочинними діями Сполучених Штатів Америки і очолюваної ними антиіракської коаліції.

Офіційні чиновники Державного департаменту США серед 45 держав, які нібито ввійшли в цю коаліцію, назвали й Україну, пославшись на її готовність направити згаданий батальйон. До речі, німці теж направили батальйон, але серед учасників коаліції їх не називають.

Буш сьогодні заявив, що він віддав коаліції наказ діяти. Отже, якщо ми є її членами, то це наказ і для нас.

На жаль, ця заява не спростована. Якщо це неправда, якщо ми не є членами американо-британської коаліції, — найвищі посадові особи держави мають однозначно заявити про це.

Тепер щодо угоди з Державою Кувейт, яка подана Верховній Раді на ратифікацію. Угода має форму обміну листами, з яких важко дійти висновку, що саме кувейтська сторона звернулася до України з проханням направити батальйон.

Угода з Кувейтом була укладена після кількох невдалих спроб відомої наддержави знайти країну, яка погодилася б запросити наш батальйон.

Я хотів би послатися на один досить цікавий документ.

8 лютого (зверніть увагу на дату — 8 лютого!) відбулася робоча зустріч керівника нашого оборонного відомства з міністром оборони Сполучених Штатів Америки паном Рамсфельдом. Були обговорені питання можливості залучення українського батальйону РХБ-захисту до миротворчої операції в районі Перської затоки. Водночас глава Пентагона наголосив, що США вітали б розгортання цього батальйону якнайшвидше, оскільки, цитую: «у випадку з Іраком час має вирішальне значення». Рамсфельд висловив сподівання, що Україна ввійде до коаліції країн і сприятиме здійсненню практичних заходів, коли почнеться стабілізаційна робота після Саддама.

Це було, повторюю, 

8 лютого. А 20 лютого ухвалено рішення Ради національної безпеки і оборони України, затверджене указом Президента України 

Л. Кучми, про направлення батальйону. Звернення будь-якої країни, зокрема й Кувейту, на той день не було. Тому ні в рішенні РНБОУ, ні в указі Президента не вказувалося, в яку країну направляється батальйон. За моєю пропозицією в рішенні РНБОУ було записано, що батальйон може бути направлений лише в разі звернення якоїсь держави. Звернення такого на той час не було. Воно нібито з’явилося пізніше, 

6 березня, а 17 березня відбувся обмін нотами. Ви уважно прочитайте ці ноти. Це унікальні документи в міжнародній практиці.

Давайте казатимемо народу правду: не ми, не Україна виявляла ініціативу послати батальйон, нас примусила це зробити відома всім наддержава. Чому наші керівники пішли на це, думаю, кожен з вас дуже добре розуміє. Але це не має жодного стосунку до справжніх національних інтересів України.

Про фінансування витрат, пов’язаних з направленням батальйону до Кувейту. Тут теж є цікаві моменти. Мій колега по комітету, мабуть, краще знає ситуацію. Він по телебаченню оголосив, що будуть платити Сполучені Штати Америки. Про це було написано й у довідці, яка додана до поданих Президентом матеріалів, потім довідку замінили, у новому її варіанті цей момент випав. Гадаю, що це теж не випадково. Цікаво й те, що пояснення з цього питання не раз у засобах масової інформації давав посол Сполучених Штатів Америки.

Хто платить, той і замовляє музику — це всім відомо.

Кому буде підпорядковано батальйон?

Ось що було сказано в документі, який ми одержали: «19-й батальйон перебуватиме під загальним командуванням Генерального штабу Збройних Сил України і діятиме в рамках мандата, визначеного українською стороною». Щодо цього немає жодних заперечень. Але далі в документі було сказано: «Він (батальйон) буде входити до складу Коаліційних об’єднаних оперативних сил з урегулювання кризи (КООС-3) як український національний контингент в їх складі. Планування його застосування на оперативному та тактичному рівнях здійснюватиметься під керівництвом командувача ВМС Центрального командування збройних сил США з узгодженням прийнятих рішень з Генеральним штабом Збройних Сил України. Безпосереднє керівництво застосування батальйону покладається на штаб 

КООС-3». Повторюю, ці тези були вилучені потім, але ситуація саме така.

Те, що з документів вилучаються такі принципові положення, свідчить не про що інше, як про прагнення властей приховати від народу правду.

Далі. Ми також враховували, що фактична солідаризація України з діями США загрожує можливими небезпечними акціями у відповідь з боку сил, які виступають проти агресії Сполучених Штатів.

Якоюсь мірою це визнається і в документах, поданих Президентом до Верховної Ради. У них сказано так: «Не можна виключити можливості терористичних (у другому варіанті — екстремістських) проявів на території України та її об’єктах, розміщених за межами держави».

Сьогодні засоби масової інформації передали заяви лідерів деяких арабських країн, які зводяться до того, що «тепер Сполучені Штати і їх партнери по коаліції пізнають, що таке справжній тероризм». То чи хочемо ми викликати на себе оцю хвилю тероризму?

На думку більшості членів нашого комітету і Комітету у закордонних справах, направлення батальйону не тільки не відповідає національним інтересам України, як цього вимагає закон, а ставить їх під серйозну загрозу.

Не можна не враховувати й того, що батальйон направляється в країну, з території якої завдаються удари по Іраку і туди направляються американські війська, тобто в район воєнних дій. Я не торкаюся проблеми, чи є це участю нашого батальйону в бойових діях — у військових немає єдиної думки. А те, що у такий спосіб Україна прилучилася до коаліції держав, які перебувають у стані війни з Іраком, — це факт.

Чому наші люди їдуть у цю «гарячу» точку, де дуже ймовірною є загроза їх здоров’ю і навіть життю? Вони їдуть через своє нужденне становище, в яке Українська держава поставила Збройні Сили.

Ми зобов’язані, шановні колеги, дивитися вперед, бачити перспективу. Після Іраку буде Сирія чи Іран, після Ірану — Північна Корея. А це дає підставу думати, що й Україну може не обминути ця трагічна доля. Учора в газеті «Факты» було опубліковано інтерв’ю американського посла, який перелічив, які є у нас загрози.

І хіба можна виключити таку ситуацію, що коли Сполученим Штатам не сподобається український Президент, то і на нього чекатиме така сама доля, як і на Хусейна.

На завершення хотів би сказати таке. Ми не ведемо мову про режим Хусейна. Було всяке, було й те, що Хусейн в 1972 році націоналізував нафтову промисловість, пробачити йому цього не можуть. Ніхто з нас не захищає Хусейна. Захищаємо світовий порядок, який затверджений Організацією Об’єднаних Націй.

Я хотів би, щоб під час вирішення цих питань ми зважили і на досить істотні зауваження Головного науково-експертного управління.

З урахуванням вищенаведеного, комітет більшістю голосів висловився проти ратифікації угоди і направлення батальйону.

У нас є ще три проекти. Ми повинні їх розглянути в комплексі й проголосувати.

Було також внесено пропозицію стосовно порядку голосування, про те, щоб зробити його таємним, картками. Це питання також обговорювалося на засіданні комітету. Комітет дійшов такої думки: настав час істини! Приймається рішення, про яке повинні знати наші люди! І ніхто не має права ховатися, а повинен чесно і відверто дивитися в очі нашому народу. Я до цього закликаю.